Від "Київ за три дні" до комплексів ППО на висотках Москви: що змінилося майже за рік війни та чого очікувати
З початку повномасштабного вторгнення армії РФ в Україну минуло вже майже 11 місяців. Путін зробив ставку на бліцкриг, проте легкого та швидкого просування російських військ не вийшло, що вже казати про взяття Києва. Не виправдався розрахунок і на те, що українці зустрінуть окупантів квітами – все вийшло з точністю до навпаки: вони з першого дня чинили жорсткий опір і допомагали ЗСУ. А сьогодні відбувається те, чого рік тому росіяни не могли й уявити: тепер вони зі страхом спостерігають за встановленням комплексів ППО на московських висотках.
Докладніше про це читайте в матеріалі OBOZREVATEL.
Втрати армії Росії
Факт загибелі військовослужбовців ЗС РФ на території України від початку ретельно замовчувався керівництвом російського міноборони, але факти – річ уперта. Вже в травні 2022 року, після трьох місяців бойових дій, втрати окупаційних військ в Україні перевищили 15 тис. – стільки загинуло радянських військових за дев'ять років війни в Афганістані.
За даними Генерального штабу ЗСУ, з початку повномасштабного вторгнення агресор втратив уже понад 120 тис. своїх військовослужбовців. А за інформацією американської розвідки, яка була озвучена на зустрічі в Рамштайні 20 січня, втрати Росії в Україні вже перевищили понад 188 тис. людей – це і загиблі, і поранені. До того ж це не лише військовослужбовці армії РФ, а й найманці-"вагнерівці".
Гине багато і мобілізованих росіян, яких президент РФ Володимир Путін обіцяв не відправляти в зону проведення "спеціальної військової операції". Але ця обіцянка, як і багато інших, виявилася брехнею.
Війна нічого не навчила
Потік трун у Росію йде не припиняючись, проте це не сильно вплинуло на настрої громадян РФ щодо агресії проти України.
"Чому росіяни не вимагають від своєї влади припинення війни – незрозуміло. Невже вони настільки зомбовані? Як може нормальна мати з радістю відправляти свого сина на війну в чужу країну? Нам цього справді не зрозуміти", – каже співрозмовник OBOZREVATEL, офіцер ЗСУ.
За його словами, полонені ще навесні солдати окупаційної армії були шоковані тим, що українці не потребували жодного "звільнення". Ба більше, плювали в обличчя окупантам та здавали їхнє пересування.
Але й сьогодні деякі військовослужбовці армії РФ, опинившись у полоні, говорять про "засилля нацистів в Україні": "Є особливо "ідейні" – факт. І все ж таки більшість прекрасно розуміє, що тут насправді відбувається. Найбільш адекватні, якщо можна так сказати, мобілізовані – це банківські співробітники, айтівці, прості роботяги та інші. Ті, кого кинули в топку війни. Але все ж таки вони не відмовилися воювати – і в цьому їхня головна помилка".
Не надто змінилися майже за рік повномасштабної війни і результати соціологічних опитувань, проведених у Росії. Довіряти їм, звичайно, можна насилу, але все ж таки тенденція очевидна. Переважна більшість росіян – 71% – підтримують дії ЗС РФ в Україні. Щодо мирних переговорів, то до цього схиляються 50% громадян країни-агресора, проте їхня частка плавно знижується протягом останніх двох місяців.
Прихильники переговорів пояснюють свою думку бажанням зупинити загибель людей: "гинуть молоді пацани", "занадто багато жертв уже", "краще поганий мир, ніж добра війна". А от прихильники продовження війни переконані в тому, що "почате треба довести до кінця".
Україна ж не змінила своєї позиції: будь-яка розмова можлива лише після повного виведення військ РФ з території нашої країни.
Від нападу до оборони
Тим часом війна вже прийшла на територію Росії. Те, чого ще рік тому не могли уявити громадяни РФ, відбувається на їхніх очах. Невідомі безпілотники знищують бази нафтопродуктів та інші об'єкти, які є важливими для збройних сил країни-агресора. Причому така ситуація не тільки в прикордонних регіонах Росії (де плюс до всього вже створюють загони самооборони та встановлюють протитанкові загородження), але й у глибокому тилу.
Наприклад, неодноразово траплялася "бавовна" на аеродромі стратегічної авіації в місті Енгельс (Саратівська область РФ), звідки регулярно злітають бомбардувальники та завдають ударів по Україні. А це вже понад 600 км від кордону.
Здатність українців працювати на такій відстані стало для росіян неприємним відкриттям, як і те, що можливості "рідної ППО" виявилися сильно перебільшеними. І те, що безпілотники безпроблемно пролітають прикордонні регіони РФ, де діє особливий режим, це чітко показало. Тож сьогодні це вже реальність.
Ще більшим шоком для росіян стало встановлення комплексів протиповітряної оборони "Панцир-С1" вже не просто на вулиці, на околицях, а й на висотках у центрі Москви. Наприклад, розрахунки сьогодні можна побачити на дахах будівель міноборони РФ, ГУ МВС на Петрівці та інших.
Те, що війна бумерангом уже вдарила по Росії, визнають і там.
"Війна в Україні в плані того, що відбувається, має явний ефект бумеранга. Вчора наші особливо обдаровані патріотизмом коментатори сміються з "хох**ої авіації", а завтра збивають нашу Су-шку. Вчора радіють російським "Гераням"/іранським "Шахедам", а завтра їхній "Стриж" безперешкодно пролітає 500 км територією Росії і б'є по аеродрому стратегічної авіації. Патріоти єхидно запитують у х**лів, де їхній флот? Завтра вони топлять флагман флоту крейсер "Москва". Тож завжди треба пам'ятати, що добре сміється той, хто сміється останнім", – такий висновок з того, що відбувається, зробив адміністратор одного з каналів "вагнерівців" у Telegram.
Попереду важкі бої
Однак недооцінювати противника не варто і нам. Переможні реляції, якими люблять сипати деякі українські "коментатори", не повинні впливати на оцінку дійсності та загрози.
У те, що "війна закінчиться завтра", а "Росія ось-ось зникне з лиця землі", – це не реалії, а бажання всіх українців, проте шлях до цього ще довгий. Холодним душем (але таким необхідним) для багатьох стало інтерв'ю The Economist головкома ЗСУ Валерія Залужного, в якому він без прикрас просто і зрозуміло пояснив, що багато чого попереду, а агресор не залишив планів взяти зокрема й Київ.
Тому заспокоюватися не те що зарано, а просто не можна. Навіть коли важко, коли ворог використовує неприкритий терор для знищення, зокрема, й цивільних, необхідно брати себе в руки і робити все для перемоги Сил оборони України.
Допомагати Збройним силам, ГУР МО, СБУ, Нацполіції і Держприкордонслужбі, воїни якої, як і інші наші захисники, зараз показують справжні приклади героїзму в районі Бахмута. Допомагати всім, чим тільки можливо, – тим, хто наближає мирне життя.
Наші безперервні зусилля, боротьба, а також допомога союзників обов'язково призведуть до перемоги над Росією – перелом у війні може статися вже влітку.