Блог | Війна – це процес, який не зупиняється і після закінчення війни
Будьте першими у курсі головного — підпишіться на Новини на OBOZ.UA у Google
Шановні. Дещо хотілось би заявити. Бо трохи за*бало.
Так ось. Іноді в постах я вказую про події, які важливі для нас, але не наступлять завтра, а наступлять через рік, два, чи пʼять. Це і авіація, і розвиток антибалістичного ПРО, і супутникове сузірʼя, і багато чого іншого.
І більше всього мене дратують коментарі "А, так це буде через два роки, хіба це актуально?".
Шановні, які сприймають війну ці всі роки виключно по фейсбуку з дивану. Я розумію, що у вас своє бачення, і ця війна то для вас не виживання народу, а просто проблема, яку треба пережити подалі від армії та ТЦК. Ну якось треба перемогти, щоб вас не зачепило, і перемогти яскраво, впевнено та надовго. І бажано це зробити завтра, бо ну скільки можна.
Але є люди, які сприймають цю війну по-іншому. Я пам'ятаю ЗСУ ще як підрозділи, яких годинами обстрілювала артилерія РФ стоячи за лінією кордону, і більшість підрозділів ЗСУ навіть не відповідала, щоб не "провокувати". Коли не було звичайної форми солдату.
Я пам'ятаю ЗСУ як структуру, яка не мала ніх*ра, починаючи від рацій, і закінчуючи транспортом. 12 років ми росли, еволюціонували, становились більш ефективними та небезпечними.
12 років.
Війна – це процес, який не зупиняється і після закінчення війни. Ти повинен рости і далі, щоб цей обіср*ний та всіх за*бавший північний ведмідь, розумів, що якщо він захоче погратись в "можем повторіть", то по хлібалу йому одразу прилетить всі бойові досягнення України за 12 років. І ще трохи зверху. Що на їх "балістику" в тебе є відповідь (а ось у РФ антибалістичного ППО доречі немає). І що у України є своя балістика. І ахуліард дронів. І F-15, Міражи, Гріпіни,та інші топові речі, які натягнуть око на дупу при першій спробі ескалації. Бо це і є гарантія нашої безпеки.
Si vis pacem, para bellum – хочеш миру, готуйся до війни.
І я розумію, що якщо комусь було пох*р на цю еволюцію цілих 12 років, то йому ці всі речі якщо їх вже не привезли та не зробили красиве фото з бантіком – то неактуальні в житті речі.
Але мені як людині, яка наївно вірить, що наші зусилля зможуть зупинити війну, та не дадуть їй розпочатись знову, приємно і радісно бачити, що ми розвиваємося в топових військових технологіях, які доступні дуже невеликій кількості країн в світі. Не дивлячись на те, що для їх імплементації можуть пройти роки. Бо це набагато краще ніж не отримувати і не розвиватися. А якщо ми просядемо – РФ прийде за реваншем.
Тому, будь ласка, не треба писати "а навіщо воно нам через рік/два/три/пʼять" (потрібне підкреслити". Бо людей, які дотичні до війни та розуміють важливість цих процесів для забезпечення існування держави України, ця інфантильність якби дратує.
Дякую за увагу.
