Ворог наслідує нацистів, але "війну міст" програє. Інтерв'ю з Нарожним

Сьогоднішній етап війни можна назвати "війною міст". Країна-агресорка Росія сконцентрувала зусилля на масованих ударах по українських містах, зокрема, по столиці – так само, як свого часу робила нацистська Німеччина, яка випустила по Лондону тисячі бомб. Водночас реальність така, що удари, які Росії завдає Україна, є набагато більш болючими, ніж навпаки, адже Сили оборони де-факто позбавляють агресора того, без чого він не може існувати – можливості експортувати нафту.

Коли завершиться цей процес? Прогнозувати терміни складно, але з упевненістю можна передбачити, що подібний формат протистояння триватиме щонайменше до закінчення зими. Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA висловив військовий експерт Павло Нарожний.

– У ніч проти 28 серпня українські дрони уразили на російському аеродромі "Енгельс" стратегічний бомбардувальник ТУ-95МС, який є носієм крилатих ракет. На вашу думку, це щасливий випадок чи свідчення того, що спроможності України завдавати ударів по ворожій авіації збільшилися?

– В "Енгельсі" знаходиться точно не один Ту-95. Йдеться про 5-15 штук. Також зверніть увагу, що літак уражено, а не знищено. Тобто тут є принципова різниця, адже знищене відновленню не підлягає, якщо воно повністю згоріло, але пошкоджене можна відновити.

Тому я все ж таки вважаю, що це і збіг обставин, і системна робота. Просто так влучити туди в "Енгельс" точно непросто, адже там точно стоять декілька ешелонів систем ППО, і мала авіація, яка захищає сам аеродром. Тому, якби у нас дійсно була можливість завдати масованого удару, ми б не пошкодили, а знищили кілька літаків.

Але навіть ураження одного Ту-95 – це серйозний успіх, тому що їх у Росії є, у кращому випадку, до 30 літаків. Думаю, у близько 70% усіх літаків, які у них є в наявності, ресурс відпрацьований. Вони не можуть виробляти запчастини для двигунів та авіоніки літака, тобто електроніки, яка ним керує. Тому навіть ураження, навіть пошкодження такого літака - це дуже важливо.

– В Росії ще є літаки далекого радіолокаційного виявлення А-50. Скільки їх наразі залишилося і можна зменшити їхню кількість?

– Скільки залишилося? Точну цифру я вам не скажу (за даними українських військових аналітиків, не більше п’яти. – Ред.), але навіть пошкодження такого літака – це доволі серйозний успіх. Декілька з них ми вже знищили. Одного разу на аеродром скинули вибухівку і пошкодили літак. Одного разу наша диверсійна група вистрілила з гранатомету в той момент, коли літак заправляли пальним. Ще одного разу було збиття ракетою, ймовірно, радянською С-200 (Сили оборони України безпосередньо знищили у повітрі два російські літаки А-50, а також уразили або пошкодили на землі ще щонайменше 3-4 одиниці під час спецоперацій. – Ред.).

Ворог прекрасно знає про всі наші засоби. З найбільш далекобійних засобів у нас є Patriot на 140 км. Причому, багато що залежить від того, на якій висоті знаходиться повітряна ціль. Якщо на висоті, скажімо, 15 км, то вже буде не 140 км, а менше. Окрім того, ми повинні розуміти, що не можемо поставити пускову установку Patriot прямо на лінії бойового зіткнення. Це означає те, що ефективна дальність від лінії бойового зіткнення в найкращому випадку буде 100 км. Отже, Patriot у цьому випадку відпадає, бо на таку дальність він не працює.

Другий засіб, який в нас є – це ракета американського виробництва AIM-120 дальністю 120 км. Є також модифікація такої ракети до 200 км – наші Повітряні сили публікували фотографію нашого українського F-16 із великою ймовірністю саме з такою модифікованою підвішеною ракетою.

Але ворог про це знає, тому свої літаки вони не відводять на відстань, де може бути або наш F-16, пускова установка Patriot або якісь інші засоби. Тому відповідь така: стандартними, класичними засобами ми навряд чи зможемо дістати ДРЛВ (літак далекого радіолокаційного виявлення та управління. – Ред.). Тоді постає питання, якими іншими засобами ми можемо його дістати.

Це балістичні ракети, про які ми довго розмовляємо, або проєкт "Сапсан"-"Грім-2". Теоретично нас "Грім-2" може дістати до аеродрому, на якому знаходиться цей літак. І, нарешті, крилаті ракети з великим радіусом дії. Мова йде про "Фламінго", мова йде про "Нептун" із тисячокілометровою відстанню. Можливо, також якісь інші засоби можуть його дістати.

Ну і не забуваймо про операції формату "Павутина", коли дронами, радіус дії яких у найкращому випадку кілометрів десять, змогли підібратися до стратегічного аеродрому і завдати по ньому удару.

Звісно, Росія про ці всі методи знає – і про дрони, і про крилаті ракети, і про балістичні ракети. Але, як показує практика, наші Збройні сили дуже креативні, і вони завжди можуть знайти якийсь новий метод, якого раніше ніхто не бачив і про який ніхто не знав.

– Наступне питання – щодо поточного етапу війни. Чи погоджуються ви з тим, що наразі війна перетворилася на війну на виснаження? Якщо так, то на чиєму боці перевага? І як, на вашу точку зору, можуть змінитися акценти ворожих ударів? Чи бачите ви вже певні зміни? Чи можуть відбутися ще якісь зміни до початку опального сезону?

– Передусім, війна на виснаження фактично почалась ще кілька років тому. Але раніше йшлося, в першу чергу, про виснаження ресурсів на фронті. Йдеться про людські ресурси, про боєприпаси, зокрема, про виробництво артилерійських боєприпасів, дронів і всього іншого, що ми використовуємо на фронті.

Зараз ми перейшли до етапу, який можна умовно назвати "війною міст". Знищуються міста, інфраструктура, і у нас, і в Росії, адже на фронті Росія абсолютно нічого зробити не може. Їхні просування просто мікроскопічні. За місяць вони просуваються на кілька кілометрів із втратами у 40 тисяч бійців. У Донецькій області українські осінтери нарахували 52 квадратних кілометри, які ми втратили за місяць. 52 квадратних кілометри. Тобто йдеться про невеличкі міста.

Звісно, військові не завжди погоджуються із цим "бухгалтерським" підходом, коли ми вимірюємо втрати квадратними кілометрами.

Десь відстань у сотню метрів чи пів кілометра може мати велике значення, адже десь артилерія чи оператори дронів можуть ближче підійти. Але загалом стратегічної переваги ворог на фронті, безпосередньо на лінії фронту, не має, тому він зосередився на ударах по містах. Це шлях, яким йшли ті самі нацисти під час Другої світової війни, коли вони знищували Лондон. І там руйнування були на порядок більші, ніж в місті Києві. Наприклад, було запущено 5-6 тисяч ракет "Фау". Вони були абсолютно неприцільні і летіли, куди попало, зокрема, у цивільний сектор.

Росіяни стріляють по нам балістикою, реактивними дронами, вони цілять в об'єкти інфраструктури, в логістичні центри, в магазини формату "Епіцентра", в інші економічні об'єкти. Те, що в місті Києві зруйновані дві ТЕЦ, теж не секрет, тому у нас буде важкий опалювальний сезон, але якось будемо з цієї ситуації виходити.

Ми знищуємо у росіян те, без чого вони не можуть жити. Вони не можуть жити без експорту енергоносіїв, нафти і газу. Але, на відміну від росіян, ми хлібороби, і у нас основний бізнес – це експорт зерна – кукурудза, пшениця, соняшникова олія. Це основні наші продукти, які ми експортуємо. Ворог б'є по наших портах. У нас залишився один єдиний робочий порт – це Одеса. Вони б'ють по інфраструктурі, по кораблях, по сухогрузах. Це для нас величезна проблема, адже у нас зараз почнеться збір врожаю, який треба вивозити.

У нас традиційно було так. Приблизно з жовтня місяця по лютий, якщо дозволяла погода в Чорному морі, ми експортували зерно. Зараз це може стати для нас проблемою. Але за нами є Євросоюз та інші наші союзники, в яких є дуже багато ресурсів. Тому для них немає особливої проблеми в тому, щоб перекрити наші втрати по зерну. У нас є кредит на 90 мільярдів євро, який буде погашатися через доходи від заморожених російських активів.

Вочевидь, Європейському Союзу доведеться збільшити фінансування України, надавати нам додаткові кошти, для того, щоб ми могли витримати. А у Росії такої підтримки немає. Так, можливо, Китай допомагає. Частину санкційних потоків він взяв на себе, але все вони на себе взяти не можуть, адже ми також вибиваємо цю інфраструктуру. Видобуток нафти в Росії падає.

Мені дуже важко сказати, де закінчиться цей процес, але абсолютний факт полягає у тому, що ми завдаємо набагато більш чутливих для росіян ударів, ніж те, що роблять вони. Ми їм винесли порт у Новоросійську, ми знищуємо морськими дронами їхні сухогрузи тіньового флоту.

Я більше ніж впевнений, що все це буде відбуватися і до кінця року, а потім протягом усієї зими.