Ворог прагне повернутися на правобережжя Дніпра та відрізати Україну від моря. Капітан Заблоцький пояснив, чи це можливо
Країна-окупант Росія намагається активізуватися на лівобережжі Дніпра. Невдовзі після того, як підрозділи Сил оборони були змушені залишити плацдарми у Кринках та Урожайному, ворог почав демонструвати намір форсувати Дніпро та вийти на правий берег. Проте це насправді нездійсненна місія, оскільки тут панує українська артилерія.
Ворог намагається врятувати Керченський міст за допомогою численних барж, які ставить вздовж цієї споруди. Він не відмовився також від амбітного плану відрізати Україну від моря, тому не припиняє атакувати південь нашої країни. Проте в потрібний час міст все одно буде знищено, а Україна, без сумніву, залишиться морською країною.
Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA висловив військово-морський експерт, оглядач журналу Defense Express, науковий співробітник Національного військово-історичного музею України, капітан I-го рангу у відставці Володимир Заблоцький.
– Супутникові знімки свідчать про те, що окупанти втричі збільшили кількість захисних барж біля Керченського мосту. Вони продовжують захищати цю споруду від українських морських дронів. Наскільки така перешкода, як баржа, може врятувати міст? Адже ворог не має можливості закрити баржами міст по всій довжині? На вашу думку, яким може бути механізм влучання в цей міст?
– Механізм влучання визначає Генеральний штаб, тут я нічого не можу сказати. Але баржі є фізичною перешкодою для проходу катерів. Це один із засобів, який використовується в комплексі. Вони ставлять міни, мінують там, де є мілководдя, поблизу берега, щоб не можна було увійти. Ці баржі з’єднують між собою ланцюгами, тросами, притоплюють їх на мілководді. Але затоплювати їх немає сенсу.
Коли ми атакували Чорноморський флот, було щось подібне. Один морський безекіпажний катер підірвав загородження, а другий пішов і підірвав катери біля причалу. Ніхто не завадить нам зробити так само і тут.
Але питання в тому, коли це буде здійснено. Військові кажуть, що це буде здійснено у слушний момент, коли буде реалізовуватися операція зі звільнення Криму. Отже, приблизно так перспектива і виглядає.
Щодо кількості – дійсно, противник не може знайти такої кількості барж, щоб повністю закрити ним увесь Керченський міст. Але вони мають щось робити, мають звітувати Москві, що, мовляв, ось, ми ж робимо! Вони стягують туди засоби ППО. Нехай стягують, адже в такому разі їх буде менше на інших ділянках фронту. Зокрема, засоби ППО вже прибрали з заходу півострова, тому ми більш-менш вільно атакуємо їх у Криму.
Процес рухається в потрібному для нас напрямку, і це добре. Нехай ставлять баржі, нехай роблять що хочуть, але це їх не врятує.
– Чи вважаєте ви, що Керченський міст і досі залишається досить потужною транспортною, логістичною артерією ворога? Чи все ж таки він використовує його менше?
– Він використовує його менше, тому що міст пошкоджений. Пошкоджено залізницю та автомобільну смугу, по кілька разів. Отже, пропускна спроможність мосту обмежена. Тому вони почали перевозити поромами, але і пором два дні тому було атаковано й виведено з ладу, наразі використовувати його не можна. Через це росіяни побудували залізницю з Ростова до Азовського моря, до Бердянська.
Потреба в логістиці в них дуже велика, адже вони воюють, витрачаючи величезну кількість боєприпасів. Вони стріляють просто аби стріляти, аби створювати вогневу завісу, аби усе знищувати. Їм навіть немає сенсу цілитися. Це радянська тактика ведення війни. Отже, противник потребує багато боєприпасів, набоїв, багато пального та всього іншого. Але ми працюємо над тим, щоб перервати і цей логістичний шлях.
– Сили оборони були вимушені залишити плацдарми у Кринках та Урожайному, тому що не було можливості далі утримувати їх. За вашими оцінками, наскільки це погіршило для нас ситуацію на цій ділянці фронту? Якщо подивитися на мапу бойових дій, складається враження, що ворог намагається подолати водну перешкоду та вийти на правобережжя Дніпра на ділянці фронту між Кринками та Козачими Лагерями. Чи дійсно є така небезпека?
– Противник вже задекларував такий намір і накопичує війська. Але це йому не вдасться. Це радше необхідно розглядати як засіб перехопити ініціативу, яка була на нашому боці на цій ділянці фронту, тут, на півдні, на відміну від Донбасу.
Противник буде й надалі намагатися це робити, але це дуже складно з погляду здорового глузду. Тому що ми перебуваємо на високому березі, артилерія бачить далі і стріляє далі, ніж російська. Отже, підійти до берега вони не зможуть. Саме тому ми мали змогу так довго тримати плацдарми на лівому березі. Але оскільки там вже все знищено, немає де закріпитися, ми були вимушені відійти. Не було сенсу тримати плацдарм в умовах, коли противник панує в повітрі і КАБами нищить усе, що бачить.
Але все одно ми будемо звільняти лівобережжя. До речі, на лівобережжі ще залишилися наші плацдарми, ближче до Херсона. Ситуація динамічна, це війна.
– Ми бачимо, що ворог не припиняє атак на Одещину, на весь південь материкової України. На вашу думку, чи є суто теоретична небезпека того, що ворог може відрізати Україну від моря?
– Не може. У ворога немає ані сил, ані засобів, ані нічого іншого. Це не більше ніж залякування. Це спроба знищити морський складник нашої економіки – після того, як ми прорвали морську блокаду, як відновили сполучення із зовнішнім світом, відновили експорт та імпорт морем. Противник більше не може нічого вдіяти. Його кораблі більше не можуть атакувати судна, бо вони йдуть водами Болгарії, Румунії, Туреччини. У разі атаки це означатиме війну з НАТО.
Коли судна заходять в порти Одеси – так, вони намагаються щось зробити. Але й ми не пасемо задніх. Ми посилили ППО та ПРО. Не відкидаю, що в цьому регіоні з’явилися нові системи Patriot чи SAMP/T. Офіційно про це не повідомляється, але вочевидь, там вже працюють засоби протиповітряної оборони. Противник зазнає відчутних втрат. Але він не може цього визнати, адже в пітерському підворітті так не прийнято – "пацан сказав, пацан зробив". Але не виходить у пацана нічого.