Блог | Ворог вже вчетверте змінив тактику. Як протистояти РФ на цьому етапі війни
З моменту повномасштабного вторгнення 24 лютого Росія вже вчетверте змінює стратегію.
Зараз по всьому фронту російські війська проводять повзучий позиційний наступ і готуються до посилення цього наступу. Тому ситуація всюди, на всіх ділянках досить напружена. Ідуть дуже важкі бої.
У районі Вугледару просування противника зупинено. Противник перегруповується, завдає активного вогневого ураження, намагається просунутися, зблизитися з нашими позиціями і зробити маневр на охоплення Вугледара, щоб не втягнутися повністю в міську забудову, обійти Вугледар з флангу. Але ці спроби, які ворог уже не один тиждень робить, наші війська відбивають. Ідуть запеклі бої.
Ворога зупиняють лише великі втрати. Російська кадрова армія втратила боєздатність та можливість наступати ще у липні 2022 року. Але, звісно, наших людей треба міняти, людям треба давати посилення. Потрібні комплексні заходи. Нам потрібні заходи, які б дозволяли максимально берегти життя людей у першій лінії. Тому що атаки противника зводяться до ураження саме позицій першої лінії. Тобто йдеться про інженерне забезпечення, про те, що нам потрібно набагато більше посилити інженерне обладнання, захист, постачання будівельних матеріалів, інженерної техніки, яка б облаштовувала значну кількість захищених позицій, щоб наші війська були надійно захищені на передовій.
Нам потрібні надійні тилові рубежі, де можуть проходити ротації, розгортатися резерви та розташовуватись підрозділи підтримки.
Нам, звичайно, потрібне покращення організації комплектування. На фронті не потрібні люди, які не підготовлені. Має бути певний стандарт підготовки, має бути забезпечена якість. На фронті потрібні лише досвідчені люди.
Для того, щоб проводити ротацію, щоб на найкращих, досвідчених воїнів не було додаткового навантаження, яке людей перевантажує, змушує їх необґрунтовано ризикувати.
І, звичайно, потрібні зміни в організаційно-штатній структурі. Нам потрібно терміново ввести до структури всіх підрозділів Збройних Сил підрозділи операторів дронів. Командири повинні стежити за полем бою виключно з дрона. Вони повинні з дрона бачити обстановку, дії своїх військ та керувати своїми військами з дронів. І вести бойові дії з противником теж очима з дрона. Для цього потрібні штатні посади поки що відсутніх операторів. Це велика вада нашої армії, яку потрібно міняти і дуже швидко.
Причини, чому ми втратили Соледар, комплексні. Далеко не всі, звичайно, ми проговоримо. Злагодженість насамперед має полягати у цьому, що на фронті потрібні боєздатні війська. І завдання, які цим військам ставляться, мають випливати з їхніх можливостей. Якщо просто на карті малювати рубежі, куди мають погано підготовлені люди вийти, результат не буде, на жаль, ефективним.
Нам треба розуміти, що сучасна війна — це війна швидкості, вчасно прийняті рішення. І якщо у нас десь слабка обстановка, ми маємо об'єктивно швидко про це самі собі чесно зізнаватись і заздалегідь готуватися до розвитку подій — особливо до негативного розвитку подій. Щоб не було потім пожежі, а в останній момент когось кудись відправляють.
Загроза загострення ситуації у Соледарі була відома від початку. Із середини грудня було зрозуміло, що там назріває гостра криза. Але замість своєчасного реагування, на жаль, ми мали очікування якогось дива, не було вчасно прийнятих рішень. Резерви пішли вже в останній момент, коли, щиро кажучи, оборона вже була прорвана.
Звісно, за таких умов про якусь злагодженість не йдеться. Йде гасіння пожежі, підрозділи підходять один за одним, не встигаючи встановити зв’язок, взаємодію, підготувати позиції. Звичайно, ні до чого хорошого на війні такі поспішні, не заплановані дії не призводять.
З 24 лютого наше вище керівництво живе стратегією одного дня. На нас напав ворог, який набагато перевершує нас за чисельністю, за бойовою технікою, за всіма показниками. І в цей момент вимушено (оскільки планової підготовки до війни не було) було прийнято таку доктрину, скажімо так, якось — протриматися до вечора.
І досі у нас основний наказ: тримайтеся. У лютому та березні 2022 року в цьому "тримайтеся" була своя логіка. Нічого не було, люди йшли у бій після отримання зброї. І всі розуміли, що зараз ми рятуємо країну, і протриматися до вечора — це ідея, яка поєднувала всіх.
Але зараз ця стратегія є неефективною. Стратегія одного дня, стратегія "протримайтеся до вечора" не працює в тривалій війні на виснаження проти ворога, який приступив до масової мобілізації. І ми воюємо тепер із масово мобілізованою армією та ворогом.
Треба розуміти те, про що я говорив багато разів із березня: ця війна на роки. І треба готуватися до того, щоб не триматися до вечора, а чітко розуміти, що ми робимо сьогодні ввечері, через місяць, через рік, яку армію ми будуємо, яким чином ми використовуємо людський ресурс, як відновлюємо втрати, забезпечуємо ротації, і особливо — яким чином ми забезпечуємо якість.
Наша перевага перед Росією може бути виключно якісною, виключно інтелектуальною. Кількість людей у Росії більша, озброєння більше. Наша перевага — якість.
Як ми використовуємо якість? Ми не можемо діяти дзеркально із росіянами. Ми повинні діяти асиметрично, у всіх компонентах якісніше. Це має бути основою нашого оборонного планування для того, щоб перемогти у війні.
А час "тримайтеся до вечора" вже пройшов. Війна змінилася. І це усвідомлення потрібно змінити і в наших керівників.
Якщо подивитися на зміни російської стратегії, то очевидно, що в лютому-березні Росія зробила ставку на бліцкриг — широкомасштабні маневрені дії бронетанкових військ на велику глибину.
Починаючи із квітня, стратегія змінилася. З квітня до липня була стратегія артилерійського наступу. Якщо спочатку Росія намагалася цим бліцкригом зірвати українську мобілізацію і унеможливити організований опір, то починаючи з квітня і до липня цей артилерійський наступ мав на меті знищити боєздатність української армії та захопити великі райони через придушення вогнем.
Але російську армію підірвала криза боєздатності, бо багато місяців одні й ті самі кадрові сили вели бойові дії і перевичерпувалися, зазнали значних втрат і виявилися непридатними для подальших активних дій.
Після поразок Росія перейшла до стратегічної оборони у вересні, жовтні, листопаді. І починаючи з листопада, коли Росія розпочала масову мобілізацію, на фронт пішло посилення мобілізованих.
Зараз Росія реалізує четверту стратегію — це стратегія піхотної війни, тобто повзучого піхотного наступу. Вони вивчили нашу стратегію, зрозуміли після багатьох поразок, що ми маємо головний рід військ — піхота. І тепер російське командування намагається протиставити нашій піхоті свою, тобто вибити наш ключовий козир.
Для цього вони створюють чисельну перевагу насамперед і посилюють піхоту засобами, високоточною зброєю, авіація її підтримує. Зосереджується велика кількість боєприпасів та засобів розвідки.
Ворог змінює тактику застосування військ у тому, щоб у цій піхотної війні отримувати перевагу на багатьох ділянках фронту. Ось цей четвертий етап повзучого піхотного наступу зараз відбувається на війні.
