Ворог за 8 км від Покровська, Запоріжжю може загрожувати небезпека: інтерв’ю з Олегом Симорозом

Через активні дії російської окупаційної армії виникла реальна загроза захоплення міста Покровськ. Наразі ворожі сили наблизилися до міста на відстань близько 8 кілометрів, і найімовірніше, боїв за місто не уникнути, незважаючи на те що противник певною мірою зменшив темпи просування. У Сил оборони ще є час на те, аби суттєво підсилити оборону Покровська, а також інших населених пунктів, що розташовані поблизу.

Проте варто зосередити особливу увагу на інших ділянках фронту, де українська оборона може бути не надто потужною. Зокрема, на півдні нашої країни, на Запорізькому напрямку, де, за інформацією розвідки, ворог може суттєво активізуватися за умови, якщо знайде слабку ділянку в нашій обороні. Отже, посилення оборони має стати завданням номер один українського військового керівництва.

Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA висловив ветеран війни, громадський активіст, юрист Олег Симороз.

– Як ви оцінюєте ситуацію, що склалася поблизу Покровська? Чи вважаєте ви, що загроза захоплення міста дійсно велика?

– Безперечно, загроза велика. Залишилося близько 8 кілометрів до Покровська, ворог вдається до активних штурмових дій. Темпи як були високими, так високими і залишаються. Я думаю, зараз вони намагатимуться вийти на автотранспортні шляхи і готуватися до штурму самого населеного пункту Покровськ. Звісно, ще залишається та сама Лисівка. Думаю, вони будуть пробувати виходити на Даченське для того, щоб вийти на трасу.

Зараз ще є час, щоб подбати про оборону міста Покровськ, яке, на жаль, досі належним чином не підготовлене. Треба змінити підхід. Я сподіваюсь, що наше командування перегляне стратегію щодо оборонних дій, тому що в нас дуже великі проблеми з фортифікаційними спорудами, з підготовкою міської забудови до оборони.

Нам треба триматися за Покровськ, віддавати його не можна, бо позаду Покровська – стратегічні міста, і тактично ми наразі не можемо віддавати жодного міста. Адже треба розуміти, що кожен зданий населений пункт потім будуть визволяти українські солдати ціною свого здоров’я і своїх життів.

Думаю, що, на жаль, нам не уникнути боїв за Покровськ, але поки є час, його треба максимально використати для укріплення нашої оборони.

– За вашими оцінками, скільки часу в нас є?

– Важко говорити. Це доволі невдячна справа – робити такі прогнози. Ми бачимо, що на Покровському напрямку в ворога були шалені темпи, зараз вони просто високі. Але це, на мою думку, пов’язано не стільки із зупиненням ворожих військ, як із застосуванням військ на тому ж Вугледарському напрямку, в районі Курахового. На жаль, в ворога є доволі серйозні успіхи на Куп’янському напрямку в районі річки Оскіл.

Я не хочу говорити про зменшення темпів наступу, тому що глобально вони не зменшуються. Але те, що темп дещо загальмувався, пов’язано із тактичними діями – на жаль, не нашими, а ворога.

– Дійсно, оборона наших населених пунктів далека від ідеальної. Проте ми маємо приклад кількох населених пунктів, поблизу яких ворог тупцює на місці і не може захопити протягом місяців. Це Часів Яр і Торецьк. У чому головна причина?

– Щодо Часового Яру, то колись у наших військ на Бахмутському напрямку була ініціатива. У районі Андріївки, Кліщіївки наші Сили оборони вели контрнаступальні дії. Але, на жаль, зараз все одно відбувається просування ворога. Він намагається потроху рухатися трасою, яка йде в бік Костянтинівки. Тому що глобально для того, щоб розвивати цей наступ, їм потрібно контролювати дороги. Плюс дається взнаки рельєф Часового Яру.

Схожа ситуація була в районі Торецька, але там вже йдуть бої за населений пункт, там міська забудова, і там специфіка бойових дій набагато важча. Подібна, але дещо гірша ситуація також і в Нью-Йорку.

Це ситуативні речі, які є на фронтах. Десь допомагає рельєф, десь ми краще були підготовлені, кудись ворог кидає не такі великі сили. Але все одно говорити про те, що десь ситуація набагато краща, не можна, тому що на фронті вона, по-перше, складна усюди, по-друге, просування ворога відбувається на абсолютно усій ділянці східного фронту.

– Чи вважаєте ви, що сьогодні для ворога доцільно активізуватися на якомусь іншому напрямку? Якщо так, чи може це стати несподіванкою для нас?

– Несподіванкою для нас це не мало б стати, але, на жаль, був приклад в районі того ж Вовчанська на Харківщині, де великі питання викликав стан оборони нашого державного кордону.

Якщо говорити про це сухо, то, думаю, для ворога це може бути цікавим з однієї причини – якщо у нас десь є проблеми в обороні державного кордону або на інших напрямках. Наприклад, як це було в районі Суджі на Курщині. Відверто кажучи, росіяни підготувалися там дуже погано. Згодом вони стали в порядки, далі Суджанського району ЗСУ просунутися не вдалося, але сам факт, що їхній хвалений державний кордон, який охоронявся ФСБ, по суті, був підготовлений жахливо. У тому числі за рахунок цього відбулося просування ЗСУ.

У нас, на жаль, протяжний кордон з Росією – 1,5 тисячі кілометрів активного фронту, де багато слабких місць і де зараз ідуть бої різної інтенсивності. Західні розвідки часто натякають нам про південь. Якщо на Херсонщині нас з ворогом розводить річка Дніпро, яка в принципі грає на руку обом сторонам, то щодо Запоріжжя ситуація справді може бути не такою райдужною для нас. Наразі там не ведеться активних бойових дій, але регулярно надходять повідомлення про те, що ворог нарощує сили саме на цьому напрямку.

У нас ще є Сумщина, Чернігівщина і територія Білорусі. Білорусь взагалі некоректно розглядати як якусь окрему країну – це країна, яка в цій війні на боці Росії і яка є де-факто сателітом РФ. Там теж можна очікувати всього, що завгодно.

Але за понад 2,5 роки після початку широкомасштабного вторгнення РФ ми не маємо обговорювати ані державний кордон, ані позиції, які є сталими протягом кількох років. Там мають бути мінування, декілька ліній оборони. У такому разі просування ворога можна буде уникнути.

Не буду зараз обговорювати нашу лінію оборони. На жаль, є слабкі місця, але не хочу, щоб ворог про це знав. Сподіваюся, зважаючи на те, що зараз ворог маневрує фронтом і шукає наші слабкі місця, українські військові керівники спробують укріпити їх. Це зараз необхідно зробити. Тому що справді інтенсивність цієї війни вказує на те, що такий крок ворога, такий маневр з військового погляду буде логічним і правильним.