Вторгнення було неминучим, але українці перевернули плани Путіна – The Wall Street Journal

Рішення президента Росії Володимира Путіна про вторгнення виходило з його бачення розвитку подій в Україні, і він прорахувався. Диктатор керувався історичним досвідом, теоріями воєн. Але в історії завжди є щось більше – мотивація, самовідданість, жертовність.

Росія вторглася в Україну через дві причини. Перша полягає в гонитві Москви за націоналістичними імперськими амбіціями, бажання об'єднати Росію та Україну, знищивши її суверенність. Друга причина в ізольованості Путіна, неправильному сприйнятті ситуації, самовпевненості та вірі в силу своєї країну, як це йому доповідали, пише у своїй колонці для The Wall Street Journal, економіст, політолог Кріс Блаттман.

За його словами, Україна довгі роки була слабкою країною, її економіка стагнувала довгі роки. А Росія за Путіна постійно зростала в економічному та військовому плані. Наприклад, західна Європа помилково поспішила відмовитися від атомної енергетики на користь російських газу та нафти. Це дало російському диктатору важелі впливу на Західну Європу та Україну.

Проте деякі тенденції в "слабкій" Україні дуже турбували Путіна та його близьке оточення. Народ України двічі під час революцій скидав проросійських правителів у своїй країні. За логікою глави РФ, це несло серйозну загрозу його власному режиму, якби громадяни Росії наслідували приклад українців.

Щоб утихомирити "непокірних сусідів", Путін міг перейти до військових дій ще під час першого Майдану, але тоді це було дорого та ризиковано. Тому було обрано шлях грошових вливань у п'яту колону у різних сферах життя в Україні. У нашій країні посилилися проросійські рухи, пропаганда, підтримка сепаратистських настроїв, убивства проукраїнських політиків та активістів, наголосив політолог.

Проте весь час "щось ішло не так". В українському суспільстві зміцнювалося усвідомлення цінності свободи та права відстоювати її. Ціна вторгнення в Україну зростала в міру того, як наша країна почала отримувати дедалі більше озброєння. У певний момент "вікно можливостей" зачинилося, і повномасштабне вторгнення стало неминучим.

Путін висунув Україні конкретний ультиматум – необхідність відмовитись від чогось, наприклад: від вступу до НАТО, від продовження поставок в Україну зброї, визнати Крим "не нашим" та широку автономію ОРДЛО. Простіше кажучи, зазначає Блаттман, Путін вимагав дати Росії втрутитися у внутрішні справи України. Більшість країн-сусідів Росії змушені були піти на це. Проте українці не погодилися із пропозицією про втрату свободи.

Таким чином, логіку рішення Путіна щодо вторгнення в Україну можна інтерпретувати трьома способами. Перший, лідер РФ серйозно переживає за свій режим, а українська демократія становить для нього пряму загрозу, тому що може бути небезпечним прикладом для росіян, спрямуванням до дії. Другий, послідовно крок за кроком зачинилося вікно можливостей вирішити все "полюбовно". Путін випробував усі методи, дійшовши до точки неповернення – нападу на сусідню суверенну державу. Україна могла здатися, ухваливши ультиматуми Кремля, або прийняти бій. Третій, фактор невизначеності. Безперечно, будучи впевненим, що програє у війні, Путін не почав би наступ. На ранок, 24 лютого, він був цілком упевнений у своїй перемозі.

Але все змінилося, зараз військові експерти та політики захоплюються мужністю та самовідданістю українських захисників. Україна проявила героїзм, який надихнув Захід – солідарно було прийнято потужні санкції, а також утворилася коаліція для надання військової допомоги нашій країні, і про стратегічний програш російського диктатора зараз не говорить лише лінивий. Тепер важливо, щоб ніхто не помилився в оцінці Путіна так, як він помилився в оцінці України.

Як повідомляв раніше OBOZREVATEL, канцлер Німеччини Олаф Шольц розкритикував президента країни-агресора Путіна за те, що він "чіпляється за ідею примусового миру" в Україні. Цього, за словами канцлера, не буде.

Нагадаємо, Путін заявив, що завдання "спеціальної військової операції" в Україні "будуть безумовно виконані". Він також знову загрожував не лише Україні, а й світу, пообіцявши "блискавичні удари" по країнах, які підтримують нас.