Перетворився на крилату ракету: як Сили оборони використовують радянські безпілотники в умовах нестачі FPV. Інтерв'ю з Касьяновим

На військових складах в Україні було чимало безпілотників радянського зразка – "Туполєв" Ту-141 і Ту-143, випущених у середині 1970-х років. Вони були схожі на "маленькі винищувачі" та виконували роль розвідників.

В умовах сучасної війни дронів вони стали у пригоді українській армії: після модернізації ці "тушки" перетворилися на крилаті ракети, здатні долати відстань до 1500 кілометрів.

Якщо ж говорити про сучасні й досить прості у виробництві зразки дронів, насамперед про FPV-коптери, то, на жаль, Україна втратила перевагу, яку мала ще рік тому. Сьогодні в російської окупаційної армії на озброєнні FPV-дронів більше, ніж у Сил оборони. Свою думку про те, чому так склалося, в ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA висловив волонтер, спеціаліст з аеророзвідки Юрій Касьянов.

– Є інформація, що Україна почала використовувати старі безпілотники "Туполєв" Ту-141, Ту-143, які були випущені у 1970-ті роки. Що це за озброєння? Чому виникла потреба діставати його зі складів?

– Ці безпілотники вже застосовувалися під час першого нальоту на російську авіабазу "Енгельс", а також на "Дягілєво", де базуються важкі російські бомбардувальники.

Це є логічною ідеєю. З часів СРСР у нас на озброєнні були безпілотники, які створювалися як розвідувальні. Це досить великий апарат, який містить великий реактивний двигун. За розміром він як невеликий винищувач та бере багато палива.

Ми його модернізували. Замість розвідувальної апаратури поставили бойову частину, а замість старого автопілота – сучасний, поміняли електроніку. І отримали на виході досить непоганий ударний безпілотник, здатний перенести бойову частину вагою близько ста кілограмів. Я припускаю, що його дальність може бути до 1500 км.

Завжди є баланс. Якщо хочеш летіти далі, значить береш менше бойове навантаження. Максимальна дальність буде тоді, коли весь вільний простір безпілотника буде заповнено паливом. Якщо ж ви хочете на ньому щось нести, забирайте частину палива і ставите бойову частину.

– Якщо він працює у режимі розвідника...

– Ні, він не працює у режимі розвідника. Зараз для цього немає жодної потреби. Коли він створювався, ще не було таких оперативних якісних супутникових знімків та не було легких розвідників. Тоді електроніка була громіздкою. Зараз літаки-розвідники набагато менші за розміром, тому необхідність розвідника такого розміру відпала.

Але як ударний безпілотник, як крилату ракету його можна використовувати, тому що він несе велику бойову частину, і його конверсія в ударний варіант коштує дешевше, ніж створити новий безпілотник.

Як я розумію, спочатку ми використовували всі безпілотники такого типу, які у нас були на озброєнні чи складах, їх переробляли в ударний варіант. А зараз, найімовірніше, це безпілотники, які передають наші друзі з країн колишнього Варшавського блоку, бо вони стояли на озброєнні інших так званих соціалістичних країн цього блоку.

Я думаю, що Україна давно використала всі свої запаси і тепер отримує їх від наших друзів. Можливо, в ударний варіант їх переробляють за кордоном, оскільки противник обстрілює нас ракетами, і сховатися складно.

Але так чи інакше ці "Туполєви" – хороша тема. Після модернізації з них виходять цілком сучасні крилаті ракети великої потужності.

– Генерал Сирський заявив, що сьогодні у пріоритеті – розвиток безпілотних систем. Чи входять до цих систем, окрім безпосередньо БПЛА і дронів, ще й засоби радіоелектронної боротьби? Яка ситуація у нас сьогодні з РЕБ?

– Ці дві теми умовно взаємопов'язані, але насправді це два різні напрями науки та техніки, які перетинаються лише на полі бою. Якщо ви не хочете, щоби ворожі безпілотники по вас влучали, ви прикриваєтеся засобами РЕБ, які знижують ризики. Звичайно ж, немає панацеї, немає такої системи РЕБ, яка б забезпечувала повний захист від безпілотників. Це неможливо з об'єктивних причин.

Щодо безпілотників, то гадаю, Сирський мав на увазі радикальне збільшення стандартних, звичних для нас безпілотників на лінії фронту. Про що йдеться? Насамперед це FPV-коптери, керовані оператором, які несуть бойове навантаження, якісь перероблені снаряди для ураження бронетехніки та особового складу. Їх треба багато. Зараз противник використовує цих FPV-дронів дуже багато, а ми відстаємо.

Колись, більш як рік тому, ми мали абсолютну перевагу в таких дронах. У них їх не було зовсім, у нас були – і ми дуже вдало билися. Нині противник буквально завалює наші позиції цими дронами, полювання йде вже на кожного окремого солдата, не кажучи про окремий танк.

Ми теж використовуємо такого типу дрони, але їх поки що дуже не вистачає.

– Чому склалася така ситуація?

– У противника створюються заводи, де працюють сотні тисяч людей, яких навчають. Є централізовані закупівлі комплектуючих, є верстати, обладнання, вентиляція, їдальня тощо. А нам досі пропонують окремі волонтери та навіть міністр Федоров збирати дрони вдома, на кухні, десь знаходити на них гроші та комплектуючі. Це несерйозно.

На фронті таких дронів витрачаються тисячі на день. Жодна кухня з цим не впорається.

Чому так склалося? Ми маємо дуже багато проблемних ситуацій: і з дронами, і з РЕБ, і з ракетним озброєнням, і з будівництвом оборонних споруд.

У Генеральному штабі серед керівників дронової галузі немає, на мою думку, тих, хто колись брав участь у розробці, виробництві та застосуванні дронів. Це люди, яким наказали керувати цією галуззю, вирішувати, які дрони потрібні, скільки їх треба закуповувати й куди відправляти.

Артилеристами командують артилеристи, танкістами – танкісти, піхотою – піхотинці, моряками – адмірали, льотчиками – льотчики. Тут питання не в грошах як таких, а питання в компетенції людей, які віддають накази і визначають державну політику в цій галузі.

Подивіться самі: ми не маємо єдиного органу, який би займався дронами. Ними займаються всі потроху: Міністерство оборони, Генеральний штаб, віцепрем'єр Федоров із Мінцифри зі своєю "армією дронів", Національна гвардія, Держприкордонслужба, СБУ, "Укроборонпром"… Можна знайти ще з десяток організацій, які займаються дронами. І це абсолютний бардак. Тому що немає, на мою думку, єдиного наукового центру, єдиної аналітики, які дрони потрібні сьогодні та які будуть потрібні завтра, у що вкладати гроші, які дрони закуповувати.

Через це витрачається безліч грошей на схожі проєкти в різних відомствах. Скажімо, я в Міністерстві оборони, і мені потрібні дрони такої дальності. Я комусь доручаю це розробляти. Але те саме робить Нацгвардія, СБУ… Немає комунікації, крім особистих стосунків. А у цей час триває війна та гинуть наші солдати.