Якщо Путін вдарить ядерним "Орєшніком" по Києву, то це змінить усе. Інтерв'ю з генералом Романенком

Масована атака країни-терориста Росії на Київ у ніч проти 24 травня мала одразу кілька причин, одна з яких – помста Україні за ефективні удари по військових об'єктах РФ, завдані останніми тижнями. Проти столиці України ворог застосовував усі наявні засоби, за винятком балістичної ракети "Орєшнік" – вона полетіла у напрямку Білої Церкви.

Від початку "Орєшнік" розроблявся як ядерна зброя. Чи може ворог запустити таку ракету по Києву? Чи може застосувати її ядерну версію? Тут є низка важливих нюансів. Удар "Орєшніком" по Києву де-факто зніме всі негласні заборони на удари України безпосередньо по Кремлю. Крім того, застосування ядерної компоненти у цій війні створить для режиму Путіна колосальні проблеми з головним союзником – Китаєм, – а також зі США, які категорично проти такого кроку.

Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA висловив ексзаступник начальника Генерального штабу Збройних сил України, генерал-лейтенант Ігор Романенко.

– Ракетно-дронову атаку Росії на Україну, яка сталася в ніч на 24 травня, називають наймасовішою за останні півтора року. Чи вважаєте ви, що вона принципово відрізнялася від попередніх, крім фактора масовості? Чи все ж таки йдеться про звичну атаку, просто із залученням більшої кількості засобів ураження?

– На мій погляд, необхідно розділяти окремі аспекти цієї атаки. Якщо говорити про військовий, то атака дійсно була більш масованою. Був застосований "Орєшнік", від якого в нас поки що немає засобів протидії. Крім того, істотно збільшилася ракетна частка, зокрема кількість балістичних ракет, проти яких ми маємо обмежену кількість батарей Patriot, антиракет по балістиці.

Під час атаки було застосовано близько 600 дронів різних типів. Таким чином, досягається масованість, причому в цій масованості є і ракетна частка, оскільки противник знає, що кількість засобів проти ракет у нас обмежена.

Ще один аспект полягає у мотивації Путіна. Він ухвалив рішення про атаку, бажаючи помститися за дуже суттєві й чутливі удари, яких завдали Сили оборони України останніми тижнями. Насамперед ідеться про удар по центру підготовки операторів безпілотників під егідою ФСБ (20 травня українські Сили безпілотних систем спільно з СБУ завдали масштабного удару по навчально-виробничому центру підготовки операторів БПЛА в Сніжному на Донеччині. – Ред.). У результаті загинув керівник цієї академії і близько 70 операторів, на підготовку яких було витрачено чимало часу й грошей.

Але я також хотів би звернути увагу на спрямованість цих ударів. Ми завжди обираємо військові об'єкти. Це не тільки НПЗ, не тільки військові або хімічні підприємства, які виробляють вибухові речовини, а й стартові майданчики, з яких запускають засоби ураження по Україні, де вони зберігаються і так далі. Водночас під час російських атак більшість ударів були націлені на цивільні об'єкти, насамперед, щоб розширювати тиск на українців.

– Тобто ви розцінюєте цю масовану атаку як акт помсти?

– Насамперед, але не тільки. Не треба зводити мотиви ворога до чогось одного. Звичайно, насамперед, Путін намагається показати всьому світові, що він може здійснювати подібні атаки, тим паче, що вона трапилась на тлі масштабних ядерних навчань, на тлі провокацій з боку Білорусі (19-21 травня Росія провела великомасштабні навчання з підготовки та застосування ядерних сил із залученням всієї ядерної тріади в тісній взаємодії з військовими структурами Білорусі. – Ред.).

Тобто територія Білорусі тепер може бути територією застосування ядерної зброї, а також територією загальновійськових дій, спрямованих як проти України, так і гібридно на одну або більше європейських країн.

Ці старі путінські варіанти тиску мають місце, і коли на їхньому тлі завдається такий масований удар по Україні, це має комплексний вплив. Звичайно, ядерні навчання, навчання з Білоруссю – це якісь підготовчі моменти, які навряд чи коли-небудь реалізуються. Але з точки зору морально-психологічного тиску і на Україну, і, в першу чергу, на країни Європи, і на весь світ це має сенс.

Тому Росія накопичила кошти і завдала удару, причому, як терористична організація, оскільки атаки були спрямовані значною мірою на цивільне населення.

– Деякі військові аналітики стверджують, що для останньої атаки Путін зібрав "по засіках" усі наявні ракетні засоби. Ми розуміємо, що з "Шахедами" у ворога проблем немає, а ось кількість ракет істотно обмежена. Якщо ви згодні з цією тезою, чи означає це, що наступна подібного масштабу атака можлива тільки через якийсь досить тривалий час?

– Ні, тривалий час – ні. Я думаю, щоб знову зібрати кошти для подібної атаки, їм знадобиться від тижня й більше. Путін нарощує свої дронові можливості, але ефективність знищення дронів у нас вища, аніж ракетної зброї, яку він накопичує. За різними оцінками, у нього може бути близько десяти "Орєшніків", а балістичні та інші ракети йому треба накопичувати, скажімо, тиждень.

Але дуже хотілося б, щоб на ці атаки була відповідна реакція і наших європейських союзників, і світових лідерів. Необхідні більш рішучі дії, виражені, зокрема, і в грошах, але поки що маємо те, що маємо.

– Питання щодо "Орєшніка". Ви згадали, що їхня кількість обмежена. Під час останньої атаки "Орєшніка" була запущена по Білій Церкві, причому, постраждали 2-3 гаражі – атака була абсолютно марною з точки зору інтересів ворога, якщо тільки її метою не був психологічний ефект залякування. Чи припускаєте ви, що удар "Орєшніка" по Білій Церкві міг бути суто психологічною акцією, визначеною ІПСО? Чи припускаєте ви, що "Орєшнік" міг бути спрямований не на Білу Церкву, а на столицю?

– Ні, не на столицю. Я прихильник думки, що перший удар "Орєшніком" по Дніпру був націлений на завод "Південмаш". Через відхилення ракети був відповідний вплив, але це вже друге питання. Другий удар був завданий по аеродрому Скнилів, але теж було відхилення ракети.

Третій удар по Білій Церкві не був випадковістю – там ще до війни у нас розміщувалася ціла загальновійськова дивізія, пізніше переформатована в бригаду. Тому тут питання в тому, що знайшли російські розвідки. Можливо, вони показали, що в Білій Церкві в нас там перебували якісь резерви або щось суттєве. Але я прихильник думки про те, що вони намагалися вразити в Білій Церкві якийсь військовий об'єкт. Куди влучила ракета – це питання інше.

Знову ж таки, де Біла Церква, а де Київ – відстань досить велика. У даному випадку завдати удару "Орєшніком" по Києву вони не наважилися.

По Києву завдавали ударів і ракетами, і дронами. Було пошкоджено і наше Міністерство закордонних справ, і дипломатичні місії Азербайджану та Албанії, не кажучи вже про житлові будинки, про ринок і торговельний центр, удару було завдано і по будинку президента, але все ж таки не такою зброєю, як "Орєшнік".

Бо в такому разі це зняло б для нас усі обмеження, зокрема, на удари по Кремлю. Ми пам'ятаємо, що навесні 2023 року з території Російської Федерації два дрони атакували вежу Кремля (3 травня 2023 року два безпілотники атакували Сенатський палац Кремля. – Ред.).

– Чи припускаєте ви, що Росія може застосувати "Орєшнік" як ядерну зброю?

– Узагалі-то бойову частину "Орєшніка" розробляли під ядерну зброю, але на її застосування вони не наважуються і навряд чи наважаться за поточного розкладу – це тільки погіршить їхні позиції. Китайці категорично проти цього, американці в принципі теж.

Росіяни повільно, але просуваються на сході України і вважають, що до кінця року вони захоплять всю Донецьку область. Це їхні плани, тому в такій ситуації ядерну зброю вони застосовувати не будуть. Тому в такій ситуації я оцінюю ймовірність ядерного застосування "Орєшніка" не більше 5%.

– Ви вже згадали про плани ворога захопити всю Донецьку область до кінця поточного року. Також висловлюється думка, що ця остання масована атака була, зокрема, спробою відвернути увагу від недостатніх успіхів або відсутності успіхів російської окупаційної армії на фронті. Як ви розцінюєте таку версію, чи дійсно це могло бути відволікаючим маневром?

– Це складова мета цього маневру.

– Наскільки велика небезпека того, що неокупована частина Донецької області буде окупована до кінця поточного року?

– За це триває боротьба. Росіяни неодноразово про це заявляли, але віри в це немає. Але справа навіть не в тому, вірити чи ні, а в тому, що це наша земля, тому ми продовжуємо за неї боротися.

Щодо їхніх можливостей, то, судячи з того, що за Покровськ і Мирноград вони воювали два роки, йдеться про тривалу перспективу. У Костянтинівці та Дружківці важка ситуація, противник просувається на Слов'янськ, але, можливо, ми маємо потенціал, щоб зламати плани ворога щодо захоплення Донецької області до кінця року.

Один із напрямів впливу – знищення якомога більшої кількості особового складу. Хоча тут треба розуміти, що потенціал збройних сил РФ визначається не тільки особовим складом, а наявністю озброєння, техніки, боєприпасів. У них велика перевага порівняно з нашими Силами оборони України. Навіть якщо вони заводять на фронт менше, ніж втрачають, це небезпечна тенденція під час наступальної операції весни-літа 2026 року.

Завдяки потенціалу, який перевищує наш, вони продовжують свою стратегічну наступальну операцію, насамперед із метою захоплення території Донецької області, яка залишилася підконтрольною Україні. Завдання наших Сил оборони – зламати ці плани супротивника. Ймовірність того, що Росії не вдасться досягти мети, досить висока, але до закінчення літа ситуація буде багато в чому прояснена.