Із КНДР до Росії надходить нова партія балістичної зброї, час влаштовувати диверсії. Інтерв’ю з генералом Романенком

Країна-агресорка Росія продовжує нарощувати свої балістичні можливості як на власних підприємствах ВПК, так і за підтримки союзника – Північної Кореї, яка ухвалила рішення про передачу РФ ще сотень ракет, а також десятків пускових установок. Як боротися зі зростаючою загрозою? Як зменшити кількість ракет, що летять на Україну? Перший і найшвидший спосіб – організовувати постачання антибалістичних засобів із країн-союзників, другий – знищувати балістичну зброю, і російську, і корейську, ще на шляху до пускових установок. Найкращий спосіб – диверсії, які необхідно проводити на всьому ланцюжку, починаючи від виробництва комплектуючих і закінчуючи транспортуванням готових ракет до пускових установок.

І, нарешті, необхідно довести до масового виробництва та масштабувати вітчизняні розробки, які вже продемонстрували свою ефективність.

Таку думку в ексклюзивному інтерв’ю OBOZ.UA озвучив ексзаступник начальника Генерального штабу Збройних сил України, генерал-лейтенант Ігор Романенко.

– Президент Зеленський повідомив, що Росія отримала нову партію балістичних ракет від свого союзника – Північної Кореї. Про які саме ракети йдеться? Про ті, що вже не раз запускалися на Україну, чи про щось інше? Чи знаєте ви, про яку кількість ракет може йти мова?

– І наша, і союзні розвідки працюють над цією темою. Відомо, що відбувається розвиток співпраці між Російською Федерацією та Північною Кореєю. Так, принципово вирішено питання про те, що піхотні або спецпідрозділи Північної Кореї будуть не тільки, як раніше, заводитися в окремі області, воювати з нашими підрозділами, постачати мільйонами боєприпаси для артилерії. Також постачатимуться сотні ракет і десятки пускових установок, а також підрозділи, які застосовуватимуть ці ракети з цих пускових установок. Це розвиток і ескалація. Зрозуміло, що цими діями вони вже визначили себе як законні цілі для знищення.

Це збільшить балістичний потенціал нанесення ударів по нашій країні, що не можна залишати без уваги. Нам необхідно розробляти контрзаходи, включаючи диверсії, виготовлення відповідних ракет, пускових установок тощо, а також знищувати ці засоби під час їх транспортування. Відомо, що спочатку такі ракети готують на полігонах Далекого Сходу, потім їх передислокують ближче до місць застосування на полігоні, а потім — на місця, де відбуватимуться запуски. На цих етапах їх можна намагатися знищувати, використовуючи диверсії мало не у самій Північній Кореї, хоча, звичайно, це непросто.

У нас уже були успішні транссибірські диверсії, тому щось подібне можна здійснювати й у цьому випадку. Звісно, це ресурси, це зусилля, але оскільки йдеться про новий елемент, який підвищує потенціал супротивника, з цим треба боротися.

– Заступник начальника ГУР Вадим Скибицький повідомив, що й сама Росія перевиконує план з виробництва основних типів ракет, зокрема балістичних, приблизно на 110-120 % щомісяця. При цьому, у Росії виникли проблеми з виробництвом крилатих ракет. Крім того, вони знижують інтенсивність виробництва деяких далекобійних дронів і переорієнтовують виробництво, роблячи акцент на турбореактивних дронах "Герань-4" і "Герань-5". Що буде, коли у нас з’являться антибалістичні засоби в достатній кількості?

– Це залежатиме від того, проти яких цілей буде застосовано наше озброєння, нашу балістику. Наразі ж відбувається таке: протягом останніх місяців росіяни переглядають застосування своїх засобів нанесення ударів з повітря і вилучають зі складу повітряного удару те, що вважають неефективним або дорогим, замінюючи тими засобами, які можуть вирішувати ті самі завдання дешевше.

Наприклад, "Кинжал". А що таке "Кинжал"? Це ракета "Іскандер", яка запускається з МіГ-31. Що стосується крилатих ракет Х-101, то їхнє застосування є досить неефективним, оскільки ефективними є наші засоби знищення такого роду ракет. Тому росіяни скорочують їхнє виробництво.

Але там, де ефективність зростає, вони збільшують виробництво. Це балістика, причому не лише та, яку розробляли для комплексів "Іскандер", а й та, яку можна задіяти в режимі "земля-земля". Тут вони задіюють морські "Циркони", "Онікси" та зенітні С-300, С-400. Причому точність для них не є головним. Вони завдають ударів куди завгодно, щоб підтримувати морально-психологічну напругу серед наших громадян, особливо серед мешканців столиці.

Крім того, ви побіжно згадали про дрони. Раніше "Шахеди" літали зі швидкістю плюс-мінус 225 кілометрів на годину, а з реактивними двигунами вони розвивають швидкість до 500 кілометрів на годину. При цьому наші дрони-перехоплювачі не настільки ефективні. Їх модернізують, але цей процес вимагає часу.

Таким чином, росіяни збільшують кількість виготовлених засобів, які вважають ефективними, скорочуючи загальну кількість виробленого озброєння, щоб економити ресурси та зосередитися на головному, на актуальному.

Щодо протидії, то ми поділяємо заходи на два напрямки: знищувати балістичні ракети вже у повітрі та діяти на випередження, тобто знищувати ці засоби противника по ланцюжку, починаючи від виготовлення комплектуючих, складання та зберігання, закінчуючи транспортуванням і безпосередніми ударами по пускових майданчиках. Для цього потрібні ударні комплекси. Поки що вони у нас на рівні дронів. І розвідники, і ударні елементи цієї системи – дрони. Вони мають невелику потужність боєголовки і не дуже швидкі в реакції. Так, іноді вдається десь перехитрити росіян, завдати ударів, але немає системності та відповідного охоплення.

Наступний крок – створення власної балістичної зброї та застосування ракет, що надаються союзниками. Зокрема, розвиток можливостей застосування американських ракет ERAM, які спеціально вироблялися для використання на винищувачах F-16. Тут, на відміну від ситуації з Patriot, є майже все, потрібно вирішити лише два питання: отримати дозвіл США на застосування ERAM у F-16 та розвіддані з використанням Starlink – уряд разом із Маском мають надати дозвіл на те, щоб ці дані показували по всьому ланцюжку від місця виготовлення комплектуючих, складання, зберігання, транспортування і аж до пускових майданчиків.

– У Китаю є дуже велика номенклатура балістичних ракет. Чи можуть вони суто теоретично опинитися у розпорядженні Путіна?

– Наразі думаю, що ні. Арсенал у Китаю дійсно є, але я мушу тут сказати ось про що. П’ятнадцять років ми в Україні займаємося програмою "Сапсан", "Гром-2", які виробляє державне підприємство КБ "Південне", з усіма перипетіями, пов’язаними з фінансуванням, яке припиняли. Діяла російська агентура, і проєкти зупиняли.

Але на етапі розробки Саудівська Аравія захотіла закуповувати у нас ці озброєння. У конкурсі брали участь російський "Іскандер-Е" та китайський DF. За співвідношенням ціна-якість було обрано саме наше озброєння, і цей проєкт реалізовувався за рахунок фінансування Саудівської Аравії.

Це дуже показовий приклад, який демонструє, що наші розробки набагато складніші, ніж те, що пропонує Fire Point. "Сапсан" – це дешево й сердито, але його треба довести до завершення. Він має серйозну систему наведення, керування та все інше, його дальність – 500 кілометрів. Вже пройшли справжні випробування.

Fire Point використовує одну й ту саму ракету як балістичну, відповідно її оснащує та забезпечує пристроями. Є також програма FREYJA як зенітно-ракетний комплекс з антибалістичними можливостями, але в "Сапсані" закладалися ті самі підходи. Крім того, разом з американцями ми займаємося модернізацією С-300, причому з перспективою довести ракету до такого рівня, щоб вона могла вражати балістичні цілі на ближніх відстанях.

Питання лише у тому, куди і як будуть спрямовані кошти, зусилля, робота, щоб якомога швидше вивести ці проєкти на рівень масштабування та застосування.

– Щодо масштабування та застосування – моє останнє запитання. Чи є сьогодні в українців, у ситуації, коли ворог активно користується перевагою в балістиці, об’єктивні підстави для стриманого оптимізму?

– Принциповий момент полягає у тому, що необхідно активно працювати над постачанням антибалістичних ракет. Існують різні варіанти вирішення цього питання. Зокрема, цим питанням займається посол України в НАТО Альона Гетьманчук. Для членів НАТО та американських генералів вони виготовляли оригінальні креативні сувеніри від Київської зенітно-ракетної бригади, першим командиром якої я був (унікальні пам’ятні вироби, виготовлені з уламків збитих російських ракет, зокрема, "Кинжалів" та "Іскандерів". – Ред.). Це бригада, яка першою збила і "Іскандер", і "Циркон", і "Кинжал".

– Отже, головний акцент робиться на тому, щоб отримати від союзників якомога більше протибалістичних засобів.

– Це найшвидші рішення. Але є також і авіаційна складова боротьби з балістикою, про яку я говорив, щоб знижувати потенціал ворога: використання ракет ERAM у винищувачах F-16 та отримання розвідданих від союзників. Усе це суттєво знижує потенціал супротивника.