За рік-півтора Росія розвалиться, Україна має протриматися. Інтерв’ю з Обуховим

Попри те, що нинішній етап російсько-української війни не приносить помітних успіхів на полі бою країні-агресорці Росії, незважаючи на численні проблеми РФ, пов’язані з війною, Кремль не відмовиться від неї за жодних умов, оскільки виходу у нього немає: або перемога, або смерть. Удар по "православних" військових злочинцях біля Успенського собору Києво-Печерської лаври де-факто був посланням: нам байдуже, по яких цілях бити, ми не зупинимося.

Від глави неонацистської держави Володимира Путіна не варто очікувати того, чого свого часу не зробив глава нацистської Німеччини Гітлер – того, що він зупиниться, усвідомивши всю тяжкість свого становища. Проте, з об’єктивних причин, вже за рік-півтора Росія "розвалиться".

Такий прогноз у ексклюзивному інтерв’ю OBOZ.UA озвучив антиросійський активіст, голова фонду "Стоп Російський Терор" (США) Герман Обухов.

– Удар Росії по Києво-Печерській лаврі, по важливому культурному, історичному, духовному об’єкту – це перетин певних "червоних ліній", перехід Рубікону? Погодьтеся, це щось, що вибивається зі звичних атак Кремля на Україну.

– Я б не говорив про якісь Рубікони та "червоні лінії". Це трохи банально. Усі ці Рубікони та лінії давно подолано. На мій погляд, це сигнал: мовляв, для нас не має значення, по яких цілях завдавати ударів, ми не зупинимося, ми будемо продовжувати.

Про це не говоритимуть публічно, але у їхніх головах, починаючи з першої особи – Путіна та його оточення – є розуміння, що у них немає іншого вибору – або перемога, або всі вони відправляться на той світ.

Гадаю, що Зеленський це теж розуміє, але, тим не менше, намагається схилити Кремль до переговорів, залучити Путіна на якісь зустрічі. Я припускаю, що це просто дипломатія. Усе це безглуздо. Путін не піде на жодні переговори чи зустрічі, йому це не потрібно. Йому достатньо того, що є контакт із Трампом, є негласні домовленості, що поки Трамп не постачатиме те критично важливе озброєння, яке потрібне Україні.

Насамперед мова йде про Patriot. Україні потрібні не просто ракети, а й батареї, яких не вистачає ні в Одесі, ні в Києві, ні в Дніпрі. Тому Москва почувається впевнено. В Україні багато говорять про знищені російські НПЗ, але давайте згадаємо історію.

Коли союзники вже оточили Німеччину, коли танки стояли за 100-200 кілометрів і були готові увійти, хіба Гітлер сказав: "Ми здаємося, давайте зупинимося, не чіпайте Німеччину, а все інше – ваше"? Такого не було. Тоді чому ви чекаєте від Путіна того, чого не зробив Гітлер? Адже Росія сьогодні, по суті, є спадкоємицею того Рейху, і неонацизм там у повній мірі. Для мене це очевидна істина.

– Ще одна очевидна істина полягає у тому, що на полі бою російській армії не вдається досягти особливих успіхів. Більше того, вона навіть втрачає території, які раніше окупувала.

– Який висновок можна з цього зробити? Навіть якщо вона втратить пів Криму, справа в тому, що чим більшим буде тиск з боку України, тим більшими будуть втрати в Росії, бо той, хто наступає, зазнає у 2-3 рази більше втрат.

– Але лінія розмежування практично заморожена. Ми не говоримо про перемогу України – ми говоримо про логіку дій Кремля. На що він розраховує, на що робить ставку?

– Вони міркують так: дійсно, на землі ситуація заморожена, але ми все одно переможемо, бо воюємо з "нацистами". Ми зберемо більше сил, танків, літаків, буде мобілізація, допоможуть союзники – Північна Корея точно, Іран – потенційно, хоча Китай, звичайно, під питанням. Він не надаватиме Росії озброєння. Але компоненти для ракет надходять навіть із Європи.

– Але й в України є союзники.

– Так, в України союзники набагато потужніші.

– Що в такому разі відбувається далі? Триває нескінченне протистояння на полі бою без особливих успіхів. На що розраховує Кремль?

– Ви забуваєте про те, що ці негідники й надалі будуть обстрілювати ракетами всі міста України, і мирні люди гинутимуть щотижня, навіть поза лінією фронту. Путін може пожертвувати ще хоч пів мільйона, йому на це начхати. Але він буде методично обстрілювати Україну ракетами. Ракети у нього ще є, їх будуть збирати. Я вас запевняю, у Росії є місця, до яких жодні українські засоби не дотягнуться. На Уралі в горах є 2-4 таких місця, де збирають компоненти ракет. Можливо, й ракети в цілому. По таких цілях треба бити лише серйозним озброєнням, балістикою, крилатими ракетами типу Tomahawk. Такої зброї в України немає, і я не знаю, коли вона її отримає.

Тим часом, у Росії ці ракети будуть збиратися, доставлятися, запускатися, і мирні люди гинутимуть щомісяця, щотижня. Ви можете собі це уявити?

– І саме на це робить ставку Путін?

– Так.

– У публічному просторі Росії трапився дивовижний факт. Депутат Держдуми, комуніст В'ячеслав Мархаєв публічно звинуватив Путіна в неефективному керівництві країною та нагадав про незмінність влади в Росії. Це дуже серйозний сигнал, чи не так? Чи припускаєте ви, що Путіну вже час звернути увагу на ситуацію всередині країни?

– Я не бачу тут для нього жодних небезпек. Комуністи для нього – це ніхто. Їм просто скажуть – Володін чи хтось інший: хто ви такі? Вас треба заборонити, бо ви – наше минуле. Ми покінчили з комунізмом у 1991 році. Ми воюємо з нацистами, а ви не розумієте, що це таке. Замовкніть, або ми взагалі позбавимо вас мандата.

Тому звертати на це увагу дивно. Це взагалі ніщо. "Єдина Росія" – це як у Третьому рейху націонал-демократична партія. Вона домінувала, повністю контролювала всі гілки влади. Сьогодні всі гілки влади повністю контролюють "Єдина Росія" та силовики.

А те, що дозволяють робити подібні заяви – це спроба показати, що, мовляв, Росія – демократична країна, тут можна критикувати владу, але це неправильна критика.

– Раніше ви говорили про те, що кінець режиму в Росії наближається, і пов’язували це з 12-річним циклом.

– Так, цикл триває 12 років, починаючи з 1881 року. 1905, 1917, 1929, 1941 і так далі, плюс-мінус один рік.

– Тобто, як мінімум, з цієї причини режим має впасти найближчим часом. Але коли саме?

– Ось ми й підходимо до найцікавішого. Мій прогноз: Росія розпадеться за рік-півтора. Але Україна має вижити протягом цього року-півтора. Ви уявляєте, що буде взимку? Ви не уявляєте. Я виїжджаю з України, бо я уявляю. Тут може не бути ані тепла, ані світла, ані води, ані каналізації. У тисячах будинків.

– Я налаштована оптимістичніше, аніж ви. Почнsмо з того, що двічі поспіль таких суворих зим, як була остання, просто не може бути суто статистично. Наступна зима, напевно, буде не настільки суворою.

– Гаразд. Не буде. Але буде -5… -10, а у квартирі 0… -5.

– З якої причини? Тому що Росія посилить удари?

– Я припускаю, що восени вони заспокояться і будуть збирати балістичну зброю, крилаті ракети. Вище військово-політичне керівництво може вважати, що йому вдасться остаточно дотиснути й зруйнувати енергетичну інфраструктуру України, столиці та кількох інших міст.

– Але поки що, судячи з регулярних атак, ніяких ракет вони не збирають – все запускають на Україну вже зараз.

– Ви не побачите цієї підготовки. Можливо, про це знають західні розвідки.

– Але, напевно, ця інформація надходить також і до керівництва України, яке, до речі, не сидить склавши руки й активно співпрацює із союзниками. І самі союзники теж не сидять склавши руки. Усі усвідомлюють небезпеку.

– Я теж сподіваюся, що такого розвитку подій не буде. Але все-таки давайте не забувати історію. Нацистська Німеччина не здалася. Вона боролася до останнього. Жодні танки на Москву не підуть, бо це ядерна війна. І всі це розуміють.

– Хто збирається йти танками на Москву?

– А як інакше ви викурите Путіна з Кремля чи бункера? Як відвезете на військовий трибунал?

– Я думаю, що тут вирішальним стане економічний фактор.

– Так, але повномасштабна війна триває вже п’ять років, і нічого не змінюється.

– Тому що Росія – ресурсна держава, але будь-якій ресурсній державі рано чи пізно настане кінець, якщо витрачати стільки грошей на війну.

– Я даю вам свій прогноз. Ще рік-півтора, і в Росії – і з економікою, і з політикою – все скінчиться. Відколеться або Якутія, або Далекий Схід, або Киргизстан. І все розвалиться. За один рік уже нічого не залишиться. Нічого.

Але наше завдання – зробити так, щоб Україна благополучно вижила до того часу.