Блог | "Зате я сьогодні трьох вбив": справжня війна – без пафосу

Бойовий медик. Не перший раз, не перший рік воює:

Бачив вікінгів. Бачив воїнів. … нє, не так. Воно все не справжнє і несправжнє.

Війна не така. Зовсім. Про війну ніхто не писав правду. Не знаю, чого. Я щодня бачу поранених. І вони зовсім не такі.

Я не можу їх описати одним словом. Не можу знайти спільну рису. Нема за що зачепитися навіть. Бруднючі. Втомлені. З чорними від землі руками. Чорним обличчям. Я не можу зовсім не можу візуально визначити іхній вік. Думаю, що всі вони старші за мене. Хоча це не так.

Сьогодні віддавав одному кулю, яку витягли з нього. А він посміхнувся і каже: зате я сьогодні трьох вбив. В хаті. Він там був, а вони залізли. І повбивав. Може і більше. Але цих - точно.

Без пафосу. Без жодних емоцій. Жодних рефлексій. Звичайний втомлений сільський маленький на зріст чоловічок. Без супер мязів і тренування. Без супер зброї. Просто сьогодні вбив трьох. І ще вбиватиме. Просто так.

Бо так треба.