"Жоден російський літак не зміг сісти": воїн-розвідник розкрив невідомі деталі боїв за аеропорт у Гостомелі. Відео

У перші години повномасштабної російської агресії аеропорт Антонова у Гостомелі тримали близько 30 розвідників та нацгвардійців. За цей час летовище обстрілювали десятки російських гелікоптерів, туди висаджувався російський десант, що переважав сили оборонців аеропорту в десять разів.

Однак посадити бодай один літак за ці кілька годин росіянам у Гостомелі так і не вдалося, вони зазнали великих втрат, а оборонці летовища виграли час для армійців, які змогли підтягнутися до околиць столиці, аби дати ворогові бій. Про те, як 30 українських розвідників стримали 300 російських десантників, розповів представник Головного управління розвідки Міністерства оборони України, котрий брав участь у тих подіях.

Розповідь воїна опублікували у Telegram-каналі ГУР. Там зазначили: бої за аеропорт у Гостомелі розпочалися з перших годин повномасштабного вторгнення РФ і тривали трохи більше ніж місяць. Якби загарбникам вдалося втілити у життя свій план і захопити летовище за 25 км від Києва у перші дні великої війни – вони змогли б перекидати туди особовий склад і бронетехніку, а також розгорнути плацдарм для наступу на столицю одразу з кількох сторін. І не виключено, що зрештою їм таки вдалося б окупувати Київ, або принаймні його правобережну частину.

Однак невеликими силами українські розвідники та нацгвардійці упродовж кількох годин вели запеклий бій зі значно чисельнішим та краще озброєним ворогом – і не дали росіянам захопити летовище. Тим часом до столиці встигла підтягнутися 72-га окрема механізована бригада, яка й вступила згодом у протистояння з російськими окупантами.

Розвідник ГУР розповів, що про наміри росіян захопити саме Гостомель для подальшого наступу на Київ розвідка здогадувалася заздалегідь, хай і не в деталях. Тож на підступах до столиці ГУР виставила спостережні пости.

"Гостомельський аеропорт був ближчим до них, і краще висаджуватись там, щоб іти на Київ. Можна розгортати наступ на кілька напрямків для наступу на Київ, як на Оболонь, так і на Святошин", – каже він.

Росіяни, найімовірніше, спочатку планували спрямувати на аеропорт Антонов тактичну авіацію та висадити десант, який захищатиме летовище, щоб туди могла прилетіти російська транспортна авіація з особовим складом та бронетехнікою – для нарощування сил та засобів і створення плацдарму для наступу на українську столицю.

24 лютого 2022 року близько 5 ранку на летовище вже прибули нацгвардійці. За ними по тривозі приїхали співробітники ГУР. Вони зібралися на нараду, однак не встигли її закінчити, бо ворог розпочав завдавати ударів по аеропорту.

"Нас почали обстрілювати. Близько 35-38 гвинтокрилів на нас йшло і два літаки. Почали подавляти нас, некерованими авіаційними ракетами, найімовірніше, плюс декілька авіабомб. Було вирішено, що немає жодного сенсу тут класти цих строковиків, які ще перебували в казармах, вони навіть поки не отримали зброю... Було вирішено, що тих людей, які на летовищі вже і сидять на спостережних пунктах на підготовлених позиціях, що їх вже ніяк не зняти звідти. Було дано команду, щоб командири строковиків свої роти, взводи виводили, виносили просто прольоти парканів. Машинами просто "класти" паркани і в бік Києва виходити", – пригадує учасник тих подій.

Оборонці летовища ставили собі за мету завдати максимальних втрат супротивнику і спробувати виграти час для армійських підрозділів, які вже прямували до столиці.

"Наша передова група на БТРі та декількох автомобілях виїхали на летовище і приймали бій. Основним завданням було завдати максимальних втрат супротивнику і затримати їх. Наскільки це буде імовірно і логічно, щоб тут не покласти себе, але так, щоб супротивник не мав дуже багато часу, щоб зайняти вигідні позиції і повністю контролювати летовище. Наше завдання було максимально їх там стримати, завдати максимальних втрат. А в процесі з'явилося додаткове завдання: виграти час і прикрити строковиків. Щоб вони могли нормально вийти. І максимально відтягти ворога, щоб встигли підійти армійці та могли завдавати ураження по летовищу", – розповів співробітник ГУР.

Завдання видавалося нереальним, адже ворог мав тотальну перевагу як в особовому складі, так і в озброєнні. Однак тоді, на адреналіні, оборонці летовища діяли за принципом "роби, що мусиш, – і хай буде, що буде".

"Нас було близько 30 осіб. А їх, як ви вже знаєте з історії, – понад 300. Зброя у нас була: автомати Калашникова, було декілька гранатометів. Основною нашою силою був БТР. Гранати. Нічого такого, що б суттєву надало нам перевагу, на жаль, не було. Основне – просто прийняти бій, просто вижити. Дати людям усім вижити і стримати максимально. Ні в кого не було паніки. Ніхто злякався. Дуже великий і сильний викид адреналіну. Ти якось автоматично дієш. Не дуже розумієш, що відбувається. Тому що це все дуже-дуже сумбурно, дуже швидко. І звісно, це страшно, коли така армада гелікоптерів по тобі починає бити. І ще два літачки по нас працюють. Це якось не дуже", – пригадав розвідник.

Українських воїнів на аеродромі росіяни атакували переважно ударними гелікоптерами Мі-24, на самому початку бою окупанти також завдавали ударів із Мі-8, однак до позицій українців не наближалися. Далі на летовищі висадився російський десант.

"Вони висадили десант, були бої стрілецькі. Коли вже було зрозуміло, що далі вже в нас не дуже вигідні позиції, вони вже нас можуть обходити, переважаючі сили, як не як, плюс підтримка... Було вирішено, що немає жодного сенсу вже лишатися там, на місці. Треба обережненько відходити, з боями, і виходити з Гостомеля. Ми тримались дві-три години, вони не могли нічого далі робити. Один гвинтокрил, Мі-8, який висаджував десант, хтось встиг, хтось не встиг – підбили ми вже на посадці", – розповів воїн.

Нині, за багато місяців після того бою, він вважає, що тоді нечисельним захисникам аеропорту вдалося завдати ворогові суттєвих втрат.

"Нацгвардійці збили декілька гвинтокрилів, засоби ППО у них хоч якісь були, це "Ігли" були. Вони два чи три гвинтокрили підбили. До цього наші спостережні групи над Київським морем збили один чи два. Тут ми один, на посадці, на висадці десанту був уражений, знищений, якраз на летовищі. Загалом, я вважаю, що десь під сотню людей було покладено там", – перерахував розвідник.

Він пригадує: запеклий супротив українців став для загарбників цілковитою несподіванкою. І це допомогло виграти безцінний час.

"Взагалі найперші дії і є найосновнішими. Перший їхній передовий десант, який вони на гвинтокрилах висаджували, він не був готовий до такого спротиву. Вони гадали, що це буде як на навчаннях, ніхто нікуди не стріляє, все буде добре, всі на них чекають... Ну, ми на них чекали, але не так, як вони того хотіли. Тому, вважаю, вони дезорієнтовані були. Вони зазнали суттєвих втрат. Завдання і було завдати тут максимальних втрат їм, виграти час для 72-ї бригади вийти на позиції і бути готовими розносити летовище", – наголосив учасник бою.

"Гадаю, пів Києва, правобережжя, ми б втратили. Найімовірніше, це був би великий програш. Гадаю, що це дуже великий вклад принесло в те, що Київ усе-таки вільний... Як бачите, на летовищі не зміг сісти жоден літак. Судячи з усього, поставлене завдання було виконане", – додав він.

Нагадаємо, раніше у ГУР розповіли, навіщо Росії ядерна зброя в Білорусі, й оцінили загрозу для України.

У воєнній розвідці України вважають, що розміщення ядерної зброї у Білорусі – це повторення Карибської кризи. Однак для України це нічого принципово не змінює.

Російська ядерна зброя на території Білорусі – додатковий інструмент для шантажу, тиску, а також можливих переговорів і підвищення ставок. При цьому росіяни ту зброю, яку розмістили, можуть і забрати, якщо хтось захоче говорити з Путіним і піде на якісь перемовини.

Тільки перевірена інформація в нас у Telegram-каналі Obozrevatel, Threads і Viber. Не ведіться на фейки!