ЗСУ блокують ворога на півдні, котел у районі Оріхового став ілюзією. Інтерв'ю з Селезньовим

Сили оборони України провели низку успішних контрнаступальних операцій на стику трьох областей – Запорізької, Дніпропетровської та Донецької. Фактично йшлося про зачистку "сірої зони", яка утворилася внаслідок інфільтрації ворога на цій ділянці фронту. Тепер статус-кво тут відновлено, а українські підрозділи повернулися на підготовлені рубежі й позиції, отримавши додаткові переваги.

Ці дії української армії зірвали плани ворога на півдні нашої країни. Так, створення напівоточення, або котла навколо Оріхового стало ілюзією. Крім того, спроби противника наблизитися до Запоріжжя на відстань артилерійського пострілу також заблоковані. Одночасно на іншій ділянці фронту, в районі Гуляйполя, Сили оборони обрізають "щупальці" ворожого наступу.

Про це в ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA розповів військовий експерт Владислав Селезньов.

– Із січня на півдні материкової частини України Сили оборони у режимі інформаційної тиші проводили контрнаступальні дії. Нещодавно президент заявив про те, що на цьому напрямку вдалося звільнити досить великі території. До речі, Генштаб неодноразово планував масштабний контрнаступ на півдні – влітку і навесні 2022 року, потім влітку 2023 року, але сил і засобів було недостатньо. Чи вважаєте ви, що за певних обставин саме на півдні Збройні сили України можуть мати успіх?

– Днями я мав нагоду поговорити зі спікером Сил оборони Півдня України полковником Владиславом Волошиним, який в інформаційному плані забезпечує діяльність українських Сил оборони на цій ділянці фронту. У своїх оцінках він досить обережний і скупий.

Тому вважати, що ті заходи, які наразі проводяться на стику трьох областей – Запорізької, Дніпропетровської та Донецької – є якимось масштабним контраскоренням української армії, я за прикладом Влада Волошина не стану. Так, певні заходи, які покликані зачистити "сіру зону" від ворожої присутності, проведено. Зачищено понад 400 квадратних кілометрів території.

Але тут ми маємо розуміти контекст. Річ у тім, що росіяни у рамках реалізації своєї концепції інфільтрації заходять на досить велику глибину вглиб наших оборонних рубежів позицій і там намагаються накопичуватися. Наші війська, провівши низку пошуково-рейдових дій, зачистили цю територію і просто знищили ті невеликі скупчення ворожих сил. Тому територія, яка раніше вважалася "сірою зоною", знову повернулася під контроль української армії.

У стратегічному й навіть оперативно-тактичному плані кардинально ситуація на полі бою не змінилася. Але це створило для нас досить вдалі моменти у плані побудови подальшої оборони на цій ділянці фронту. Адже, де-факто, ми повернулися на ті рубежі та позиції, які свого часу завчасно побудували, але які не втримали, оскільки противник намагався інфільтруватися в глибину наших рубежів і позицій великими ресурсами.

Тепер цей статус-кво відновлено. Ми перебуваємо на підготовлених рубежах і позиціях. І противник, який мав досить амбітні плани щодо створення умов для напівоточення нашого угруповання, приміром, у районі Оріхового, вже цих ілюзій позбувся. Можливостей реалізувати цей план у нього немає.

Адже одночасно з нашими діями на сході Запорізької області, на північ від Гуляйполя, такі ж заходи проводять і в районі населеного пункту Степногірськ. Це лівий фланг російського наступу. Якщо ми ці "щупальці" обрізаємо, то у противника можливості для подальшого просування станом на сьогодні немає.

Очевидно, що противнику вкрай важливо взяти під контроль Оріхів й наблизитися до Запоріжжя на дальність артилерійського пострілу. Ми пам'ятаємо, з якими проблемами стикалися українські захисники Харкова в той час, коли ворог мав можливість ствольною артилерією руйнувати північні мікрорайони цього обласного центру. Цього разу український Генеральний штаб вжив усіх необхідних заходів для того, щоб заблокувати такий варіант розвитку ситуації.

Так, безумовно, противник зараз перекинув на територію Запорізької області додаткові сили і засоби, які навряд чи дозволять нам надалі розвивати успіх і розширювати територію, яку ми захищаємо від ворожої присутності. Якщо співвідношення ресурсів не на нашу користь, то говорити про успішність подальших дій не слід.

Але те, що нам уже зараз вдалося повернути ті рубежі та позиції, які ми раніше втратили внаслідок інфільтрації ворожих сил – це вже серйозний успіх, який на весь світ демонструє, що росіян можна і потрібно бити й знищувати. Процеси, які відбуваються на території Запорізької області, є чітким тому підтвердженням.

Це новини по Запорізькій області зі знаком "плюс". Але на цих ділянках у нас є і серйозні проблеми. Я маю на увазі ситуацію, яка розвивається у вкрай негативному форматі для нас на Слов'янському напрямку.

– Чи припускаєте ви, що саме нова хвиля активності ворога може бути або розподілена за двома напрямками – південь і традиційно схід, зокрема, "пояс фортець", про який зараз багато говорять, або все-таки він зосередиться на якомусь одному напрямку?

– У плані можливих дій противника кінець квітня може стати тією самою точкою, від якої почнуться досить масштабні бойові дії на певних ділянках фронту. Тому що на той час стабілізуються ґрунти, пройде весняне бездоріжжя, у противника буде можливість використовувати бронетехніку. Зараз бронетехніки на полі бою вкрай мало, погодні умови не дозволяють, але ворог використовує величезну кількість автомобільної техніки.

Згідно зі зведеннями українського Генерального штабу ми протягом останніх днів б'ємо їм понад 200 автомобілів і автомобільної техніки на добу. Це говорить про те, що противник досить масштабно використовує цю компоненту, а ми проводимо заходи для того, щоб прорідити лави ворожої автотехніки.

Говорити про стагнацію на полі бою не слід, тому що кількість бойових зіткнень досить велика. 150-200-250 на добу – це точно не про стагнацію. Що ж стосується перспектив, то я повторюся, ближче до третьої декади квітня ми можемо побачити ще більший масштаб інтенсивності бойових дій.

Де саме? Я залишаюся прихильником думки, що для противника вкрай важливо реалізувати початкові завдання, закладені в план "СВО", тобто повна окупація Донецької області. У принципі, ті дії росіян, які ми бачимо на території Донецької області, абсолютно красномовні.

Противник де-факто сформував ударний плацдарм із півдня від міської агломерації, що включає Слов'янськ, Краматорськ, Дружківку і Костянтинівку. Противник активізував свої зусилля на схід від цієї агломерації – я маю на увазі бої в районі Часового Яру та спроби наблизитися якомога ближче до Слов'янська. Лиманський напрямок, де відбулася серйозна активізація ворожих сил, можна прямо назвати напрямком на Слов'янськ.

Формування трьох ударних плацдармів створює умови для того, щоб противник синхронізовано атакував наших захисників із трьох напрямків і спробував реалізувати свій початковий план щодо повної окупації Слов'янсько-Краматорсько-Дружківсько-Костянтинівської міської агломерації.

Бригадний генерал, представник Офісу президента Паліса сказав, що для реалізації цього плану противнику необхідні ресурси на рівні всього теперішнього залученого угруповання, тобто приблизно 700 тисяч, і півтора року. Він не став говорити про масштаб втрат, яких зазнають росіяни внаслідок реалізації цього плану. Раніше низка військових експертів стверджували, що мова може йти про цифру на рівні 400 тисяч убитих і близько 700-800 тисяч поранених російських військовослужбовців, тобто саме такою буде ціна повної окупації всієї Донецької області.

Чи готовий Путін іти на такий розмін, чи знайде він таку кількість ресурсів? Я думаю, що у росіян вистачить ресурсів на весняно-літній етап наступальної кампанії, а ось потім, я вважаю, що РФ впаде у глибокий штопор – економічної стагнації, і стагнації на полі бою. Їм фізично нічим буде вести бойові дії.

– Якими, на ваш погляд, можуть бути неочевидні наслідки війни в Ірані для України?

– Зрозуміло зміщення фокуса уваги – з інформаційного порядку денного йде Україна, російсько-українська війна. У середньостроковій перспективі ми точно можемо втратити енну кількість ресурсів, які за інших умов і обставин ми б мали змогу купити в американців. Ми розуміємо, що компоненти протиповітряної та протиракетної оборони зараз активно залучені на театрі бойових дій навколо Ірану. Відповідно, якісь протиракети, комплекси Patriot ми можемо не отримати.

Але в нас є альтернативні джерела, та ж Німеччина, та ж Японія. Думаю, що певний компенсаторний механізм у цьому плані спрацює.

Але я не маю стійкої впевненості, що росіяни мають достатню кількість ресурсів для проведення масштабної ракетно-дронової атаки з акцентом на наше водопостачання і водовідведення, про яку останніми днями активно говорять моніторингові канали.

Подивимося. За моїми відчуттями, у Росії не все так гладко в плані ресурсів, хоча дронів вони мають достатню кількість, попри те, що низка вітчизняних військових експертів стверджувала, що Росія не спроможна буде запускати 3000 дронів на місяць, причому доводила це досить аргументовано та безапеляційно. Лютий показав, що росіяни запустили територією нашої країни понад 3000 дронів.

Зрозуміло, там йдеться не тільки про "Шахеди" і дрони-обманки, але, з усім тим, РФ змогла локалізувати виробництво "Шахедів". Близько 90% всього цього повітряного сміття виробляється на підприємствах РФ, насамперед на території спеціальної економічної зони Єлабуга в Татарстані. Плюс в Іжевську щонайменше два заводи забезпечують виробництво цієї компоненти.

До речі, побачив у новинах, що дрони з індексом "Герань-2" перебувають на території арабських країн. Відбувається обмін або корпусами, або готовими виробами між Тегераном і Москвою.

Цілком очевидно, що опосередкований вплив тих процесів, які відбуваються зараз навколо Ірану, може мати місце на російсько-українське протистояння.

Але ключовий фактор – це фактор ресурсів. Тут і зараз українська армія діє максимально раціонально, системно і методично, вибиваючи російський військовий наступальний потенціал. Прильоти по об'єктах систем протиповітряної оборони, по ракетних комплексах, по місцях їхнього виробництва, так само як і по об'єктах нафтопереробної промисловості РФ якраз і працюють на те, щоб у ворога тих самих ресурсів для ведення агресивних дій було якомога менше.