ЗСУ готують "подарунок" до виборів Путіна, той планує похід на Харків: інтерв'ю з генералом Романенком

За два місяці до президентських "виборів" у Росії в Кремлі заговорили про створення "буферної зони" в Україні, щоб захистити від обстрілів Бєлгород – місце, звідки ворог атакує Харків ракетами С-300. Окупант має на меті захопити частину українських територій на Харківщині, втім, успіх цього заходу дуже сумнівний.

Водночас українські Сили оборони вже готують "подарунки" агресору. Якщо нові поставки західної військової допомоги не забаряться, таких "подарунків" буде чимало, зокрема й безпосередньо до "виборів" у РФ. Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA висловив ексзаступник начальника Генерального штабу Збройних сил України, генерал-лейтенант Ігор Романенко.

– У Кремлі заявили, що Росії потрібна "буферна зона", щоб захистити від обстрілів Бєлгород. Там кажуть, що з цією метою можливий наступ окупаційних військ на Харківщині. Чи припускаєте ви, що така спроба дійсно може бути здійснена? Якщо так, наскільки вона може бути успішною?

– Щодо успішності – це питання. Ми пам'ятаємо, на які успіхи розраховувала Росія на початку вторгнення. Бліцкриг, швидка війна. І ми знаємо, чим це скінчилося.

Щодо цієї конкретної ситуації, то думаю, Путін хоче використати фактор Бєлгорода здебільшого з пропагандистською метою – мовляв, ми швидко відповідаємо, ми атакуємо і так далі. І він використовуватиме будь-який привід для цього, особливо напередодні виборів. Це робиться також і з метою продемонструвати світові, що Росія відповідає на обстріл своєї території.

Хоча Бєлгород – це те місце, звідки завдають ударів по Харкову. У Росії не згадують про те, що ми б'ємо по їхніх пускових установках С-300.

Тож імовірність того, що вони підуть таким шляхом, є. Але про успіхи говорити не доводиться. Оскільки, якщо це відбуватиметься, ми готуватимемося і діятимемо відповідно.

– У контексті ракетного обстрілу нашої держави координатор Ради національної безпеки Білого дому Джон Кірбі заявив: США мають докази того, що Росія використала для останніх атак ракети виробництва Північної Кореї. Як ви оцінюєте запаси цих ракет? Чи має Україна засоби ефективної протидії цій новій загрозі?

– Ракет класу "земля – земля", які вони використовують по Україні, у них просто тисячі. Росія мала близько 6 тисяч ракет С-300, зараз, можливо, залишилося 5 тисяч. Але північнокорейські ракети тут не відіграють головної ролі. Вони лише допомагають вирішити питання.

А питання полягає в тому, щоб застосовувати балістичні ракети, для протидії яким у нас досить мало засобів. Для цього потрібні зенітні ракетні комплекси з балістичними протиракетними можливостями, такі як Patriot і SAMP-T. У нас їх одиниці.

Питання протиповітряної та протиракетної оборони, боєприпасів, снарядів тощо порушували й на засіданні Україна – НАТО 10 січня. Головне – збільшити кількість засобів ППО та ПРО. Зокрема, потрібні не тільки Patriot і SAMP-T, але також комплекси, які можуть працювати на малих висотах по аеродинамічних цілях, до яких належать літаки, гелікоптери, крилаті ракети, БПЛА та боєприпаси, що баражують.

Але треба сказати, що під час останніх атак на Україну, 29 грудня та 2 січня, фактично було встановлено світовий рекорд зі збиття досить потужних аеробалістичних ракет "Кинджал". Їх усі було збито.

Але вже під час атаки 8 січня Росія застосовувала ракети там, де ЗРК із протиракетними можливостями немає. Тому загалом ефективність ПРО була нижчою, ніж зазвичай. Частина ракет досягла своєї мети. І це багато про що свідчить. Зокрема про те, що нам потрібно більше протиракетних засобів.

– Незабаром у Росії "вибори Путіна". Чи вважаєте ви, що до цієї події може готуватися не лише Росія, а й Україна? Чи можуть Сили оборони зробити певний "подарунок" кремлівському диктаторові?

– Можна робити "подарунки" Росії. Вони дуже чутливі до дат ще з часів Радянського Союзу. Ми знаємо, як Путін постійно переносить терміни виконання тих чи інших завдань на ті чи інші знакові для нього дати, оскільки політичні цілі у Кремлі переважають над військовими.

Для нас важливо враховувати об'єктивні військові, а не політичні обставини. Але якщо вони збігатимуться, це теж добре, адже у нас боротьба військово-політична, військові засоби ми використовуємо для досягнення політичних цілей. Але для цього нам потрібні додаткові можливості. Наші союзники повинні допомогти, щоб ми могли робити Путіну "подарунки".

Ми бачимо, як Кремль використовує тему Бєлгорода. Ми почали бити по пускових установках С-300 у Бєлгороді та навколо нього, але Росія заявляє про намір винести це питання на міжнародний рівень. А нам треба домагатися реалізації своїх підходів, переконувати Захід. Для того, щоб ми могли це здійснювати, нам потрібно допомогти озброєннями, для цього необхідні сили та засоби.

Звичайно, хотілося б, щоб Захід таку нагоду знайшов, щоб такий "подарунок" Путіну до виборів ми зробили.

– Щойно Україна отримає винищувачі F-16, чи можемо ми розраховувати на те, що "подарунки" Росії будуть суттєвішими, ніж раніше?

– Звичайно, F-16 – це не Wunderwaffen (у перекладі з німецької "чудо-зброя". – Ред.), як багато хто сподівається. Тому що самі літаки – модернізація випусків середнього рівня. Крім того, до цих літаків не будуть надавати останні, найсучасніші озброєння. Принаймні на початковому етапі – точно.

Тому нам потрібні F-16, щоб реалізувати далеку групу системи ППО. Винищувальна авіація належить саме до такої системи. Такі літаки можуть працювати по аеродинамічних цілях, про які ми говорили. Але по балістиці можуть працювати лише останні моделі як самих F-16, так і авіаційного озброєння до них.

Звичайно, США могли б надати нам F-16 набагато раніше, до кінця 2023 року, як було анонсовано. Однак укотре процес передачі гальмується з якихось своїх міркувань. Як причини називають усе що завгодно – дозвіл на тренування, підготовка пілотів тощо. Готувати пілотів можна завжди, меж досконалості немає. Причини відкладати постачання завжди були, є і будуть. Але нам конче необхідно, щоб такі можливості з'явились у нас прямо зараз.