ЗСУ можуть бити по Росії HIMARS – це знаковий прорив, і не лише для Харківщини. Інтерв'ю із Шарпом
Сполучені Штати надали дозвіл бити їхньою зброєю по території РФ. Щоправда, поки лише по прикордонних районах, прилеглих до Харківської області. Втім це не означає, що російська окупаційна армія миттєво припинить наступати, а Україна одразу поверне контроль над територіями. Але для Сил оборони справді відкриваються дуже великі можливості. Наприклад, у застосуванні американських HIMARS, високоточних снарядів та артилерії. Це рішення США є знаковим проривом і у контексті того, що підштовхне інших союзників України вчинити так само.
Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA висловив ізраїльський військовий оглядач Давид Шарп.
– Сили оборони знищили чотири російські катери, які були задіяні в охороні Керченського мосту. Крім того, знищено поромну переправу у Керчі, якою здійснювалася левова частка поставок для забезпечення угруповання окупанта на півдні нашої країни. Чи вважаєте ви, що може йтися про підготовку до знищення моста? Як ви можете пояснити саме ці цілі?
– Це не обов'язково підготовка до знищення Керченського моста. Однак можна сказати, що це також натяк. Коли йдеться про застосування досить важких засобів ураження, наприклад, ракет "Нептун", і коли це відбувається у безпосередній близькості від Керченського мосту, то це, звичайно, натяк. Коли, до того ж, є влучання, це демонстрація того, що ППО ворога не працює або працює лише частково.
Щодо знищення поромної переправи – є розуміння, що її щонайменше пошкодили. Ця переправа є альтернативою Керченському мосту. Наскільки можна судити, вона або замінює, або діє паралельно з ним.
Відомо, що Керченським мостом, з міркувань безпеки, не їздили вантажівки, їх переправляли якраз поромною переправою. Так, переправа має велике значення, але тут, звичайно, потрібно знати нюанси, військові та економічні. Потрібно знати конкретно, що возили.
З катерами питання дещо інше. Це сама по собі шкода матеріальна та медійна. Загалом завдаються удари по найважливіших об'єктах, прилеглих до Керченського мосту. Можна говорити, що ці удари самодостатні з погляду їх значення.
І так, певною мірою це натяк на те, що ми мало не будь-якої миті можемо дістати до Керченського мосту. А саме рішення, бити чи не бити – це рішення військового та військово-політичного характеру. Воно виходить з різних міркувань, а не просто тому, що міст є і його потрібно знищити.
Але є ще один важливий момент. Щоб вивести цей міст із ладу, потрібна достатня кількість засобів. ATACMS, Storm Shadow та "Нептун" – це не ідеальні інструменти для руйнування мосту. Тут, мабуть, потрібно багато влучань і хороших влучань. Цього непросто досягти. Це вимагатиме великої кількості боєприпасів.
– За інформацією Офісу президента, США дозволили застосовувати своє озброєння на території РФ, але з певними застереженнями – лише у прикордонному регіоні, що межує з Харківською областю. Чи можна назвати це серйозним проривом? Чи можна очікувати на серйозну зміну ситуації на Харківському напрямку?
– Це не означає, що російська оборона посиплеться, що Росія припинить наступати в цьому місці й Україна легко поверне захоплені території.
Але це, безперечно, важливий бонус. Мабуть, можна використовувати навіть установки HIMARS, щоправда, не варіації з ATACMS. Але може йтися про високоточні американські снаряди та артилерію – у цьому районі бойових дій уже вглибині Росії.
Це важливо з тактичного погляду, і навіть як знаковий прорив. Тому що дуже часто буває так: ось, американці нарешті зважилися на прецедентний крок, і є шанс, що вони розширять ухвалення рішень – і на глибину, і на ширину, і на номенклатуру засобів.
У той час, коли адміністрація Байдена долає психологічний бар'єр, стає легше долати такі бар'єри (й іншим нашим союзникам. – Ред.). Звичайно, гарантувати нічого не можна, але це добрий знак.
Тепер країни одна за одною починають дозволяти застосовувати їхню зброю на території РФ або принаймні у цих країнах починається серйозне обговорення такого питання. Отже, важливі зрушення відбулися і відбуваються, це безсумнівно.
– Генсек НАТО Столтенберг заявив, що Україна все ще може виграти цю війну, якщо партнери нашої країни активно її підтримуватимуть. Чи погоджуєтесь ви з такими оцінками?
– Це, звісно, досить загальна заява. Запорукою успіху України як в обороні, так і в наступі, безперечно, є достатній масштаб допомоги. Якщо Захід допомагатиме Україні у великих чи достатніх обсягах, то щонайменше можна буде повністю припинити успіхи Росії. І, безумовно, це дасть перспективи для наступальних успіхів України на полі бою.
Тобто тут дуже багато впирається у кількість допомоги, яку Захід передає і передаватиме. Це є необхідною умовою. Але сказати, що це абсолютно достатня умова і що можна скласти рівняння: "Захід поставить Х озброєнь" дорівнює "Україна незабаром переможе" не можна.
Тому що дуже багато залежить і від українських військових, і від українського суспільства, від політичного керівництва. Це і комплектація Збройних сил, планування, і бойова підготовка. До речі, це стосується і Росії. Адже Росія не пасивна сторона, вони теж розвиваються, навчаються, вживають заходів. Отже, тут все не так спрощено.
Проте західна допомога є ключовим чинником будь-яких успіхів України, хоч би якими вони не були – успіхи в обороні чи майбутні успіхи у наступі.