ЗСУ підуть в оборону, війна затягнеться на роки? Інтерв'ю з генералом Романенком про небезпеки та можливості на фронті

З початку року українські Сили оборони не змогли досягти успіхів оперативного чи стратегічного рівня. Головна причина – нестача сил та засобів, передусім військової допомоги від західних союзників. На жаль, Захід поки що не вирішив питання з потужними постачаннями озброєнь Україні, а вже узгоджені постачання боєприпасів відкладаються. Водночас аналітики в США вже закликають владу передати нашій країні старі запаси військової техніки, "оновивши кров" своєї власної армії.

Відео дня

До кінця року можна буде будувати прогнози про те, в якому напрямку розвиватиметься війна 2024 року. Якщо ситуація не зміниться, українській армії не залишиться нічого іншого, як переходити до оборони. Якщо союзники діятимуть набагато активніше, з'явиться можливість суттєвих успіхів у звільненні окупованих територій. Водночас закінчення війни доведеться чекати щонайменше до зміни влади в Росії. Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA висловив ексзаступник начальника Генерального штабу Збройних сил України генерал-лейтенант Ігор Романенко.

– Під час візиту до США керівник Офісу президента Андрій Єрмак повідомив, що українські Сили оборони вже присутні на лівому березі Дніпра. На вашу думку, які перспективи просування на цій складній ділянці фронту? Які особливості цього поступу?

– Це не перша подібна інформація. Про це повідомлялося навіть у зведеннях Генерального штабу, не говорячи вже про іноземні джерела. Йшлося про те, що ще місяць тому Сили оборони України почали діяти на лівому березі. Починалося з розвідувально-диверсійних груп, які діяли на дніпровських островах, вивчали систему оборони супротивника на лівому березі. Потім Сили оборони перейшли до захоплення плацдармів.

Плацдарми так чи інакше вдалося захопити, чи звільнити, низку ділянок. Це і Козачі Лагері, та інші ділянки, аж до Кринок, мости – автомобільний, залізничний. Наші підрозділи продовжують просування на різній відстані від берегової кромки, закріплюються та розширюють плацдарми. За найважливіші ділянки йдуть бої.

Спочатку підрозділи російської армії були готові до цього, вони відступали, але зараз підійшло підкріплення. Тому на лівому березі тривають бої. Крім того, супротивник підтягнув дві дивізії, щоб забезпечити стійкість оборони у цьому напрямку. Це пов'язано з тим, що попередня система оборони фактично була змита через паводок, який вони організували, підірвавши дамбу Каховської ГЕС.

Нагадаю, що одним із військових завдань противника було не дати Силам оборони використовувати території Херсонського напряму як перспективні в організації наступальних дій. У якомусь сенсі вони цього досягли, але одночасно змили або пошкодили більшу частину своєї оборони. Тому тут оборона противника не така потужна, як у Запорізькій області. У нас тут великі можливості, але лише за умови наявності резервів наших підрозділів та частин на цьому напрямку.

А це поки що велике питання. Бої продовжуються, росіяни намагаються перехопити ініціативу, на сході вони фактично постійно ведуть активні дії та на тактичному рівні просувалися вперед. Одночасно на південному напрямку наші підрозділи вели наступальні дії в районі Бахмута, у напрямку до Бердянська, Мелітополя. Нині додається ще й Херсонський напрямок.

Але сил на все це не вистачає. Тому провести наступ хоча б оперативного рівня поки що не виходить.

– Якою є найбільша проблема для просування тут? Насамперед брак сил і засобів?

– Так. Причому позначається і чинник прикриття з погляду ППО. В нас мало авіаційних засобів. Росіяни в цьому контексті домінують та завдають ударів. Щойно на Херсонському напрямку розпочалися наші дії, росіяни одразу відреагували застосуванням великої кількості авіації, завданням артилерійських ударів. Тож відсутність серйозної протидії у повітрі, військової ППО позначається.

Ситуація ускладнюється ще й тим, що там степова зона, все видно всім видам російської розвідки, зокрема дронам. Щойно щось з'являється, завдаються удари. З огляду на те, що Європа не виконує обіцянку щодо постачання нам мільйона снарядів, а Північна Корея вже доставила в Росію мільйон снарядів, різниця очевидна.

Противник не шкодує снарядів, а живу силу відновлює завдяки прихованій мобілізації. Втім особового складу все одно не вистачає, зараз вони були змушені визначатися або перекидати сили з інших ділянок фронту, або вести бої з наявними силами. Тому одну з функцій херсонського наступу з боку Сил оборони України вже виконано – росіяни були змушені перекинути живу силу, деяке озброєння та техніку з інших ділянок на цей напрямок. Так, послаблюється наступальний імпульс ворога.

Водночас з початку року та до сьогодні рішення про забезпечення нас важким озброєнням, на жаль, затягнулося. Тому про перспективи говорити складно. Не виключено, що доведеться переходити до оборони, відновлюватися, збиратися і чекати, доки буде чим наступати та звільняти окуповані території наступного року.

– Глава ГУР Кирило Буданов припустив, що ця війна може тривати дуже довго, зокрема, якщо Москва відмовиться підписувати мирний договір з Києвом. У цьому контексті він нагадав про те, що мирний договір за підсумками Другої світової війни досі не підписаний між Росією та Японією. Чи вважаєте ви, що є небезпека того, що війна затягнеться на довгі роки? Якщо так, як ми можемо цьому сьогодні запобігти?

– Це не нова позиція. Я давно наводив цей приклад у зв'язку з тим, що треба чітко розрізняти припинення бойових дій та закінчення війни. Закінчення війни, про яке говорив Буданов, обумовлено важливими підходами, пов'язаними з підписанням відповідних документів.

Найближчим часом йтиметься про припинення військових дій. Багато наших союзників підходять до цього як до вирішення питання війни на цей момент. Але для нас підписання мирної угоди з Росією в умовах, які складаються, найімовірніше, неприйнятний варіант. Тому має бути прояснення ситуації.

А ситуація для нас така: ми, звичайно, воюватимемо і відстоюватимемо свій суверенітет за будь-яких ресурсів, але у разі постачання військової допомоги від союзників на сьогоднішньому рівні, найімовірніше, йтиметься про оборонні дії Сил оборони України. За оцінками американських військових фахівців, для наступу нам необхідно приблизно стільки озброєнь та техніки, скільки передбачено на дивізію армії США, до якої входять кілька бойових бригад, бригада забезпечення тощо.

Американські аналітики пропонували забезпечувати Україну з американських запасів, щоб суттєво оновити озброєння та техніку США в умовах такого неспокійного світу. Як своєрідне оновлення крові.

Думаю, до кінця року стане зрозумілим, як союзники збираються нам допомагати. Але їхня реакція також залежить від наших успіхів чи неуспіхів на фронті. На жаль, цей рік не став для української армії роком досягнення стратегічних цілей. Події сухопутних військ були на тактичному рівні, ми звільняли території на окремих ділянках. Натомість серйозне досягнення – ослаблення потенціалу Чорноморського флоту.

Поки що перспектива військових дій – оборона. Якщо союзники вирішать питання з поставками, якщо вони не будуть такими, як цього року, можна буде говорити про наступальні можливості оперативного та стратегічного рівня.

Що до закінчення війни як такої, то нам доведеться чекати, доки до влади в Росії не прийде адекватне керівництво. Поки що ми маємо справу з режимом Путіна чи колективного Путіна.