Протягом останніх місяців українським Силам оборони вдалося стабілізувати ситуацію на низці ділянок фронту, домогтися позитивного результату на Куп’янському напрямку та провести контраступальні дії на півдні країни. Проте, залишається ще надто багато проблемних ділянок фронту, передусім, на сході, де ворог планує вчиняти тиск на українські позиції одразу із двох напрямків.

Відео дня

Наразі ЗСУ вкрай необхідно зосередитися на питаннях активної оборони, комплектації підрозділів, а також суттєво скоригувати принцип застосування військ. Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA висловив ветеран війни, громадський активіст, юрист Олег Симороз.

– В нещодавньому інтерв'ю президент Зеленський заявив, що наразі українські Сили оборони перебувають у найсильнішій позиції на полі бою за останні 10 місяців, а також зазначив, що російські окупаційні війська не змогли досягти суттєвих успіхів протягом останніх 90 днів. Чи погоджується ви з такими позитивними оцінками? Якщо так, завдяки чому це стало можливим?

– Насправді це досить неоднозначна заява, адже тут можна сказати і так, і ні. Справді, якщо ми просто прагматично дивимось на останні 10 місяців, то можна відзначити, що певні ділянки фронту вдалося стабілізувати. Відносно гарний результат є на Куп’янському напрямку, де ворог останні 10 місяців намагався зробити все, щоб оволодіти містом і вже навіть перші особи держави робили відповідні заяви. Втім, у них нічого не вийшло саме завдяки роботі Збройних сил України. На Запорізькому напрямку ми навіть вдалися до певних контрнаступальних дій.

Але якщо в цілому подивитися на фронт, то ситуація не стабілізована на багатьох напрямках. Навіть якщо ми подивимося на успішний напрямок, наприклад на Куп’янський, то і там ситуація ще далека від нормальної. Не вдається провести повну зачистку, ворог все одно проводить наступальні дії.

Якщо ми подивимося за останні 10 місяців Лиманський напрямок, район Серебрянського лісництва, то там, навпаки, ситуація кардинально погіршилася. Ми, по суті, втратили Серебрянський ліс, який вдавалося активно тримати і нав'язувати ворогу боротьбу з 2022 року. І на цій ділянці фронту вона була доволі стабільною. В районі Костянтинівки ситуація постійно погіршується, ствольна артилерія вже працює по Слов’янсько-Краматорській агломерації.

Я вже мовчу про Покровський напрямок, де ситуація не стабілізована і продовжує бути складною. Це просто факт, і тут нічого не поробиш. Покровськ втрачено, продовжуються наступальні дії ворога. Ми намагалися стабілізувати ситуацію штурмовими підрозділами Сирського, але я не бачу тут якогось суттєвого результату.  Ситуація біля річки Оскіл, м'яко кажучи, не найкраща - у нас проблеми з контролем берегів. Це теж не сприяє посиленню нашої оборони.

Ситуація продовжує бути складною. Якщо у нас, наприклад, з п'яти критичних ділянок, де були ризики напівоточення військ і втрати оборони, залишилося два чи три, говорити про якусь стабільність язик не повертається.

– А як щодо ворога? Як ви оцінюєте його позиції на сьогоднішній день? Звісно, є певне просування, про яке ви вже сказали, але чи дійсно це суттєві успіхи? Як ви оцінюєте сьогоднішній стан речей, зокрема, в контексті так званого весняного наступу окупаційної армії? Чи можна сказати, що він взагалі відбувається?

– Давайте не забувати, що ворог виконав свої мобілізаційні плани, а ми не виконали. Так, у ворога з'являються проблеми з комплектуванням підрозділів, але поки що це нерелевантно. Загалом вони мають забезпечення особовим складом, а ми - ні. У нас люди дуже довго сидять на позиціях, у нас порушена логістика, у нас зараз важко з ротаціями саме через нестачу людського ресурсу.

Так, є певні позитивні моменти, ми дещо скорочуємо розрив, який був в дронах, і в ближніх ударних дронах типу FPV, і далекобійного озброєння, ударних БПЛА дальнього радіусу дії. На певних напрямках ситуація трошки покращується – цього року вже траплялися ситуації, коли ми мали перевагу. Тобто в принципі тенденція непогана. Але якщо подивитися на мапу бойових дій, видно, що ворог просувається, і на певних ділянках фронту йому це вдається.

Він контролює Серебрянський ліс і зараз з двох напрямків, Костянтинівки-Дружківки і з Лиманського, буде тиснути на ключовий регіон сходу України, на Слов’янськ і Краматорськ й намагатися проводити відповідні наступальні дії. До того ж вони не полишають спроб оволодіти Куп’янськом.

Зараз нам треба закривати питання активної оборони на певних напрямках фронту. Особливо, коли ми говоримо про Покровськ, про Костянтинівку, про Серебрянський ліс, про Святогірськ тощо.

Наразі точаться дискусії навколо підрозділу "Скеля", які проводять активні наступальні дії. Я не можу відверто зрозуміти, що відбувається, коли у нас немає можливості стояти в активній обороні. Я не бачу логічного застосування цих військ. Йдеться про два відбитих села, які за тиждень вже перестають бути двома відбитими селами.

Мені здається, що наразі у нас дуже великий брак управлінських здібностей на рівні Генерального штабу Збройних сил. На мою думку, військами управляють некоректно, в певних моментах ухвалюються неправильні рішення, що нам коштує і особового складу, як в історії зі "Скелею", де є дуже великі втрати, і територій, які потім все одно треба відбивати.

Як на мене, зараз потрібні серйозні зміни. Зокрема, є потреба врегулювання питання - що ми робимо з нашими так званими новими штурмовими військами імені Сирського, "Барсами". Тому що, здається, вже всі зрозуміли, що ця ідея є максимально негативною для військ. Ціну ми знаємо. Тому тут полягає для мене глобальне питання.

Якщо готуватися до весняно-літнього наступу армії Росії, треба змінити командування Збройних Сил України, яке показало себе саме за останні 10 місяців, про які згадував президент Зеленський, не з найкращої сторони, зважаючи на мапу бойових дій, на наші втрати тощо. Це моя суб'єктивна оцінка.

У мене майже на всіх ділянках фронту воюють друзі, побратими, і мені відомо, що там відбувається. Я хотів би бути оптимістом, але наразі не бачу передумов для цього.