Відео дня
Блог | Зуби дракона: чому про проблеми з будівництвом фортифікацій потрібно говорити
Декілька днів тому блогери, журналісти-розслідувачі та політики почали оприлюднювати інформацію про незадовільний стан фортифікаційних споруд на Харківщині. Звичайно ж їх звинуватили у тому, що вони розводять зраду в найкритичніший момент і працюють на ворожу пропаганду. Якось так у нас повелося, що, про яку проблему не скажи, владні кола скидають це все на ворожу пропаганду.
Обʼєктивно військові між собою говорять про це вже певний час. І мова не лише про Харківщину. Всі ці речі насправді, як на долоні і для захисників, і для місцевих. "Люди мають очі", як говорили в одній пародійній переозвучці "Гри Престолів". Але ж ми мовчимо. В країні війна. Не припусти боги, ворог використає це проти нас, а міжнародна коаліція почне сумніватися у спроможності української влади давати раду з елементарними питаннями. Так, ми знаємо багато. Але мовчимо, мовчимо і мовчимо, щоб не нашкодити. Ніхто не хоче розгойдувати човен. Ніхто не хоче його топити тим більш. Питання лише в тому, чи ми вже часом не на дні, але все, ще боїмося нашкодити, звикнувши дихати під водою і не помічаючи, де опинилися.
Потім військові почали заявляти про проблеми з фортифікаційними спорудами публічно, коли росія пішла у активніший наступ на Харківщині. За що, звичайно ж, також були звинувачені у розповсюдженні ІПСО. І це насправді надзвичайно цікавий і тонкий момент. Чи завалюють росіяни нас ІПСО щоденно тоннами? Звісно! Чи кожна висвітлена проблема є інформаційною спецоперацією ворога? Ні, звичайно! Чи легко маніпулювати і прикриватися цим терміном тим, хто погано виконує свої обовʼязки або працює на руку ворогу? Та ясна ж річ, що так!
Добре, наразі підняли хвилю щодо постачальників деревини для оборонних споруд —ТОВ і ФОП з ознаками фіктивності — Харківська обласна влада, яка заключала з ними договори, якось пробує реагувати. Подивимось, що з того буде. Про зуби дракона хтось шось намагається пояснити — поки що нікому виразно це зробити не вдалося.
Як ось ніколи такого не було — і ось знову: зʼявляються світлини навалених горами зубів дракона на Сумщині, замість того, щоб бути встановленими належним чином. ІПСО — не ІПСО, звинувачуйте тих, хто оприлюднює інформацію, у чому завгодно. Їдьте і перевіряйте! Бажано із залученням міжнародних експертів та наших закордонних партнерів. Ви ж вже знаєте, що наступ на Сумщину можливий. Він, власне, завжди можливий. І так, я безперечно вірю у здатність Сил Оборони відбити ці атаки. Тільки якою ціною? Скажіть мені, якою ціною? Ви розумієте, що це життя людей? Оборонні споруди покликані захищати життя людей, життя військових. Це люди, яких хтось любить і чекає! Це такі елементарні речі, що про них навіть говорити дивно, їй-бо.
Фортифікаційні споруди не будуються за день. Для цього потрібні місяці й роки. Для цього не підійде працівник найближчого ЖЕКу! Це наука! Для цього у нас є окремий рід військ. І військові інженери повинні бути забезпечені найкращими засобами і технікою для того, щоб виконувати свою роботу. І чи не найголовніше — мати час, тобто розпочинати роботу задовго до наступу ворога, а не під час нього. Тому говорити про це потрібно і бажано одразу.
Населенню теж бажано зняти рожеві окуляри: це не проблеми на місцях — про це не можуть не знати всі, по всій вертикалі. І про інші проблеми теж, які ми поки що ще не чіпаємо. Тому перестаньте виправдовувати політиків, бо вони колись сподобались вам у кіно, і готуйтесь до мобілізації. Тренуйтесь, проходьте курси такмеду і включайтесь у життя країни, яка воює. Включайтесь у захист життів українських військових — навіть, якщо ви вже включені, включайтесь ще більше. Повірте, проблема з фортифікаційними спорудами на далеких оборонних рубежах вмить може стати вашою особистою.
До влади питання окреме. Вона знову не враховує одну важливу особливість. В Україні є люди, яким вже немає чого боятися: комусь через ментальні особливості, комусь через те, що вони вже бачили все — буквально все, комусь — через те, що вони втратили все — буквально все. Ви думаєте, про ці проблеми не будуть знати українці? Ви думаєте, про це не будуть знати наші міжнародні партнери? Будуть. Вітання Безуглій та Третьяковій, які намагались протягнути дикий законопроєкт про притягнення до відповідальності та позбавлення волі терміном до 15 років за представлення України на міжнародному рівні. І всьому складу авторів законопроєкту №10313 "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист", в якому вони намагалися запровадити цензуру серед військовослужбовців. На секундочку, цим законопроєктом зміни вносились до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", і яким боком тут була заборона військовослужбовцям говорити, зокрема, і про такі речі, про які йдеться у цій статті — відомо тільки законотворцям. Я особисто в рамках роботи соціально-юридичної служби Військово-безпекової профспілки України, працювала над тим, щоб цю норму прибрали. І її прибрали. І повірте, що українські й міжнародні правозахисники у військовій сфері пильно спостерігають за тим, щоб така маячня не проскакувала під соусом "пʼятдесяти покращень в одному законі".
Так не буде, що, користуючись довірою світової громадськості, окремі персони творитимуть тут що завгодно. Це не та країна.
Тут не про честь держави йдеться. Це про вашу честь, владні мужі. І, якщо вам на неї плювати, як і на наші життя, то нам тим більш. Світова спільнота, яка хоче допомогти Україні, повинна спиратися на адекватних представників громадянського суспільства — і я зараз не про тих, хто прагне за рахунок своїх "добрих вчинків" влізти туди ж.
Так, якись час ми будемо мовчати, аби допомогти країні встояти — це безперечно. Але колись же заговоримо про те, що країна на порозі війни стояла без жодної тактичної аптечки і турнікета, колись же ми розповімо, як отримували сотні дзвінків на день від солдатів з передової навколо Києва з проханням знайти хоча б один допотопний Пітон-2. Колись же ж стане відомо, з якою "зброєю" відступали українські військові з Високопілля у перші ж дні повномасштабного вторгнення. І ще багато про що. Багато-багато про що. Те, що єдиний ворог у нас росія — немає жодного сумніву. Це правда. Те, що є ті, хто допомагає йому просуватися Україною, забираючи життя найкращих синів і дочок України — предмет окремого обговорення.
Слава українському воїнству, яке, попри все, стоїть на захисті наших кордонів і самовіддано відбиває атаки росіян, боронячи кожного з нас, боронячи кордони Європи і всього цивілізованого світу, у будь-яких умовах.
Важливо: думка редакції може відрізнятися від авторської. Редакція сайту не відповідає за зміст блогів, але прагне публікувати різні погляди. Детальніше про редакційну політику OBOZREVATEL – запосиланням...