Блог | Только смерть врага может унять ярость
Лють
Війна – це завжди смерть. Смерть від кулі, від вибуху, від ран. Смерть на полі бою… Вона страшна, але зрозуміла. Війна…
Та страшніша за все смерть безневинних мирних людей, які були по-звірячому страчені окупантами "просто так". Такі смерті викликають первинну лють, яка знищує будь-які інші почуття. Тільки жага помсти. Тільки потреба жорстокого вбивства тих нелюдей, які, прикриваючись невиразним терміном "спецоперація", творять геноцид цілої української нації.
Таким немає виправдання, немає прощення і проста смерть – для них нагорода.
Ворог відступив на Київщині та Чернігівщині. Боягузливо втік, зрозумівши, що "київський напрямок" йому "не по зубах".
Втік, залишивши за собою сотні ворожих тіл та купу металобрухту, який колись стріляв, їздив або літав.
Сотні тіл окупантів та сотні тон металобрухту. Але цього замало для того, щоб вгамувати ту лють, яка зараз охопила всю Україну від свідоцтв звірячих злочинів окупанта. Від сотень тіл мирних громадян, страчених за примхою мерзоти, що називає себе "визволителем". Чоловіків, жінок, старих, дітей, яких окупант знищив на Київщині.
Моральні виродки наче пишалися своєю перевагою над життям мирних беззбройних людей.
Страшні фото облетіли весь світ. Яка жінка могла народити звіра, що здатний на таке?
Єдине, що може хоч якось вгамувати лють та біль українського народу – це ворожа смерть. Захисники України збирають щедрі жнива.
Зачистка населених пунктів Київщини від ворога принесла багато маленьких, але дуже важливих Перемог. У знищенні російських військових злочинців в одному з містечок підрозділи ЗСУ за участі одного цікавого та дуже мобільного підрозділу перемололи "на фарш" більше 20 окупантів та знищили понад 10 одиниць бойової техніки ворога. Без сумнівів та без жалю. Не втративши жодного захисника.
Це розплата. Це помста за звірства.
Але цього замало. Зараз ворожа армада перегруповується для посилення наступу на Маріуполь та Ізюм. Саме туди хоче спрямувати Путін напрям головного удару. І саме туди попрямує один "цікавий та дуже мобільний підрозділ" захисників. Саме там для нього буде багато роботи.
Адже для примарного досягнення успіху у цій війні росіянам знадобиться приблизно пів мільйона вояк. Роботи вистачить на всіх!
Відплатимо мерзоті сповна за кожного вбитого та по-звірячому замученого нашого співвітчизника!
Жодної пощади вбивцям, насильникам і мародерам, які називають себе російською армією.
Лише люта ворожа смерть, як у вірші Костянтина Сімонова, зможе хоч трохи вгамувати нашу лють та біль!
"Так хотел он, его вина,—
Пусть горит его дом, а не твой,
И пускай не твоя жена,
А его пусть будет вдовой.
Пусть исплачется не твоя,
А его родившая мать,
Не твоя, а его семья
Понапрасну пусть будет ждать.
Так убей же хоть одного!
Так убей же его скорей!
Сколько раз увидишь его,
Столько раз его и убей!"
Нас тихо зраджують усі
ОБСЄ , червоний хрест і НАТО
Буркочуть , мямлять щось під ніс
А в Бучі плаче сивий тато …
Ні допомоги , ні щирого жалю
Лише слова , занепоєння і ліки
Вони не чули у живу
Як у Гостомелі лунали.. дитячі крики ..
Не бачили зґвалтованих дівчат
У Ірпені - людей в подвалах
Могили братські і ..очі тих солдат
що визволяли ці міста від рабства
Вони не плакали з жалю
Не обіцяли рвати жили
Але УСІ хто катував людей
Своєю смертю не загинуть …
