Блог | Достичь победы меньшими потерями: о преимуществах и проблемах дальнобойной артиллерии
Мало пишу в последнее время, потому что время самый дефицитный мой ресурс.
Но в водовороте событий выделяю хотя бы тридцать минут, чтобы поработать не над реактивным постом, а чем-то более осознанным.
Далее текст на языке оригинала.
Ось такі думки зібралися в текст, щодо деяких аспектів війни.
Однією із сучасних переваг України над росіянами в останні роки є високоточні та далекобійні артилерійські системи іноземного та українського виробництва.
Артилерійські системи росіян б’ють переважно до 22 кілометрів. Українські на 40 +.
Проте дотепер однією з переваг росіян була кількість артилерійських пострілів.
Аби ви розуміли цифри: були дні в перші роки повномасштабної війни, коли РФ застосовувала до 70 000 крупнокаліберних пострілів на день проти наших 15 000.
Зараз, в умовах дефіциту, РФ застосовує в активні дні до 17 000 пострілів на день, а ми в рази менше – це відкрита інформація.
Росія досі має перевагу в кількості пострілів. При цьому наша головна перевага — саме точність та далекобійність.
Усі, хто говорять, що нам не потрібні далекобійні артилерійські постріли, бо є дрони, часто не розуміють, що самі дрони не здатні повністю замінити артилерію, особливо при різних погодних умовах і активного розвитку засобів протидії ним.
В якийсь момент розвитку ппо, реб, новим засобам боротьби оптоволокном, актуальність артилерії ще більше виросте.
А росіяни, як переважали нас по кількості пострілів, так і переважають. Наша єдина можлива ефективна відповідь – точність, далекобійність, швидкість та корегування.
Зараз вогневі ураження поділилися між дронами та артилерією десь 60 на 40, але ці цифри на тактичному полі бою постійно плавають і будуть плавати.
Якщо ситуація не зміниться і держава не вирішить питання з далекобійною артилерією, ми можемо і далі нести втрати територій. Самі дрони не допоможуть.
Ми маємо припинити мислити засобами — як то "байрактар", "абрамс", дрон, "джавелін" — а почати мислити комплексними системами. Як то комплексними системами вогневого ураження, комплексними системами ППО, логістики, розвідки, управління тощо.
У комплексній системі один елемент — ніщо, а всі елементи доповнюють один одного або тимчасово замінюють одне одного при зміні умов застосування.
Нещодавно я був свідком ситуації, коли ураження об’єкта дронами було неможливим, а далекобійних пострілів не було у потрібній кількості. Ціль у результаті вразили, але це не призвело до повного знищення.
Нам потрібне усе різноманіття засобів: далекобійні дрони, міномети 120-го калібру, зенітні дрони, ракетні системи ППО і артилерія з далекобійними пострілами на 40 км. Бо саме далекобійність і точність давали нам можливість компенсувати кількісну перевагу росіян в артилерійських пострілах.
Ми маємо мислити не засобами, а системами.
Тоді більші російські кількісні показники будуть нівельовані, а ми досягнемо Перемоги меншими втратами.
