Блог | Танго вдвоем: в ударах по Wildberries есть реальный шанс на окончание войны

Возможно, июль 2026 года войдет в историю российско-украинской войны как время, когда Украине удалось найти еще одну возможность ослабить российскую экономику – и это несмотря на зверские баллистические атаки по Киеву и другим украинским городам, пишет Виталий Портников для Vilni-media.

Далее текст на языке оригинала.

В ніч на 18 липня Україна нанесла удари по маркетплейсах компанії Wildberries у Електросталі та Котовську. Здавалося б, торговельні склади – і чому це важливо на тлі ударів по російській нафтопереробці, які вже скоротили не тільки виробництво нафтопродуктів, але й сам видобуток російської нафти?

Але в умовах підсанкційної економіки саме ці маркетплейси перетворилися на головні торговельні розподільчі центри для Росії. Якщо нафта і нафтопродукти – кров російської економіки, маркетплейси Wildberries – її легені. Не випадково ж навколо володіння Wildberries відбувалися справжні війни між російськими чиновниками і олігархами. Колишній власник компанії Владислав Бакальчук два роки тому наголошував, що його колишня дружина її захопила, і звертався за допомогою до чеченського очільника Рамзана Кадирова. Дружина засновника компанії обʼєднала її з компанією Russ, власники якої були повʼязані із мільярдером Сулейманом Керімовим. Але головне – це обʼєднання, за інформацією медіа, підтримав особисто Путін після того, як Тетяна Бакальчук (тепер Кім) написала йому листа із поясненням, що угода компаній дозволить створити "конкурента Amazon і Alibaba, забезпечить розрахунки в рублях в обхід SWIFT". Ось ці слова і ілюструють, який це серйозний антисанкційний інструмент в руках Кремля.

Саме тому в цих ударах є реальний шанс на завершення війни. Я постійно повторюю, що Росія може завершити війну тільки у випадку, якщо їй буде не вистачати ресурсів і грошей. І людей, звісно. Але для моделі армії найманців, яку Путін недаремно обрав у цій війні, також потрібні гроші.

Україна останнім часом постійно шукає хворобливі місця в російській економіці. Намагання зменшити видобуток нафти й виробництво нафтопродуктів вже було кроком у правильному напрямку. Не кажучи вже про проблеми російської армії, це створило передумови для масштабної кризи із пальним і фактичної ізоляції окупованого Криму. Удари по підприємствах військово-промислового комплексу сповільнили виробництво дронів та ракет. І ось тепер нова фаза ударів – по складах Wildberries. Так, на цих складах може зберігатися продукція, потрібна для виробництва тих самих дронів. Але це ще й удари по економіці як такій.

Звісно, такі удари не примусять Путіна отак відразу припинити війну. Я навіть не думаю, що російський президент взагалі замислюється про закінчення війни, коли йому доповідають про проблеми з економікою. Проте питання ж не в економічній компетентності Путіна, а у реальних можливостях держави, яку він очолює.

Українці також це усвідомлюють. Усвідомлюють і те, який шлях пройшла наша країна в цю війну від перших, ще несміливих ударів вглиб окупованих територій, за які навіть відповідальність брати не бажали – і до ударів по критичній інфраструктурі ворога, які мають поставити його економіку на грань виживання. Так, виявилося, що у війну на виживання можна грати вдвох. І, може, це і є саме те танго на двох, про яке говорив Володимиру Зеленському Дональд Трамп – тільки не танго мирних перемовин, потрібних Кремлю тільки для того, щоб "безпечно", без нових санкцій з боку США, продовжувати війну, а саме танго ударів по Росії.