УкраїнськаУКР
EnglishENG
PolskiPOL
русскийРУС

2024 року настане наш момент істини: інтерв'ю з генералом Маломужем

4 хвилини
491,9 т.
2024 року настане наш момент істини: інтерв'ю з генералом Маломужем

На жаль, 2023 рік не приніс масштабних успіхів у звільненні окупованих територій України, хоча тактичні перемоги все ж таки були. Але головну проблему активного наступу можна буде вирішити 2024 року. Насамперед завдяки наданню західними союзниками саме тієї допомоги і в таких обсягах, які допоможуть зрушити ситуацію з мертвої точки та забезпечити перелом у війні з країною-окупантом Росією.

Цей рік може стати моментом істини не лише для України, а й для Заходу, якщо там зрозуміють, що, підтримуючи нашу армію, вони фактично захищають себе від путінської Росії і якщо Україна не переможе, війна прийде в їхні домівки. Україна та союзники мають створити потужний блок, який буде не по зубах главі Кремля Володимиру Путіну і призведе до перемоги. Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA висловив керівник Служби зовнішньої розвідки України у 2005-2010 роках генерал армії Микола Маломуж.

– Як найбільшу проблему України в цій війні найчастіше називають недостатню військову допомогу нашій країні від західних союзників. Зокрема, ми досі не отримали винищувачів та далекобійних ракет. Чи вважаєте ви, що 2024 року ситуація може кардинально змінитись?

– Думаю, навесні ми отримаємо в повному обсязі й ATACMS, і F-16 та інші засоби, які обговорювалися на всіх "Рамштайнах" і зараз обговорюються на неофіційному рівні. Що закуповується, що вироблятиметься, зокрема, у Німеччині. Нині формується нова виробнича лінійка для ЗСУ, а це нові можливості для наступу та проведення потужних операцій.

– Якщо проблему з військовою допомогою буде вирішено, що ще знадобиться для перемоги?

– Генерал Залужний говорив про "порох" для перемоги. Але найголовніший "порох" – це зміна стратегії. І в Генеральному штабі ЗСУ зараз працюють над цим. Той самий Залужний вже заявляв, що ми не будемо, як у Першу світову війну, штурмувати окопи, тим більше мінні поля чи "зуби дракона". Ми вже штурмували, пройшли дві-три лінії.

Але зараз потрібні альтернативні формати. Найголовніші удари – це удари з тилу, з флангів, у глибоких тилах Силами спецоперацій. Вони мають діяти не на фронті, не на полі бою, а в тилах у момент стратегічних ударів. Вони можуть змітати будь-які укріплення ворога з тилу. Такі підрозділи, зайшовши вночі в тил ворога, можуть знищити тисячі окупантів.

Потужні далекобійні удари на 300 кілометрів ATACMS, середні на 80 кілометрів з HIMARS, від нуля до 40 кілометрів удари всіма системами пілотних ракет, гаубицями, САУ, мінометами середнього рівня та іншими засобами можуть накривати всю лінію оборони ворога, штаби, склади, усю логістику на всіх напрямках. У той самий момент комплексно діють спецпідрозділи, які виконують завдання у тилах та на флангах.

Це називається системною зміною тактики. Але до цього поки не дійшли, оскільки ми вирішували питання поетапно: спочатку утримувати фронт і знищувати резерви та живу силу ворога, і це правильно. Наприклад, зараз щодня ми знищуємо в бою понад тисячу окупантів і ще стільки ж виводимо з ладу, за місяць це понад 60 тисяч, тобто близько десяти бригад. Це потужний підрив навіть для численної російської армії.

Потім настає етап розробки нової стратегії та підготовки наступальних операцій. Далі – активна робота з постачання нового озброєння та техніки, включно з американською авіацією. Де-факто це підготовка до технологічніших дій. І, нарешті, найактивніша робота нашого ВПК, щоб ми спиралися не лише на іноземну допомогу, а й мали свої сили та засоби. Ми вже маємо свої безпілотники, ракети до 2 тисяч кілометрів, різні типи озброєнь та боєприпаси. Думаю, найближчим часом потенціал нашого ВПК зросте багаторазово.

Все це допоможе нам не лише ефективно оборонятися, а й наступати, оскільки під час наступальних дій озброєнь та техніки необхідно у кілька разів більше.

– Чого можна очікувати на фронті 2024 року?

– Думаю, у 2024 році має настати наш момент істини. Тому що це для України є критично важливим. Не тільки для людей, які чекають на перемогу, а й для того, щоб не дати Росії затягнути цей процес надовго, зміцнюючи свої позиції, нарощуючи ресурси.

Щодо Заходу, то це момент істини і для нього. Там мають усвідомити, що Путін застосовуватиме всі озброєння не лише проти громадян країни, що воює, а й загрожуватиме країнам НАТО. Це насамперед країни Балтії, Фінляндія, Польща. А це вже перспектива великої конфронтації та глобальної війни.

Це є конкретна мотивація для наших зарубіжних партнерів. Хлопці, ви вважаєте, що допомагаєте Україні? Ні. Ви захищаєте себе. Тому що у перспективі доведеться воювати вам самим, і у війні будуть гинути ваші люди.

Щоб цього не сталося, об'єднуймося у всіх секторах. Допомагайте Україні не за залишковим принципом – мовляв, що можна віддати зі старого озброєння чи якісь невеликі фінансові кошти виділити. Допомагайте Україні і в плані військової високотехнологічної підтримки, фінансово та оперативно в режимі онлайн. Усі системи, які можуть бути залучені, повинні працювати в режимі онлайн. Тоді ми реально працюватимемо на перемогу і реально переможемо.

Я бачу, що пасивності наших союзників точно немає. Є перспективи, альтернативи. Я вважаю, що перспективи повного визволення України є. Потрібно включити всі фактори, про які я сказав.

Можливо, також необхідно розглянути деякі кадрові питання. Потрібно формування потужного блоку – політичного, економічного, військового, антикризового уряду війни. Частина людей, які добре проявили себе, повинні залишитися, але частину позицій в урядових структурах, у різних міністерствах та відомствах необхідно зміцнити, аби ефективно поєднати всі зусилля – військово-промислового комплексу, Збройних сил, розвідок та наших партнерів. Так можна створити потужний блок, який Росії точно буде не по зубах, який дасть перспективу перемоги.