Відео дня
2025 року можливе зухвале закінчення війни Трампом, маємо цього не допустити. Інтерв’ю з офіцером Крамаровим
2025 року можливий перелом у війні, проте наразі не відомо, на чию користь. Адже, з одного боку, російська окупаційна армія продовжує де-факто "вивалювати" на фронт шалену кількість солдатів, а з іншого – в Україні провалено мобілізацію, а тил систематично занедбує те, що має вчасно робити для забезпечення фронту. Успіхи ворога на сході нашої країни – наслідок саме такої ситуації.
Якщо Україна вийде на мирні переговори саме з такою слабкою позицією, нова адміністрація США може обрати напрям не на замирювання сторін, а на зухвале закінчення війни, коли інтересами України будуть нехтувати. Щоб цього не сталося, 2025 року нашій країні потрібні дуже серйозні систематичні зміни.
Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA висловив офіцер резерву ЗСУ, військовий експерт Андрій Крамаров.
– Чи могли б ви назвати найбільший успіх і найбільший провал російської окупаційної армії 2024 року?
– Найбільшого успіху вони наразі досягають на Донецькому напрямку. Власне, те, що ми побачили після Авдіївки, – їхнє просування. Це і є їхнім найбільшим успіхом.
Найбільший провал – це абсолютна нездатність російського флоту до виконання реальних бойових завдань у Чорному морі. Ще одне – це абсолютна нездатність їхньої протиповітряної оборони до відбиття тих цілей, які ми можемо наслати до них. А також, звісно, Курська операція ЗСУ, що показала: російська армія, крім лінії фронту, ніде більше не здатна до реальних бойових дій.
– Чи можна спрогнозувати, які глобальні цілі буде ставити перед собою ворог 2025 року?
– І 2024, і 2025 року в них одна лінія – вийти на адміністративно-територіальні кордони Донецької і Луганської областей, обов’язково взяти Куп’янськ на Луганщині, тому що це дуже важливий логістичний центр.
– Якими можуть бути більш далекоглядні цілі ворога?
– Я думаю, більш далекоглядних цілей у них бути не може, адже вони прекрасно бачать свої можливості. Коли ви заявляєте, що ви друга армія світу, але можете просуватися на кілометр за місяць, то… Звісно, не потрібно недооцінювати нашого ворога. Можливо, в нього можуть бути якісь великі політичні цілі, але однак їхні реальні військові можливості обмежені. Взяти під контроль таку державу, як Україна, вони не можуть. І російські військові це розуміють.
– Путін почав лякати Україну й увесь світ новим-старим ракетним озброєнням, "Орєшніком". Натякає на застосування ракети в ядерному варіанті. Як ви думаєте, чи може це залякування, цей шантаж реалізуватися за певних умов, наприклад, якщо Путін переконається, що програє у цій війні?
– Були стратегічні ракети середнього радіуса дії РС-10. Відповідно до низки договорів між Радянським Союзом і США кінця 1970-х, що були реалізовані у 1980-х – на початку 1990-х років, це озброєння було згорнуто. 2019 року Росія вийшла з договору про ракети середньої дальності й заявила, що має нову ракету РС-26. Потім з’явився "Орєшнік".
Усе це є надбаннями технологій Радянського Союзу. Наприкінці грудня Лукашенко зустрічався з Путіним. По завершенні зустрічі пропагандистські білоруські ЗМІ запитали в Лукашенка, яку кількість таких ракет він готовий розмістити на території Білорусі. І той відповідає: "Ми готові десять!" Тоді до нього підходить Путін і каже: "Десять – це дуже перспективно".
Питання в тому, що Росія змогла запустити по Україні одну ракету "Орєшнік". Було ще дві спроби пуску, але невдалі. Отже, питання: чому? Тому що це прототипи, якими намагаються залякати світ, проте реальних технологій для розробки таких ракет просто немає, у них немає можливості налагодити серійне виробництво.
Для нас більша загроза – це ракети "Кинджал", "Іскандер-М". Фактично це одна й та сама ракета з різними системами запуску. Це їхні крилаті ракети, Х-101, Х-55. А лякатися через якийсь умовний "Орєшнік"… Це не є проблемою.
– Як ви думаєте, чи можливий перелом у війні 2025 року на нашу користь? Чи можливе закінчення війни?
– Мені важко сказати, в яку сторону може бути цей перелом, тому що, будемо відверті, росіяни продовжують вивалювати на фронт шалену кількість людей. Я не можу підібрати іншого слова. В Україні є проблема в тому, що абсолютно провалено мобілізацію. Є дуже великі проблеми в системі командування. Такі думки висловлюють Юрій Бутусов, Тарас Чмут, і я з ними абсолютно згоден.
Якщо 2022 року ми багато в чому виходили завдяки нашому менталітету, як то кажуть, козацькому драйву, то врешті-решт він мав закінчитися – і він закінчився. Ми мали перейти на законні й систематичні ланки керування нашою армією і війною взагалі. Але ми це абсолютно провалили.
Я хочу нагадати про закон про мобілізацію. Коли наприкінці 2023 року про нього сказав Валерій Залужний, цей пріоритетний закон Верховна Рада ухвалювала шість місяців. А потім ще два місяці ми його імплементували. В умовах війни це абсолютно контрпродуктивно.
Те, що ми маємо на війні, зокрема втрати у Донецькій області, – все це результат. Це не військові погані. Повірте, в нас на лінії фронту перебувають патріоти, які ладні робити навіть неможливе. Але коли ви в тилу систематично провалюєте те, що маєте зробити…
Я як юрист за цивільною освітою, що має червоний диплом юридичного факультету університету Шевченка, можу сказати, що ми абсолютно провалюємо цю війну з точки зору правового підґрунтя. Нам це потрібно змінювати. Якщо не змінимо, то адміністрація Трампа буде не замирювати сторони, а закінчувати війну. Між цими двома термінами є дуже велика різниця. Закінчувати цю війну США можуть дуже зухвало, сильно нехтуючи нашими інтересами. Тому нам потрібно зайти із сильною позицією, і це залежить від нас, а не від того, допоможуть нам західні партнери чи ні, яка буде позиція НАТО, країн Європи тощо.
Я вважаю, що нам в Україні 2025 року потрібні дуже серйозні систематичні зміни.