Відео дня
Армія Путіна на Харківщині у ресурсному капкані, ЗСУ користуються цим. Інтерв'ю з полковником Світаном
Російська окупаційна армія продовжує штурмувати Харківщину, але опинилася у невигідній ситуації. Сил та засобів ворога недостатньо для того, щоб вести тут успішні бойові дії, це ресурсний капкан. Водночас це ідеальна можливість для Сил оборони істотно скоротити ресурси противника. Виходячи з цієї логіки, повністю зачищати, закривати цей напрямок зараз нераціонально, адже ворог змушений відтягувати сюди свої сили з пріоритетного східного напрямку та зазнавати великих втрат.
Водночас ЗСУ мають концентруватися не лише на обороні, а й на контрнаступі. Найбільш уразливим для окупантів залишається півострів Крим, а також Керченський міст, тим більше у ситуації, коли Україна отримала новий пакет ефективних озброєнь від західних партнерів. Отже, частину сил можна спрямувати на південну ділянку фронту.
Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA висловив льотчик-інструктор, полковник ЗСУ у запасі, військовий експерт Роман Світан.
– В Інституті вивчення війни припустили, що кремлівський диктатор Путін має "теорію перемоги". Вона полягає в тому, щоб затягувати війну й повільно просуватися вперед, користуючись ситуацією, коли західна допомога надходить в Україну в недостатньому обсязі й недостатньо швидко. У такий спосіб Путін має намір досягти своєї мети, яка залишається незмінною: повна руйнація української державності й ідентичності. Чи погоджуєтесь ви з тим, що така теорія справді може існувати? І чи справді повільне просування ворога може привести його до мети?
– Це не "теорія перемоги", це вимушені заходи, оскільки будь-які інші дії у росіян просто не виходять з об'єктивних причин. Щоб знищити українську державність треба використати сотню ядерних авіабомб – і не буде української державності. Але тоді не буде й Росії, бо весь світ сприйме це дуже негативно.
Росія не може використовувати механізм ядерного знищення, тому основний механізм, який застосовується, – захоплення держави. Але стомільйонна держава технічно не може захопити сорокамільйонну державу. Є об'єктивні чинники, які заважають росіянам виконати задумане. Але цілком очевидно, що їхнє завдання – знищення української нації – це геноцид українського народу.
Але в Росії недостатньо армії для захоплення території України, нестача людського ресурсу, хоч би хто що не казав. Тому що одна справа – стомільйонне населення, а інша – професійна армія, яку треба готувати роками або навіть десятиліттями. Нестача засобів для ведення бойових дій, тієї ж техніки, боєприпасів, палива тощо.
Тому залишається єдиний механізм – упертися лобом і тиснути. Це не "теорія перемоги", це єдиний захід, що залишився в арсеналі російського військово-політичного керівництва. Але давитимуть вони стільки, скільки могтиметься на тій ділянці, на якій це може статися.
Тут також постає питання ділянки тиску. Протяжність фронту – 1,5 тисячі кілометрів, але тиснути вони можуть максимум на 100 кілометрах. Якщо порахувати усі фрагменти, де вони тиснуть, виходить така цифра. Тобто вони навіть не можуть продавлювати всю лінію фронту через брак сил і засобів, а не через те, що є якась велика теорія. Тому вважаю цю інтерпретацію дій противника, запропоновану ISW, неправильною.
Якби Путін мав двомільйонну армію, він би не тиснув так, як зараз. Він би пішов на прорив із виходом у центр, із захопленням лівого берега тощо.
Виходячи з реального становища росіян, нам необхідно відповідно протидіяти – утримувати їхній тиск, по можливості завдавати максимальної шкоди. Якщо вони тиснуть, то вони піднімаються над поверхнею землі, а отже, стають вразливими, і ми можемо їх знищувати. І одночасно готувати контрнаступальні дії на іншому напрямку.
Оптимальний варіант – це Крим. Для росіян кримський напрямок найбільш вразливий із погляду оборони. Якби в нас була така кількість сил і засобів, скільки зараз у росіян, ми вже були б у Криму, в Керчі. Але через їхній брак ми поки що тільки готуємося до цього напрямку.
– Щодо Криму. Буквально нещодавно, у ніч проти 1 липня, у Криму чули вибухи, вони викликали паніку. Місцеві пабліки писали про роботу ППО в Керчі та димову завісу в районі поромної переправи та Керченського мосту. Чи не вважаєте ви, що настав час хоча б розібратися з мостом?
– Річ у тім, що з ним треба було розбиратися ще вісім років тому, коли його почали будувати – мосту не мало бути. Питання, чому затягується його знищення. Чи можемо? Так, можемо. Ми маємо достатню кількість засобів ураження, щоб знищити міст.
У нас є щонайменше пів десятка механізмів пошкодження Керченського мосту зі стовідсотковою гарантією. Наприклад, у нас є 300-кілометрові ATACMS, є Storm Shadow SCALP, які вже заходили на Керч і знищили корвет-ракетоносій "Аскольд". Ми маємо свої "Нептуни", які вже знищували цілі на відстані 300 кілометрів – той самий порт "Кавказ", розташований поряд із Керченським мостом. У нас є безпілотники.
Тобто маємо серйозний спектр засобів ураження. Чому наше військово-політичне керівництво не дає команду – з військової точки зору на цей момент немає відповіді.
– Ви сказали, що ворог не може продавлювати фронт по всій довжині, оскільки обмежений у засобах. Але ми бачимо, що він робить ставку на Харківський напрямок. Так, за добу 30 червня ворог вчинив 16 штурмів. Наші захисники, які перебувають там, говорять про те, що ситуація є дуже важкою, але контрольованою. Чи припускаєте ви, що ворога вдасться видавити з цієї ділянки фронту, що вдасться закрити її?
– Тут питання, а чи це треба. З точки зору військової логіки, це не завжди потрібно. Наразі ворог перебуває у вразливому становищі. Він намагається наступати силами, яких не вистачає на виконання цього завдання, це так званий ресурсний капкан. Коли ставиться завдання, для якого потрібно більше сил і засобів, ніж є насправді, значить, завдання не буде виконано. А отже, ці сили та засоби будуть знищені, що ми й робимо.
З воєнної точки зору, нам вигідний цей стан противника. Якщо росіяни створили плацдарм для самознищення, додали ресурси, якщо ми знищуємо їх на цьому плацдармі, нам це вигідно. Може, й не варто закривати цей напрямок. Якщо є необхідність зайняти найкращі рубежі для знищення росіян, можна провести низку контратак і зайняти такі позиції.
Ситуація, яка склалася зараз, стає вигідною для нас. Скажу більше – нам було б вигідно, якби подібні ділянки утворилися в районі Сум, на Чернігівщині, в районі Богодухова… Зараз нам важливо розтягнути фронт, відвернути російські сили від основного напрямку на сході.
Якщо наші дії на Харківщині призвели до того, що росіяни, які потрапили до ресурсного капкану, перекинуть сюди резерви з-під Донецька, то, можливо, це стане для нас одним з основних завдань. Тоді противник не матиме механізмів тиснути і просуватися на сході.
Тому я б не говорив, що основне завдання – видавити їх із цього напрямку. Реально нам треба розгортати лінію фронту від Харківщини до Білорусі. Кордон із Росією повинен бути лінією фронту, і мав бути таким уже десять років. Чим швидше ми відбудуємо додаткову лінію фронту, тим краще. Тим більше, що ми – в режимі оборони, нам зручніше вирішувати ці питання. А росіян треба змусити нападати, бо під час нападу дуже великий коефіцієнт втрат.
Виходячи з цієї логіки, нам і треба їх не видавлювати, а знищувати: чим більше, тим краще. Останнім часом завдяки збільшенню поставок допомоги наших партнерів ми можемо собі це дозволити на Харківському напрямку.
– Ворог знову атакував прикордоння Сумської області. За інформацією обласної військової адміністрації, у ніч проти 1 липня було зафіксовано 21 вибух. Чи це може бути початком відкриття нового фронту, цього разу на Сумщині?
– Обстріл – не показник того, що противник готується до наступу. Навпаки. Можливо, вони намагаються перешкоджати нашим військам розвернутися на цьому напрямку, окопатися, збудувати фортифікації тощо.
Тут необхідно враховувати, по яких саме цілях ведеться обстріл. Якщо це прикордонна зона, то, найімовірніше, вони намагаються порушити нашу можливість оборонятися на цій ділянці фронту. В принципі перейти від оборони до наступу можна досить швидко. Тому я думаю, що це не спроба наступати й розгортати сили, а спроба перешкодити нам розвернутися.
Повторю: весь кордон із Росією має стати лінією фронту. І колись так і буде. Чим раніше, тим краще для нас.