Відео дня
Армія Путіна намагається прориватися на нових ділянках фронту. Розвідник Недзельський пояснив задум ворога
Російська окупаційна армія почала здійснювати спроби прориву на Сіверському напрямку на Донеччині – саме там, де нещодавно змінилося командування сил ворога. Попри те, що суттєвого збільшення ресурсу армії противника не відбулося, окупант, як і раніше, намагається створити якомога більше ділянок активного фронту. Задля цієї мети він атакує з метою знайти слабкі місця в українській обороні, а коли знаходить, кидає туди додаткові сили. Коли також відбувається певна кадрова ротація, "нова мітла" діє особливо активно, прагнучи досягти успіху.
Ліквідація в Москві російського воєнного злочинця генерала Ігоря Кирилова, відповідального за застосування хімічної зброї, стала дійсно великим досягненням українських спецслужб. Але, враховуючи психічний стан глави Кремля Володимира Путіна, окупанти можуть спробувати помститися за смерть свого генерала.
Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA висловив полковник запасу ЗСУ, колишній начальник розвідки 92-ї ОМБр, військовий експерт Петро Недзельський.
– Російська армія здійснила спробу прориву фронту на Сіверському напрямку на Донеччині. Чи припускаєте ви, що ворог може ставити перед собою мету активізуватися на ще якомусь напрямку, крім тих, що вже існують? Чи вигідно це для нього з військового погляду?
– Безумовно, для нього це вигідно. Чим більше складних ділянок буде на фронті, тим краще. Це звична тактика, і нічого нового тут немає: спочатку вони роблять спроби прориву одразу на кількох напрямках і спостерігають, де пішло, де було виявлено слабку ланку в нашій обороні, а де не пішло. Часто-густо буває так, що ворог робив ставку на один напрямок, але там виявився не надто тямущий командир, не надто добре підготувався підрозділ, хоча умови були кращі. Натомість на сусідній ділянці фронту неочікувано пішло краще, відповідно, командування змінює свій стратегічний задум, усі сили кидає туди, розвиваючи наступ.
– Американський Інститут вивчення війни звернув увагу, що ця спроба прориву відбулася одразу після зміни командування російських сил на цьому напрямку. Коли в окупаційній армії з’являється новий командир, що він може намагатися зробити, як може мести ця "нова мітла"? Адже ми розуміємо, що ворожі резерви й сили від цього не збільшуються.
– "Нова мітла" може дивитися на проблему по-новому. Якщо попередній командир не зміг досягти якихось оперативно-тактичних успіхів, його змінюють. Приходить новий командир і застосовує інші методи, принципи, засоби, враховуючи помилки свого попередника, і сподівається на успіх.
І справді, часто трапляється, що після заміни командира відбуваються зміни, особливо якщо новий більш рішучий, сміливий чи має краще стратегічне мислення. До прикладу, якщо треба виконати завдання прориву, на нього треба ставити більш рішучих, більш сміливих, більш активних, а коли йдеться про розширення наступу, більша потреба у зважених і спокійних. І це стосується, звісно, не лише окупаційної армії. Це психологія. Тобто суб’єктивний фактор завжди відіграє на війні дуже важливу роль. Адже об’єктивні обставини можуть бути досить прекрасними, але командир може виявитися не надто рішучим і боятися ризикувати. І навпаки.
– У Москві ліквідовано генерала Кирилова, який був відповідальним за воєнні злочини окупаційної армії в Україні, зокрема за застосування хімічної зброї. На вашу думку, чи це достатньо велика фігура для того, аби Кремль вирішив помститися за нього? Якщо так, як може виглядати ця помста?
– Чи є він достатньо вагомою фігурою для Путіна? Так, я думаю, що є. Ліквідація будь-якого командира, керівника, тим більше генерала, холуя – дуже великий подразник для Путіна, і він хоче помститися за нього.
Але для нас це дуже велика перемога. Честь і хвала нашим хлопцям. Я не знаю, хто це зробив – чи соколи Буданова, чи орли Малюка. Але доземний їм уклін. Вони молодці, бо покарали злочинця. Побільше б таких операцій проводити, щоб усі російські криваві командири, які знищують людей, понесли відповідальність.
Пригадайте, як Путін свого часу казав, що попереду свого війська поставить жінок і дітей (4 березня 2014 року Путін сказав: "Пускай попробует кто‑то из числа военнослужащих стрелять в своих людей, за которыми мы будем стоять сзади, не впереди, а сзади. Пускай они попробуют стрелять в женщин и детей". – Ред.). Тобто у голові цього психопата формуються навіть такі військові моделі, коли на передову можна поставити жінок і дітей.
Він хвора людина. І навколо нього ось такі генерали-вбивці, які застосовують зброю масового знищення. І чим більше таких буде знищено, тим краще, адже оточення Путіна має бачити, що кара буде обов’язково, що всі вони будуть відповідати за свої злочини не лише на небі, але й на землі.
Але тепер якийсь черговий генерал сто разів подумає, чи виконувати злочинний наказ, застосовувати засоби масового знищення людей чи ні, бомбити мирні квартали чи ні.
– Чи припускаєте ви, що після цієї ліквідації окупанти можуть ще в більших обсягах застосовувати хімічну зброю проти українських захисників?
– Це питання морально-психологічного плану. Щоб ухвалити подібне рішення, людина має перебувати у певному психічному стані. Вона має бути роздратована, відчувати гнів, прагнути помсти тощо. "А, ви вбили нашого генерала за застосування хімічної зброї? Тоді ми ще більше її застосуємо проти вас, хо*лів!"
Безумовно, така постановка абсолютно логічна, враховуючи психічний стан Путіна та його оточення. Він психопат, а психопати – дуже жорстокі люди, у них повністю відсутня емпатія. Я допускаю, що вони можуть намагатися помститися і знову застосовувати хімічну зброю.
У Кремлі, на російському телебаченні навіть обговорювали питання застосування тактичної ядерної зброї проти України. Це божевілля! Але американці попередили Путіна: "Якщо ти застосуєш ядерну зброю, ми знаємо всі твої бункери, і ми завдамо по них точкових ударів. Ти не сховаєшся навіть у підземеллі". І це єдине, що зупинило його від цього кроку – реальна загроза його життю.