Армія Путіна планує форсування Дніпра і наступ на півдні? Сунгуровський пояснив, хто може зупинити війну

Російська окупаційна армія активізувалася на півдні України, на Херсонщині та Запоріжжі, на лівому березі Дніпра. Об’єктивно ворог має чисельну перевагу, але намагається вчинити прорив фронту лише там, де виявить слабке місце в українській обороні. Водночас попри те, що ворог посилює позиції на березі річки Дніпро, форсувати її буде вкрай складно.

Противник не зможе здійснити прорив за лічені дні, які залишилися до завершення терміну, який кремлівському диктатору Володимиру Путіну відвів глава Білого дому Дональд Трамп, – 8 серпня. Очільник США має реальні важелі й можливості припинити війну в Україні на полі бою, зокрема, якщо створить не "коаліцію охочих", а "коаліцію готових діяти". Натомість він продовжує "танці з бубном" навколо російського агресора.

Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA висловив директор військових програм Центру Разумкова, військовий експерт Микола Сунгуровський.

– Чи могли б ви оцінити ситуацію, що склалася на півдні нашої країни. Згідно з повідомленнями Сил оборони півдня, ворог там суттєво активізується і змінює тактику. Зокрема, йдеться про дві ділянки фронту, які є найбільш "гарячими", – у районі Козачих Лагерів і Кринків, а також Гуляйполя. За вашими оцінками, чи існує небезпека прориву фронту на цих ділянках? Чи припускаєте ви, що ворог може змінити тактику й перемикнутися від Покровського напрямку саме сюди, тобто зробити акцент на південь країни?

– Це більшою мірою питання до нашої військової розвідки, адже все залежить не від того, де точаться найбільш запеклі бойові дії, а від того, де зосереджуються ресурси противника, його резерви, які він планує ввести в дію. Саме там і буде визначено головний напрямок. Маневри такими резервами – це елемент оперативного мистецтва. Так вчиняють Сили оборони України, так само діє і противник.

Щодо того, що ворог активізує дії на окремих ділянках фронту, – це пояснюється тим, що Росія має кількісну перевагу в живій силі. Вони застосовують подібну тактику на кількох напрямках. Тобто, посилюючи там свої наступальні дії, вони намацують слабкі місця у нашій обороні. І де намацали, там і буде напрямок прориву.

Тому наразі я не можу чітко сказати, буде прорив фронту чи не буде. Це залежить від планів противника та його можливостей, про що має дізнатися наша розвідка. Зокрема, це залежатиме від того, чи зосереджені на цій ділянці фронту необхідні резерви, чи ні, чи планують вони там наступати, чи ні. В принципі, можливо все.

– Останнім часом ворог суттєво інтенсифікував свої атаки на Херсон. Зокрема, було атаковано автомобільний міст. За вашими оцінками, чи існує наразі реальна загроза для цього міста?

– Загрози є завжди. Варто розуміти, що російські війська мають достатньо ресурсу для того, аби тероризувати наше населення не лише у Херсоні, але й у Сумах, у Харкові, в Дніпрі. Це їхня манера ведення "бойових дій". Так воювати з мирним населенням – це варварство.

– Як ви оцінюєте небезпеку форсування ворогом Дніпра, наприклад у напрямку Іванівки – де ширина річки мінімальна? Чи це взагалі технічно можливо?

– У мене таких даних немає. Якщо ж говорити, наскільки це важко – форсувати річку, то будь-яка природна перешкода – чи то висота, чи то річка, чи то болотиста місцевість – має велике значення. Саме тому за них і тримаються – аби закріпити свою оборону. Такі перешкоди завжди важко брати.

– Термін, який Трамп відвів Путіну для досягнення мирної угоди з Україною, спливає вже 8 серпня. Чи припускаєте ви, що за ці лічені дні ворог може здійснити суттєвий прорив? Які цілі він може ставити перед собою на ці дні?

– Я не вважаю, що він здатен на якийсь суттєвий прорив, але водночас я не є оптимістом у цьому плані. Усі ці "танці з бубном" Трампа навколо Путіна ні до чого хорошого не призведуть. Це не та поведінка, яка має бути щодо агресора. Я не знаю, наскільки вірні теорії про те, що Трамп є агентом Кремля чи ще кимось. Але очевидно, що Путін дуже міцно тримає Трампа за одне місце. Трамп його просто боїться.

Ці його обмеження – то два місяці, то два тижні, то 50 днів, то 12 днів... Це не поведінка президента Америки.

– У такому разі, що мав би зробити президент Америки в цій ситуації?

– У цій ситуації президент Америки мав би приділити увагу саме створенню не "коаліції рішучих", а "коаліції готових діяти". Тобто від декларацій перейти до справи.

Якщо санкції, то санкції, які не можна обійти. Якщо зброя для України, то дійсно зброя. У Сполучених Штатів достатньо механізмів для того, аби взагалі припинити цю війну. Не деклараціями, не переговорами, а на полі бою.