Відео дня
Армія Путіна робить усе, щоб зупинити наступ ЗСУ, і сподівається на дощі. Інтерв'ю з генералом Романенком
Наразі Сили оборони України перехопили ініціативу і російської окупаційної армії та наступають на низці ділянок фронту. Глава Кремля Володимир Путін наказав своєму міністру оборони Шойгу зупинити наступ ЗСУ до жовтня. Ворог робить для цього все, що може. Він не тільки перекидає резерви на ці ділянки, але й сподівається на погоду, на сезон дощів, коли оборонятися справді легше, ніж наступати.
Водночас українські захисники мають досвід ведення бойових дій за будь-якої погоди. Все, що їм потрібне зараз – надання озброєнь, які вже анонсували західні союзники. Про це в ексклюзивному інтерв'ю OBOZREVATEL розповів ексзаступник начальника Генерального штабу Збройних сил України, генерал-лейтенант Ігор Романенко.
– У нещодавньому інтерв'ю 24 каналу радник глави Офісу президента Михайло Подоляк заявив, що в той час, як Путін перебуває в ілюзіях щодо реальної ситуації на українському фронті, сьогодні події розвиватимуться за сценарієм Генштабу ЗСУ, оскільки наші Сили оборони повністю перехопили ініціативу. Чи погоджуєтесь ви з такими оцінками?
– Я сказав би, що ініціатива належить нам на окремих місцях, де ми наступаємо. А ми наступаємо на півдні, на Бахмутському, Бердянському, Мелітопольському та трохи на Херсонському напрямку. Причому не тільки наступаємо, але ведемо дії тепер уже не лише розвідувально-диверсійні, а й із захоплення плацдармів на лівому березі Дніпра. На сході ініціативу має противник. Він сформував наступальні дії та намагається їх продовжувати, а ми там обороняємось.
Тому ми перехопили ініціативу на півдні, але на сході ми збиваємо ініціативу противника.
– Той самий Подоляк заявив, що для прискорення наступу необхідно знищити логістику ворога. За його словами, 80% постачання йде через Крим, тому саме Крим необхідно насамперед відрізати від логістичних ланцюжків. Чи вважаєте ви, що сьогодні необхідно використати саме такий підхід?
– Він нічого нового не сказав, в теорії та практиці ведення війни це відомо. Ми пам'ятаємо, що коли наша армія обороняла Бахмут, вони били по наших логістичних каналах. Зараз під Бахмутом ми робимо те саме – Клещеївка, Андріївка, взяли частину залізничних колій, якими противник забезпечує свої сили. Сили оборони взяли під вогневий контроль дорогу Бахмут-Горлівка, і тут у ворога великі проблеми.
Тому питання не лише у Криму. По логістиці ворога треба бити скрізь, де можна. Питання лише у тому, чим бити. Ми нарощуємо зусилля своїми безспілотними апаратами та своєю ракетною зброєю, але цього недостатньо. Дякую за ракети британцям та французам, ми заощаджуємо їх. Від американців ми поки що не отримуємо ATACMS, а від німців Taurus. Вони досі сумніваються.
Американці якщо й даватимуть, то, можливо, невелику партію та, можливо, касетні боєприпаси. Це для дій по піхоті. А нам треба руйнувати інженерні споруди на другій та третій "лінії Суровікіна".
Нам потрібне озброєння такого типу, не кажучи вже про авіацію. Але союзники таку допомогу відкладають.
– Путін наказав міністру оборони Шойгу зупинити наступ Збройних Сил України. Чи вважаєте ви, що за певних умов це справді можливо на ділянках фронту, де Сили оборони сьогодні наступають?
– Насамперед, вони перекинули великі резерви, причому не просто в Запорізьку область, на два ці напрямки та призупинили наші дії на Бердянському напрямку, навіть відсунули на східному фланзі – Новодонецьк, Новомайорськ. Для цього противник перекинув резерви, у тому числі зі сходу, з Білорусі і навіть з Херсонського напрямку.
Вони роблять все, щоб зупинити наш наступ, а далі їм може допомогти погода. Тому що бездоріжжя більшою мірою допомагає оборонним діям, аніж наступальним. Тому, можливо, Путін має на увазі ці обставини і ставить такі завдання.
Однак ми проводили цілорічні навчання, у тому числі перед війною, ми півтора роки ведемо війну в різних умовах і готові це робити далі. Питання лише в тому, щоб у нас була та надавалася союзниками відповідна техніка.
– Говорять, що залишки ПВК "Вагнер" повертаються на український фронт. Чи можуть вони суттєво посилити армію окупанта?
– Суттєво – ні, бо кількість різна. Якщо у Пригожина було 20-30 тисяч, було відповідне забезпечення, озброєння, боєприпаси тощо. Уткін займався серйозною підготовкою "вагнерівців". А зараз там рештки, півтисячі, плюс-мінус пару сотень туди-сюди. Це робить ефесбешний кадровик, який був у Пригожина.
Тому на якихось ділянках фронту можуть з'явитися і діяти "вагнерівці", але впливати на хід бойових дій, як це було із захопленням Соледара, із захопленням Бахмута вони вже не зможуть. Нині вони залучають так звані елітні повітряно-десантні війська та кидають їх на Бахмутський та Таврійський напрямок, щоб зупинити наше просування.
Тимчасово їм щось вдається, але щоб принципово зірвати наш наступ, ворогові потрібні нові резерви. Поки що їх немає.
– Питання щодо енергетичної інфраструктури нашої країни. Є інформація про те, що вже почалися цілеспрямовані атаки ворога на ці об'єкти. Чи вважаєте ви, що вони будуть менш успішними, ніж торік?
– Щодо менш успішних… Ми краще готувалися, але готувався й противник. Тому лише війна покаже, наскільки це матиме місце.
Це було б так, якби у нас були літаки, а літаки союзники поки що не дають. Виправдовують усім, чим завгодно – навчанням з мови, ще якимись організаційними питаннями. Але в будь-якому разі все зводиться лише до політичного рішення.
Звичайно, до прийому літаків необхідно готуватися, створювати цілу систему забезпечення, але з передачею Україні F-16 союзники зволікають щонайменше рік. Строки постійно пересуваються.
Що ж до зенітно-ракетних систем, то нам дають системи ближнього радіусу дії, маловисотні. Протиракетні зенітно-ракетні батареї далекої дії нам, на жаль, не дають. Від розмов до справи з їхнього боку дуже великий шлях.