Відео дня
Армія Путіна зміщується від Покровська та формує нове ударне угруповання. Інтерв'ю із Селезньовим
Активність російської окупаційної армії на найбільш пріоритетному напрямку – Покровському – може бути пов'язана з тим, що ворог зміщує акцент на іншу ділянку фронту, розташовану на північ та північний схід. Противник може формувати ударне угруповання, щоб наступати у напрямку Костянтинівки. Ще одна причина певного зниження активності – вихолощення наступального потенціалу агресора завдяки вмілій обороні захисників України.
Як ситуація на фронті може розвиватись далі? Українська армія забезпечена необхідними озброєннями щонайменше на першу половину поточного року. Але потім усе залежатиме від двох головних чинників: ефективності вітчизняного ВПК та ефективності військової допомоги європейських партнерів нашої країни.
Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA озвучив військовий експерт Владислав Селезньов.
– Судячи з останніх зведень Генштабу, після невеликого сплеску активності ворог повернувся до колишнього рівня бойових дій. Щодня кількість атак не перевищує сотні. Якщо подивитися на карту бойових дій, то можна побачити, що й просування противника не можна назвати серйозним, зокрема на пріоритетному Покровському напрямку. Чи припускаєте ви, що можна говорити про зміну тактики ворога? Якою є ваша оцінка поточного стану справ? У якому напрямі може розвиватись ситуація?
– Насамперед хотів би застерегти від перебування в ілюзіях, що зменшення кількості бойових зіткнень – це чіткий сигнал, який свідчить про те, що російська армія шукає варіанти для замирення. Ні. Щодня близько 1000-1400 вбитих і покалічених російських військовослужбовців, і це свідчить про те, що інтенсивні бойові дії продовжуються.
Російська армія не має змоги просуватися? Цілком можливо, що це пов'язано з тим, що до цього українська армія ефективно використовувала методи ведення оборонних боїв, які призвели до вихолощення наступального потенціалу російської армії.
Певна стагнація, яка зараз спостерігається на Покровському напрямку, може свідчити про те, що противник намагається дещо змістити акценти своїх дій у напрямку Торецька та на ділянку між Мирноградом і Торецьком. Тобто на формування ударного угруповання, яке діятиме у напрямку Костянтинівки. На це дуже схоже.
Чи це так буде, чи ні, час покаже, але говорити про стагнацію на полі бою, як мінімум, некоректно. Все-таки сотня бойових зіткнень на різних ділянках фронту – це смерть і руйнація. Навіть якщо їх буде всього кілька десятків, це все одно бойові дії. Тому я не вірю в успіхи переговорних треків. Найімовірніше, лише на полі бою вирішуватиметься доля цієї війни.
– Ви могли б оцінити перспективи стабілізації фронту й навіть контрнаступальних дій Сил оборони, зокрема з урахуванням останніх дуже яскравих заяв на підтримку України з боку її європейських союзників? Чи можна сподіватися, що ситуація матиме позитивний трек?
– Ресурс української армії для ефективної оборони на першу половину року є. Думаю, ці поставки вкладаються у концепцію поступового поповнення ресурсів. Є інформація про те, що до 2026 року завдяки старанням адміністрації Байдена Україна отримуватиме озброєння й техніку від американців у межах довготривалих проєктів.
Тому я думаю, що принаймні на першу половину року зброя у нас є. А що буде далі? Виникає питання ефективності роботи української оборонної промисловості й ефективності роботи в межах військово-технічного співробітництва наших європейських партнерів.
Я не довіряю навіть найобнадійливішим заявам, тому що слова – це слова. Дії, спрямовані на посилення нашого бойового потенціалу, – це гарна історія. Очевидно, що наші західні, зокрема європейські, партнери обіцяють багато, але передають не все. Як мінімум дві з обіцяних батарей Patriot американці нам не передали. Шість обіцяних NASAMS також. Номенклатура озброєнь, які нам обіцяли, але не передали, є досить великою. Тому все визначатиметься постачанням.
Ми чули так багато обнадійливих заяв протягом цих трьох років... Рада Безпеки ООН ухвалила абсолютно нейтральну, імпотентну резолюцію щодо російсько-української війни, в якій війна не називається війною, а "конфліктом". Тому я маю дуже великий скепсис щодо можливості наших західних партнерів бути ефективними. Єдиний ефективний аргумент у цьому протистоянні – це озброєна вмотивована українська армія.
– На тлі переговорного треку, який, можливо, завершиться мирними переговорами, напевно, було б непогано, якби Україна вийшла на них із досить сильними позиціями. Чи вважаєте ви, що саме зараз, найближчими тижнями, ЗСУ необхідно зібрати сили та резерви й показати успіх на полі бою?
– У жодному разі. Я категорично проти. У нинішній російсько-українській війні ми вже мали такий трек, коли під колосальним тиском наших західних партнерів розпочали контрнаступальну операцію влітку 2023 року. Зазнали колосальних втрат, отримали мізерні територіальні придбання – я маю на увазі бої на півдні Запорізької області.
У жодному разі. Найцінніший актив, який ми сьогодні маємо, – це українська армія, і треба всіляко його берегти, зокрема шляхом реалізації завдань у межах стратегічної оборони. Атаки та контратаки – це колосальні втрати. Нам потрібно зберегти те, що ми маємо. Сточивши в контрнаступальних діях нашу армію, ми просто втратимо найдієвіший аргумент, який котируватиметься і на переговорному треку з РФ, з адміністрацією США або з європейськими партнерами.
Тому армію потрібно максимально берегти. А просто створювати прецеденти, щоб у Трампа чи європейських візаві з'явилися якісь обнадійливі моменти, я думаю, не варто. Війна – історія абсолютно раціональна. Є український воїн зі зброєю – є Україна. Втратимо українського воїна зі зброєю – не буде кому захищати Україну.