"Бліцкриг провалився. У нас ситуація, як у Німеччині в 43-44-му": у мережу потрапив звіт російського аналітика про війну проти України
Російське керівництво саме загнало країну в пастку, розпочавши війну з Україною. Плани Кремля – зокрема про бліцкриг – провалилися, ситуація з військами РФ уже на старті нагадує Німеччину 43-44-х. Навіть у разі малоймовірного військового успіху у Кремлі не знають, що робити з Україною далі – своє керівництво призначити неможливо, бо його "знесуть за 10 хвилин", а сил для повної окупації немає.
Відповідні дані виклав у своєму звіті російський аналітик, ім'я якого не називається. Документи з'явилися в розпорядженні "Еспресо.Захід". Далі публікуємо текст експерта з РФ із мінімальними редакційними правками:
"Чесно кажучи, скриньку Пандори відчинено – до літа почнеться реальний жах світового масштабу – глобальний голод неминучий (Росія та Україна були основними постачальниками зерна у світі, цього року врожаю буде менше, а логістичні проблеми доведуть катастрофу до пікової точки).
Я не можу сказати, чим керувалися нагорі після ухвалення рішення про операцію, але зараз на нас (на Службу) методично спускають усіх собак. Посилають за аналітичні дані, які ми аналізуємо – особливо за мої, і зараз я поясню, чому так.
Нас останнім часом усе сильніше змушували підганяти звіти під вимоги керівництва – я теж якимось чином був причетний до цієї теми. Усі ці політконсультанти, політики та їхній почет, команди впливу – вони створювали досить сильний хаос.
Найголовніше – ніхто не знав, що буде така війна, це приховували від усіх. І ось вам приклад: вас просять (умовно) розрахувати можливість правозахисту за різних умов, включаючи атаку в'язниць метеоритами. Ви уточнюєте про метеорити, вам кажуть – так, це потрібно для перестрахування, щоб зробити розрахунки, нічого такого не буде. Ви розумієте, що звіт буде тільки для галочки, але написати потрібно в переможному стилі, щоб не було запитань, мовляв, чому у вас стільки проблем, невже ви погано працювали? Загалом пишеться звіт, що при падінні метеорита в нас є все, щоб усунути наслідки, ми молодці, все добре. І концентруєтеся на завданнях, які реальні – у нас сил і так не вистачає. А потім раптом справді кидають метеорити й чекають, що все буде за вашою аналітикою, яку ми писали від балди.
Саме тому в нас тотальний пи**ець – я навіть не хочу іншого слова підбирати. Від санкцій захисту немає з цієї ж причини. Ну от Набіуліній (Ельвіра Набіулліна, голова Центрального банку РФ, – ред.) цілком можливо пришити халатність (а скоріше, стрілочникам з її команди, а не їй особисто), але в чому вони винні? Ніхто не знав, що буде така війна, тому ніхто не готувався до таких санкцій. Це зворотний бік секретності: якщо нікому не розповіли, то хто міг прорахувати те, про що ніхто не розповів?
Кадиров (Рамзан Кадиров, президент Чеченської Республіки) злітає з котушок. Ще трохи з нами почався б конфлікт. Чому? Є думка, що, можливо, навіть українці кинули дезу, що це ми здали шляхи прямування кадировських спецпідрозділів у перші дні операції. Їх там накрили на марші найстрашнішим чином, вони навіть не почали воювати, а їх просто розривали в деяких місцях. І пішли-поїхали звинувачення в наш бік: це ФСБ злило українцям маршрути. Я такою інформацією не володію, на достовірність залишу 1-2% (зовсім виключати теж не можна).
Бліцкриг провалився. Виконати завдання зараз просто неможливо. Якби в перші три дні захопили Зеленського і представників української влади, то тоді захопили б усі ключові будівлі, дали б їм зачитати наказ про здачу й опір улігся би до мінімальних розмірів. Теоретично, так. А насправді? Що далі? Навіть за цього ідеального варіанту стояла невирішувана проблема – це проблема домовленостей. А саме, з ким домовлятися? Якщо зносимо Зеленського – добре, з ким підписувати угоди? Якщо із Зеленським, то після його зносу нами ці папери нічого не варті. ОПЗЖ відмовилася співпрацювати: Медведчук – боягуз, втік. Є там другий лідер – Бойко, але він відмовляється з нами працювати, – його навіть свої не зрозуміють. Хотіли Царьова повернути, але проти нього налаштовані навіть наші проросійські. Януковича повертати? Як? Якщо говоримо, що окупувати не можна, то будь-яку нашу владу там переб'ють через 10 хвилин, як тільки ми вийдемо. Окупувати? А де ми візьмемо стільки людей? Комендатури, військова поліція, контррозвідка, охорона – навіть за мінімального опору місцевих нам потрібно від 500 тис. і більше осіб. Не враховуючи системи постачання. Знаєте, є правило, що перекриваючи кількістю погану якість управління, ти все псуєш. І це, я повторюся, було б за ідеального варіанта, якого немає.
А що ж тепер? Мобілізацію ми не можемо оголосити з двох причин:
1) Масштабна мобілізація підірве ситуацію у країні: політичну, економічну, соціальну.
2) У нас уже сьогодні логістика перенапружена. Приведемо в багато разів більший контингент, а що отримаємо? Україна – здоровенна за територією країна. І зараз рівень ненависті до нас зашкалює. Наші дороги просто не потягнуть за пропускною здатністю такі каравани постачання – все зупиниться. І з управлінського погляду ми не витягнемо – тому що хаос.
І ці дві причини в нас одночасно випадають, хоча навіть однієї вистачає, щоби все зламати.
Щодо втрат: я не знаю, скільки їх. Ніхто не знає. У перші два дні був контроль, зараз ніхто не знає, що там відбувається. Можна втрачати великі підрозділи зв'язку. Вони можуть знайтись, а можуть розсмоктатися через попадання під атаку.
І навіть командири можуть не знати, скільки в них бігає десь поруч, скільки загинуло, скільки в полоні. Загиблих точно на тисячі рахунок йде. Може, і 10 тисяч, може і 5, а може лише 2. Навіть у штабі цього точно не знають. Але має бути ближче до 10-ти. І корпус із "Л/ДНР" ми зараз не рахуємо – там свій облік.
Зараз навіть якщо вбити Зеленського, взяти його в полон – нічого не зміниться. Там Чечня з високим рівнем ненависті до нас. І зараз навіть ті, хто був до нас лояльний, виступають проти. Тому що ті, хто планував нагорі, були впевнені, що такого варіанта не буде, звісно, за умови, якщо на нас не нападуть. Тому й пояснювали, що потрібно створити максимально достовірну загрозу, щоби мирно домовитися на потрібних умовах. Тому ми спочатку готували протести усередині України проти Зеленського. Без урахування прямого входу. Вторгнення, якщо простіше.
Далі втрати громадянських підуть у геометричній прогресії – і опір нам лише посилюватиметься. Входити в міста піхотою вже пробували – із двадцяти десантних груп лише одна мала умовний успіх. Штурм Мосула згадайте – це правило, так у всіх країн було, нічого нового.
Тримати в облозі? За досвідом військових конфліктів у тій же Європі в останні десятиліття (Сербія тут – найбільший полігон досвіду) міста в облозі можуть бути роками й навіть функціонувати. Гуманітарні конвої з Європи туди – питання часу.
Ми маємо умовний дедлайн до червня. Умовний – тому що в червні в нас не залишається економіки, нічого не залишається. За великим рахунком, наступного тижня почнеться перелом в одну зі сторін просто тому, що в такій перенапрузі ситуація продовжуватися не може. Аналітики немає – не можна прорахувати хаос, тут ніхто нічого не зможе сказати точно. Що робити? Діяти інтуїтивно, та ще й на емоціях – але це вам не покер. Ставки зростатимуть, сподіваючись, що раптом якийсь варіант вистрілить. Біда в тому, що ми можемо зараз прорахуватись і одним махом втратити все.
За великим рахунком, країна не має виходу. Варіанта можливої перемоги просто немає, а поразка – це взагалі все – припливли. Це на 100% повтор початку минулого століття, коли вирішили штовхнути слабеньку Японію та здобути швидку перемогу, потім виявилося, що з армією – біда-біда, а потім розпочали війну до переможного кінця. Потім стали більшовиків забирати на "перевиховання" в армію – адже вони маргінали були, нікому нецікаві в масах. А потім нікому до пуття невідомі більшовики підхопили антивоєнні гасла й на них понеслося таке...
Із плюсів: ми все зробили, щоб не пройшов навіть натяк на масове відправлення "штрафників" на передову. Відправте туди зеків і "соціально ненадійних", політичних (щоб усередині країни воду не каламутили) – моральний дух армії просто піде в мінус. А противник дуже мотивований, навіть жахливо мотивований. Воювати вміє, командирів середньої ланки там вистачає. Зброя є. Підтримка в них є. Ми просто створимо прецедент людських втрат у світі. І все.
Чого боїмося найбільше: на горі діють за правилом перекриття старої проблеми новою проблемою. Багато в чому з цієї причини розпочався Донбас 2014 року – потрібно було привернути увагу "західників" від теми "російської весни" в Криму, тому Донбас мав би відвернути на себе всю увагу та стати предметом торгу.
Але там почалися ще більші проблеми. Тоді вирішили продавити Ердогана на чотири труби "Південного потоку" і увійшли до Сирії – після того, як Сулеймані дав свідомо неправдиві дані, щоб вирішити свої завдання. За підсумками – із Кримом закрити питання не вийшло, з Донбасом теж проблеми є, "Південний потік" згорнувся до двох труб, а Сирія повисла ще одним головним болем (вийдемо – знесуть Асада, що виставить нас ідіотами, а сидіти – марно).
Я не знаю, хто вигадав "український бліцкриг". Якби нам дали реальні вступні, ми б як мінімум вказали, що початковий план спірний, що потрібно багато чого ще раз перевірити. Тепер ми влізли в г**но десь по шию. І незрозуміло, що робити. "Денацифікація" та "демілітаризація" – це не аналітичні категорії, тому що вони не мають чітко сформованих параметрів, за якими можна визначати рівень виконання або невиконання поставленого завдання.
Тепер залишається очікувати, що якийсь ї**нутий радник переконає верх розпочати конфлікт із Європою з вимогою знизити якісь санкції. Або вони їх знижують, або війна. А якщо відмовить? Тепер я не виключаю, що тоді ми втягнемося до справжнього міжнародного конфлікту, як Гітлер у 1939 році. І нам потім нашу Z зі свастикою зрівняють.
Чи є можливість локального ядерного удару? Так. Але не у військових цілях (це нічого не дасть – це зброя прориву оборони), а виключно з метою залякати інших. Також готується ґрунт усе звернути на Україну – Наришкін (Сергій Наришкін, директор Служби зовнішньої розвідки РФ) зі своїм СЗР зараз землю риє, щоб довести, що там таємно створювалася ядерна зброя. Вони зараз довбають те, що ми вже давно вивчили й розібрали по кісточках: не можна намалювати докази на колінах. І наявність фахівців та урану (в України повно збідненого ізотопу 238) – це ні про що. Там виробничий цикл такий, що непомітно не зробиш. Навіть "брудну" бомбу не зробиш непомітно. А те, що їхні старі АЕС можуть давати збройовий плутоній (станції типу РЕБ-1000 дають його у мінімальних кількостях як "побічний продукт" реакції) – там американці такий контроль запровадили з підключенням МАГАТЕ, що обсмоктувати тему безглуздо.
А ви знаєте, що почнеться за тиждень? Ну, хай навіть за два. Нас зараз так накриє! Поки торги закривали, Набіулліна ніби робить нормальні кроки – але це все як пальцем дірку у греблі затикати. Все одно прорве й ще сильніше. Ні за три, ні за п'ять, ні за 10 днів нічого не вирішиться вже.
Кадиров б'є копитом не просто так – у них там свої пригоди. Він створив собі імідж найвпливовішого та непереможного. І якщо одного разу впаде – його знесуть свої ж. Він більше не буде господарем типу-переможця.
Далі йдемо. Сирія. "Хлопці протримаються, Україною все закінчиться – і там у Сирії знову все зміцнимо по позиціях". А тепер будь-якої миті там можуть дочекатися, коли контингент буде виснажений ресурсами – і така спека почнеться... Туреччина перекриває протоки – літаками возити постачання туди, це як топити піч.
Зверніть увагу – все це відбувається одночасно. Ми навіть не встигаємо все в одну купу збудувати. У нас ситуація, як у Німеччині 43-44-го. На старті одразу. Іноді вже гублюся від цієї перевтоми, іноді здається, що все наснилося й це був сон, що все як і раніше.
Із в'язницями, до речі, буде гірше. Тепер гайки почнуть закручувати так, щоби до кривавої сукровиці. Всюди. Якщо чесно, це залишається єдиним шансом утримати ситуацію – ми вже в режимі тотальної мобілізації. Але в такому режимі довго бути не можна, а в нас із термінами неясність і буде поки що гірше. Від мобілізації керування завжди збивається. Та й уявіть: на ривку можна пробігти стометрівку, а ось вийти на марафонську дистанцію і дати ривок на повну силу – неможливо. Ось ми з українським питанням рвонули як на стометрівку, а вписалися в марафон пересіченою місцевістю.
І це я дуже коротко розповів про те, що відбувається.
Із цинічного лише додам, що не вірю в те, що В.В. Путін натисне червону кнопку, щоб знищити весь світ.
По-перше, там не одна особа рішення ухвалює, хоч хтось зіскочить.
А людей там багато – немає жодної "одноосібної червоної кнопки".
По-друге, є сумніви, що там все успішно функціонує. Досвід вказує, що чим вища прозорість і контроль, тим легше знайти недоліки. А там де незрозуміло хто і як контролює, але завжди бравурні звіти – там завжди все не так. Я не впевнений, що система червоної кнопки працює згідно із заявленими даними. До того ж плутонієвий заряд потрібно кожні 10 років міняти.
По-третє, і це мерзенне і сумне, особисто я не вірю в готовність пожертвувати собою людиною, яка не є членом Ради Федерації, але своїх найближчих представників та міністрів не підпускає до себе близько. Через страх коронавірусу чи нападу – не важливо. Якщо ти боїшся підпустити до себе довірених, то як ти наважишся знищити себе і своїх близьких включно?
Якщо що – запитуйте, але можу не відповідати кілька днів. Ми в режимі авралу, а завдань дедалі більше.
Загалом, звіти наші бадьорі, але все летить у п**ду".
Як писав OBOZREVATEL, вранці 6 березня Генштаб ЗСУ відзвітував, що втрати країни-агресора Росії у війні склали:
особовий склад – понад 11 тис. осіб;
бойові броньовані машини (ББМ) – 985 одиниць;
автомобільна техніка – 447;
танки – 285;
артилерійські системи – 109;
цистерни з паливно-мастильними матеріалами (ПСМ) – 60;
реактивні системи залпового вогню (РСЗВ) – 50;
вертольоти – 48;
літаки – 44;
засоби протиповітряної оборони (ППО) – 21;
безпілотники (БПЛА) оперативно-тактичного рівня – 4;
легкі швидкісні катери – 2
Тільки перевірена інформація в нас у Telegram-каналі obozrevatel. Не ведіться на фейки!