Блог | Буданов: "Шлях до столу переговорів лежить виключно через ескалацію"
Будьте першими у курсі головного — підпишіться на Новини на OBOZ.UA у Google
Буданов дав інтерв’ю РБК. Головне для мене особисто – мова не йде про жодні територіальні поступки: ані в контексті "духу Анкоріджа", ані у форматі "вийдемо з Донбасу, а там буде поліція РФ". Хочете руїни й талони на чергу за талонами – наступайте. Якщо під будь-яким приводом ми відступимо, це буде початком кінця – вигадають мільйон печенігів, Рюриків, і за конституцією РФ Херсон уже належатиме їм. Жодні кулуарні домовленості Вашингтона чи Пекіна не змусять нас підписати капітуляцію, доки у нас є чим спалювати їхні заводи.
Білорусь у розтяжці й відіграє роль опудала. Одна справа – погрожувати, а інша – підставити обидва свої НПЗ під удари й завести під "Хаймарси" угруповання без бойового досвіду. Чим це закінчилося для РФ під Києвом і Черніговом, усі пам’ятають, і білоруси теж. Виробництво палива поблизу Мінська – це щонайбільше 5% від російського споживання, нічим вони їм не допоможуть. Ми моніторимо ситуацію і тримаємо завісу з півночі, за його словами.
Щодо Польщі все цілком логічно: якщо ми не поступилися ультиматумам РФ, то навіщо нам робити це з Варшавою? Їм не подобається УПА, але її не визнано злочинною організацією в Нюрнберзі, тож маємо право хоча б пам’ятник поставити верхи на коні. Ми ж не говоримо не ставити пам’ятники Пілсудському або не називати 8-му дивізію ім’ям Армії Крайової? У Європи зараз один ворог, і це не порядок денний, актуальний три покоління тому. Головне, що потрібно полякам, – вийти з політично-електорального туману й тверезо оцінити свою безпеку та роль України в цьому. Щоб у них ненароком не стався четвертий поділ з боку росіян.
Путін зараз перебуває в ілюзії, що може вирішити все силою. Потрібно піднімати ціну на стику стабільності режиму та економіки. Прямо зараз – з десяток вибухів в Уфі на інфраструктурі, що забезпечує НПЗ. І це не просто мінус палива, це мінус бюджету Башкирії, яка й так закредитована й віддає останнє м’ясо на фронт. Згадаймо той самий "Ямальський хрест" – точку, де сходяться 17 магістральних газопроводів. Технічно, з огляду на наш недавній успіх під Омськом (2000 км), ми поступово виходимо на рубежі, з яких теоретично можемо дотягнутися до об’єктів у глибині Сибіру. Поки що це гра на межі можливостей, але динаміка зростання радіусу нашої "довгої руки" показує, що для Кремля більше не залишилося безпечних зон у їхньому тилу.
Але крім "матушки-вуглеводні" є, наприклад, судноплавство "річка-море" з Дону. Те, що супротивник вийшов в Азовське море 8 танкерами без прикриття з повітря та ППО хоча б на катерах – чіткий маркер того, як сильно їм припікає Крим. Азовське море перестало бути їхнім безпечним внутрішнім озером. Додайте сюди поширення блекауту з Бєлгорода та Криму вглиб південних територій, які найбільше постраждали від паливної кризи. Ми ставимо їх перед вибором: або рятувати врожай і сферу послуг, або забезпечувати логістику армії. Є куди тиснути, з цим згоден.
Щодо переговорів він досі зберігає оптимізм. Особисто я вважаю, що РФ буде тягнути до зими, вибиваючи нам заправки, пошту та ЖКГ, але логіка Буданова гранично ясна: шлях до столу переговорів лежить виключно через ескалацію. Це про системне знищення логістики – залізниці, портів, вантажівок і НПЗ. Ми активно розширюємо середньомасштабні удари, і Буданов прямо каже, що це лише початок. Загалом – розсудливо й без копіуму. Єдиний спосіб змусити їх говорити – це довести ціну війни до того рівня, коли режим почне тріщати по швах зсередини.
