Блог | Бухгалтерія російсько-української війни і Як нова система зламала логіку НАТО
Будьте першими у курсі головного — підпишіться на Новини на OBOZ.UA у Google
В текстах сьогодення ми часто кажемо про "бухгалтерію війни", але нажаль часто люди не розуміють цього терміну. В цього є дві причини, перша – люди в принципі неправильно сприймають фінансові алгоритми розподілу грошів на оборону. Ну і друга – ця війна зламала взагалі логіку формування необхідної вартості засобів по натівському принципу.
Почнемо з людських непорозумінь.
Неодноразово, коли я писав, що дрони перехоплювачі впливають на бухгалтерію війни, бо вони повинні бути суттєво дешевшими ніж ударний засіб росіян (Герані/Гербери), в коментарі до мене приходили експерти які пафосно заявляли – та х*рня це все, що ти пишеш, що дрон-перехоплювач повинен бути дешевшим за ударний засіб, бо треба ще враховувати вартість знищеного майна. Коли ж я просив пояснити, як це повинно розраховуватись – люди ображались, морозились, та уходили як сова-стратег – ми тобі тему накинули, а ти сам якось розберешся, худі неясно, ми стратеги, а не тактики, це твоя вже справа зрозуміти як застосовувати мою, без сумніву, геніальну пропозицію. Ну тобто є такі люди, які досі вважають що статистичні жарти на тему "як зменшення піратів вплинуло на глобальне потепління" – це не жарти, це дійсно серйозна аналітика. І коли починаєш таким пастфаріанцам поясняти, то це займає час, а їх багато, і з кожним дискусію вести – складно, з урахуванням того що ти людям аргументи, а вони у відповідь починають маніпулювати та переводити стрілки, бо не хочуть виглядати неправими. Тому пояснимо тут.
Є загальний бюджет Сил Оборони України. Він розподілений по різним затратам. Це і авіація, і грошове забезпечення, і снаряди, і ударні дрони, і ракети, і ВПО, і грошове забезпечення військових, і інші статті витрат.
Є функція ударної спроможності та захисної, якщо ми беремо питання дронів-перехоплювачів. Тобто є якийсь бюджет, і умови коли все треба, а грошей на все не вистачає. І стараються якось зберегти всі ці функції та максимально економити на всьому, бо вони всі потрібні для війни.
Окей, ви хочете виділити більше грошей, щоб зробити більш дорогий перехоплювач. З якою статті витрат ви хочете ці гроші забрати? З ударних дронів? З грошового забезпеченні військових? Можливо забрати з грошей на паливо авіації? Ну, стратеги, які пропозиції? І ось на цій дискусії людина, як правило, хлопає дверима, матюкається тебе за те, що ти не зрозумів ії геніальності та уходить в захід сонця, переключаючи свою експертність з бюджетування сум на дрон перехоплювач, на якусь іншу сферу.
Не треба так. Ми ведемо дуже важку війну, де стараємось економити на багатьох функціях, щоб не впасти. І всі ці функції СОУ критично важливі. Не треба так поверхньо до цього ставитись.
Дрон-перехоплювач має задачу не тільки збивати російські дрони, цю задачу мають і ЗРК, і авіація, і МВГ, а робити це дешевше ніж інші, роблячі загальну функцію – дешевшою. Ну тобто якщо у вас ефективно скажемо F-16 збив 6 шахідів, 4 з ракет та 2 з автопушек, але з урахуванням його моточасів, вартості озброєння, палива, та інших витрат один збитий дрон коштував 300 000 доларів, при вартості самого "шахіда" в 70-100 тисяч доларів.
Але коли в одній системі один збивається 6 дронів літаком, а 20 дронів екіпажами дронів-перехоплювачів, які витратили на них скажемо 50 дронів загальною вартістю одного дрона в 2000 доларів – то середня вартість одного збитого "шахеда" становить вже біля 70 000 доларів в системі, а значить система якось бюджетно може балансувати.
Це дуже загальний приклад з дуже ефемерними цифрами, але загальна логіка вам повинна бути зрозуміла. Саме тому логіка деяких "експертів", які бігають і волають за "дешеві ракети", не має перспектив в цій системі, бо любі ракети з гарними можливостями будуть коштувати набагато дорожче за дрон перехоплювач, а значить буде сильно збільшуватись вартість одного збиття, і тільки підсилювати тиск на бюджет. Ну і до цього всі ці "експерти" не розповідають, що в нас є вже недорогі ракети, і західні LLM, і українські РК-10 та РК-19 від КБ "Луч", і відома їх вартістсть (ніх*ра там не дешево в порівняні з дронами перехоплювачами), та ще і статистика їх протидії повітряним цілям, яка теж не каже в користь цих "експертів", тому вони про це мовчать. Завжди простіше бігати та вимагати вундервафлю, ніж зробити її в реальності. Але нарід любить вундервафлі. Вундервафля – це просто. Зрозуміти як працює система – складно. Зрозуміло, куди рухається офіс простих рішень, точно не в сторону того, щоб зрозуміти, як працює система.
Але практика каже нам зовсім інше.
Тепер ми поговоримо про натівські принципи оцінки вартості зброї.
Загальний натівський принцип побудови зброї формувався на наступних тезах – "Зброя повинна бути більш технологічною, ніж у конкурентів, а скільки вона коштує – вторинно, ми все одно тут по економіці всіх нагинаємо, а значить – витягнемо, лише б це давало відповідну перевагу". Це давало суттєву перевагу перед якимись бушменами, та робило систему ультимативною від держав з невеликими економіками та арміями. Це дозволяло їх перемагати швидко та без втрат солдат.
Російсько-українська війна зламала цей принцип. Бо коли перед тобою держава, яка може виготовляти сотні балістичних та крилатих ракет на рік, на фронті воюють дві армії кожна розміром більше мільйона людей, в небі десятки літаків, а майже кожен день на країни падає ракетно-дронова атака з сотнями дронами та ракет – то ніяка економіка не витягне таке, якщо засоби будуть коштувати дорого, а їх треба дуже багато.
Крім того є технологічний баланс, бо чим технологічніший засіб – тим складніше його виробляти в великій кількості.
І розберемо різний підхід на прикладах.
Американській Андуріл продемонстрував дрон Altius-600. Це такий Свічблейд 600 від іншої компанії. Це дрон з вартістю 50+ тис доларів (полтос це мабуть дуже мінімальна його вартість), має гарне БЧ вагою до 5 кг, скоріш за все тандемного типу, і може дуже гарно боротись з бронетехнікою. Правда з бронетехнікою, яка не захищена мангалами, але то таке, дайте ще трохи часу людям, вони зрозуміють пізніше свою помилку.
Цей дрон повинен забезпечувати функцію ураження бронетехніки на фронті.
Російській підхід в цьому – це на ці 50 тисяч доларів взяти 25 дронів "Молнія", і екіпаж "Рубікона" буде працювати дві доби по нашим позиціям та логістиці. З цих 25 дронів влучить хай два, і ще два щось пошкодять. Не саме краще ККД, на перший погляд.
Але.
Тепер подивимось, хто розподілив краще 50 тис. доларів.
Екіпаж на Altus 600 за 2 доби може не побачити ні однієї броні, а коли навіть злетить на ціль – цей дрон може бути збитий перехоплювачем. Але х*р з ним, навіть долетить, уразить, і дасть влучання. Дуже оптимістичний прогноз. 100% ефективність, хай буде.
В цей час російський екіпаж буде робити своїми діями дві доби декілька речей:
1) Блокувати нашу логістику, бо постійні прольоти "мовній" в секторі зупиняють рух, поки дрон не буде знищений.
2) Витягувати на себе ресурс нашого малого ППО, який теж є необхідною частиною витрат СОУ.
3) Брати комплексну участь в ураженні наших цілей з перевантаженням наших зенітних екіпажів, щоб гарантовано уразити конкретну ціль, і якщо навіть їх декілька "Молній" зібʼють, то їм похер, бо це дозволили якомусь іншому засобу долетіти до цілі.
4) Атакувати любі цілі по дорозі, бо загальна дешевизна засоби дозволяє кидати дрон в принципі на любу, навіть дешеву ціль, на яку немає сенсу витрачати більш дорогий дрон.
5) В процесі доставити ще декілька пакунків на позиції штурмовикам, використавши "Молнії" як логістичний дрон.
6) Замінувати "Молніями" декілька доріг, та ще і пару ФПВ в наш тил донести.
Питання до аудиторії – хто краще використав 50 000 доларів на фронті, та зробив суттєвіший вплив на противника?
В цьому і сенс, росіяни при їх всьому військовому бюджеті краще застосовують гроші, ніж натівці. Ми – робимо так саме. В нас, з росіянами, можуть відрізнятись деякі алгоритми, в чомусь ми краще та ефективніші, в чомусь – росіяни. Але натівська система в цьому взагалі не вміє ефективно використовувати гроші. Вони досі є ще поборниками системи "треба більш технологічний засіб", не розуміючи, що бухгалтерія та функції війни змінились. І що якщо їх той же Altus 600 не здатен існувати в системі, коли він пролетить 100+ км в системі комплексної атаки, та не уразить якийсь літак чи вертоліт, долетівши один з пʼяти, як це роблять наші довгі RAM-2X та "Булава", то в ньому немає економічного сенсу. Бо броні, на яку є сенс витратити такий засіб на фронтстрайку – можна і не знайти.
Саме тому цінний досвід для західних компаній, які співпрацюють з українським ВПК. Вони беруть участь в конкурентному середовищі, та можливо навіть не вникаючи в нюанси, рухаються в правильному напрямку. Це досвід, який робить їх продукцію більш придатною для справжньої війни. Але компанії, які не беруть участь в застосуванні засобів в російсько-українській війні, та які роблять ставку "на технологічність" – можуть в результаті зробити чудовий засіб, сенс якого не буду обгрунтованим сучасним полем бою.
Ці всі алгоритми формують цілу економічну стратегію сучасної війни та правильному виділенні грошей на різні функції.
І нам ще прийдеться цьому вчити наших союзників.
