Блог | Удари Росії по дата-центрах: ми щоразу не готові до того, що планує ворог
Будьте першими у курсі головного — підпишіться на Новини на OBOZ.UA у Google
Удари росії по дата-центрах це водночас спроба вплинути на кілька напрямків терору.
По-перше – спроба дестабілізувати передачу інформації.
Дата-центри забезпечують роботу хмарних сервісів, сайтів, додатків, телекомунікацій та різних державних систем. Пошкодження одного великого вузла може спричинити ланцюгові збої у безлічі клієнтів. Наприклад, після удару 23 вересня 2026 року повідомлялося про погіршення інтернет-зв’язку приблизно у 100 тис. домогосподарств у Києві та області.
По-друге – спричинити порушення в системі оповіщення.
Напередодні МЗС прямо пов’язало вересневі удари зі спробою порушити інформаційний потік, необхідний для своєчасного попередження населення про ракетні та дронні атаки. Тобто супротивник має намір так само мінімізувати своєчасність оповіщення, щоб підвищити ймовірність збільшення жертв серед мирного населення внаслідок ударів.
Важливий аспект. Якщо повітряні тривоги не лунатимуть вчасно і зросте кількість жертв серед мирного населення, ворог розраховує на зростання внутрішньо-соціального невдоволення та звинувачення чинної влади в тому, що їх вчасно не оповіщають про загрози. Тобто це досить продуманий елемент каталізації внутрішньосуспільного невдоволення.
По-третє, вивести з ладу військову ІТ-інфраструктуру.
Російське Міноборони прямо заявляло, що уражений дата-центр "Бі-мобайл" використовувався для зберігання, обробки та передачі даних, зокрема розвідувальних, а також для мережевого обладнання в інтересах ЗСУ. Чи відповідає це дійсності? Можу сказати, що Міноборони РФ часто робить заяви, які виправдовують терор проти цивільного населення та цивільних об’єктів, але в будь-якому разі очевидно, що метою є вибірковий терор проти всієї високотехнологічної інфраструктури України.
До речі, аналогічні заяви робилися щодо київського дата-центру De Novo. При цьому De Novo позиціонує його як комерційний sovereign cloud/AI-дата-центр, де розміщуються, зокрема, великі українські банки. Тобто удар був цілеспрямованим, щоб підірвати роботу банківської сфери послуг.
По-четверте – порушити стабільність української економіки та управління.
Такі удари, на думку російського Генштабу, впливають на порушення логістики, критичної інфраструктури та здатності України вести війну, відновлюватися та керувати країною. Гаразд, нехай так і думають.
По-п’яте – виключно фізичне руйнування будівлі, призначеної для розміщення великої кількості офісів і компаній.
Сучасний дата-центр – це не просто "серверна". Через нього можуть проходити послуги десятків або сотень організацій. Тому один уражений вузол потенційно здатний спричинити проблеми з банківськими, торговельними, телекомунікаційними та іншими сервісами.
Загалом, воєнний сенс і воєнна логіка таких ударів – мінімальні.
Але якщо говорити про логіку війни на виснаження глибоко-тилової зони, створення перебоїв у цифровій інфраструктурі, зв’язку та повсякденному житті, щоб збільшити сукупну вартість війни для України – то так.
Дата-центр – дуже "економічно щільна" ціль. Один відносно невеликий фізичний об’єкт може обслуговувати величезну кількість цифрових систем. Тому удар по ньому потенційно дає непропорційно великий ефект порівняно з розміром самого об’єкта.
На початку 2026 року в одному зі своїх матеріалів я зазначав, що російські удари стали більш вибірковими, професійними та обґрунтованими. Це не удари 2022–2025 років, більш хаотичного типу, за принципом "запусти 100 ракет куди-небудь туди, головне, щоб гарно горіло".
Мене пригнічує те, що на п’ятому році війни у нас так ніхто й не замислився над тим, що в умовах тривалої війни, так чи інакше, ворог з часом почне завдавати болючих ударів.
А все тому, що в країні як не було, немає, так і, напевно, й надалі не буде середньострокового та довгострокового планування загроз. Ми щоразу не готові до того, що нам готують вороги, і навіть коли це очевидно й про це говорять, підготовка не ведеться.
Ми завжди можемо, цілком виправдано, законно, морально, звинуватити росію в тому, що вона є джерелом наших проблем, але й ми є тими, хто не докладає достатніх і цілком доступних зусиль для мінімізації цих проблем.
Чому так?
