Блог | Час відкласти сокири війни між собою, єдиний пріоритет зараз – це перемога
Будьте першими у курсі головного — підпишіться на Новини на OBOZ.UA у Google
Під час війни будь-яка нація, що зіткнулася з агресором, має лише один шлях до виживання – тотальне об’єднання. Усе, що нас роз’єднує, має бути відкладене на потім, на мирний час. Зараз – час виживання.
Повторюю це раз за разом і продовжу – це єдине чим я можу повпливати на стан речей.
Однак, замість моноліту, ми знов і знов бачимо, як суспільство, само або ж кимось зрежисовано, будує "паркани" між собою.
Ми постійно шукаємо "не таких", "неправильних", "непатріотичних" або "винних". Це розкіш, якої ми не маємо права собі дозволити, особливо під час війни.
Ми вже маємо втрати території 20% і половини населення але нас це досі не примусило замислитися: чи все вірно ми робимо?
Звісно, ворог знає про нашу таку "особливість" і тому туди постійно б'є.
Головними цілями будь-якого ІПСО є:
• Послаблення волі противника до супротиву;
• Підсилення волі до боротьби своїх;
• Боротися за уми та серця тих, хто не визначився в цій боротьбі.
Ось третій пункт найголовніший та найболючіший для України.
Велика кількість українців досі "не визначилися" чи потрібна їм така держава, чи потрібні вони своїй державі, чи захищати її і якщо так то заради чого?
Поки, вони ухиляються від обов’язків, бо не бачать у цій державі цінності для себе.
Це не вирок, це фронт роботи для нас, більшості. Ми маємо зрозуміти, чому так сталося, і чому ці люди не відчувають зв’язку з державою.
Урок, який нам варто засвоїти.
Це питання нашого виживання як держави та нації.
До речі, хочу нагадати досвід Великобританії перед Brexit. Тоді ніхто не вірив, що країна вийде з Європейського Союзу. Всі були впевнені, що переважна більшість проголосує "за".
Але виявилося, що є величезна кількість людей "меншостей", невдоволених різними аспектами життя: від мовних чи еміграційних питань до податків. Ці люди роками відчували, що їх ніхто не чує. Коли ці різні групи об’єдналися навколо спільної мети вони змінили історію держави.
До речі, про це є чудове кіно "Брекзит" з Бенедиктом Камбербетчером в головній ролі. Подивиться як це робиться.
Ми маємо зробити висновки:
Працювати з меншістю/"іншістю". Ми не повинні ігнорувати тих, хто вагається чи незадоволений. Навпаки, ми маємо залучати їх, пояснювати цінність держави, будувати цей місток, а не спалювати його.
Зупинити розкол. Тих, хто свідомо чи несвідомо розколює суспільство маємо відразу ставити на місце не дивлячись на те – свої не свої, заслужені ні заслужені. Жодних внутрішніх чвар, жодного публічного поїдання одне одного.
Фокус на головному: перемога – це єдиний пріоритет. Усе інше – другорядне.
Зараз час відкласти сокири війни між собою і спрямувати всю енергію на оборонну здатність держави. Якщо ми продовжимо будувати паркани, ми самі себе відгородимо від перемоги.
Час визначатися. Час об’єднуватися. Час діяти як єдиний організм.
Кращим прикладом у цьому для українців має стати армія: тут всім по фігу хто ти, на якій мові розмовляєш, якої ти орієнтації та в яку церкву ходиш. Тут всі об'єднанні питання знищення ворога всіма наявними силами та засобами. Все решта – не має жодного значення!
Слава ЗСУ!
