Блог | Чергова хвиля вбивств в ОРДЛО: під роздачу попали пенсіонери

Перше, що принесла так звана "русская весна" на український Донбас, а саме так називали в 2014-му окупацію Луганської та Донецької області російські пропагандисти, намагаючись сховати свою присутність за прихильністю місцевого "бунтующего против укро-хунты" населення, так це погіршення криміногенної ситуації, бо ж населення, отримавши "свободу" кинулося нищити усе, що їм подобалося або заважало.

Відео дня

Дивне розуміння свободи. Але я там жила, то спостерігала усе на власні очі. Люди, отримавши свободу від держави, вирішили, що для них більше немає моралі, честі, законів, а ті, хто має зброю, мають більше прав.

Але тоді хвилю пограбувань, вбивств, зґвалтувань та мародерства пояснили банальним "патриотизмом". Тобто "мы ж грабим и убиваем только укропов и только укропские магазины, а значит, это не преступление". Це виправдування дуже тоді сподобалося критичній більшості населення. Вони ж не вбивають просто так, а вбивають ворогів народу. Вони ж не ґвалтують просто жінок, ці жінки вороги народу. Вони не грабують магазини просто так, а тільки магазини ворогів народу.

Знайомо, ж так? Звісно знайомо, бо це схеми та наративи з часів срср. Нічого нового для збудження соціуму на цій війні не вигадували, брали за основу те, що вже лежало в людини: заздріть, вірність комунізму, вороги народу, жадоба, цинізм, зверхність, гомофобія, сексизм, шовінізм.

В часи срср усе це настільки багатошарово та глибинно було зцементовано у людину, що вигадувати пропагандистам нічого не було потрібно. Бери радянську людину й дай їй свободу від демократії, тобто цивілізації, й вона побудує концтабір для себе й для інших.

Виправдання злочинів підштовхнуло населення ТОТ до ще більших злочинів. Бо ж "война все спишет". Цей наратив він теж з радянських часів, цікаво, що у 2014-му на Донбасі казали лише про "восстание против майдаунов", а не про війну, але для виправдування злочинів застосовували саме цей наратив: "війна все спише".

Кради, ґвалтуй, вбивай, пиши доноси, мародерь – війна все спише. Бо жертви перетліють у могилах, бо ж могили не знайдуть, бо майно перепродаси, бо втечеш, бо "а кто докажет". Ось саме так живе більшість мешканців ОРДЛО, навіть не розуміючи, що усе це призводить до ще більшого зростання криміналу та до смерті не тільки мешканців окупованих міст, а й самої території в цілому.

В 2014-му році суспільство в ОРДЛО само себе поділило на "хороших" та "плохих". Звісно, що до "хороших" були віднесені усі, хто за срср, росію, путіна, руську весну та проти України, а до "поганих" усіх, хто за ЄС, Україну, НАТО, Майдан, демократію. Звісно, що вбивати "плохих", було геройством, бо ж злочини проти "ворогів народу" героїзувало само суспільство. Але, згодом, як й у часи срср, помітка "ворог народу" ліпилася на усіх, хто заважав пересічному донбасянину жити так, як він хотів. То почали вбивати усіх, виправдовуючи злочини таким близьким та зрозумілим суспільству: "кто не с нами – тот против нас", "не любит россию – он наш враг", "нет другого мнения, кроме Донбасс – россия", "кто за укропов – тот враг народа". Й чим більше це виправдування подобалось людям, тим більше злочинів зчинялося в ОРДЛО.

На збільшення криміногенного стану вплинула російська пропаганда, де популяризувалися зеки, тюрми, "вагнера", "кто не сидел – жизни не видел", "90-ті" та "братки". Населення просто мліло від усього цього й бажало повторити 90-ті, стати "братками" у камуфляжі з автоматом, мати більше прав, щоб вбити усіх, хто їм заважає.

Але чим довше була окупація, тем менше в ОРДЛО залишалося чужих, та все більше ставало своїх, тобто людей, які проросійські чи мають причетність до "ополчения". А вбивати ж грабувати вже звикли. То "бей своих, чтоб чужие боялись", стало гаслом нової хвилі злочинів в ОРДЛО. Населення все одно захищає вбивць та виправдовує будь який злочин, то чого не вбивати.

За 10 років в ОРДЛО вбили не тільки тих, хто тут був за Україну. Тут просто населення знищувало населення. Й частіше за все, вбивці чи ґвалтівники були не окупанти, а місцеві мешканці. Якось колаборанти взялися за голову через велику кількість зниклих без вісті мирних громадян, кількості траншей, які були заповнені тілами мирних громадян, вирішили їх оголосити "жертвами хунты", наголосивши, що ці люди загинули від обстрілів.

Насправді, усі жертви мали сліди катувань, ґвалтувань, ножові поранення, сліди задушення, сліди від куль, бо їх вбивали у своїх домівках, катували, щоб вибити зізнання, де гроші або ж щоб переписали майно на катів. Колаборанти в ОРДЛО знають, про свою безкарність, про те, що ці злочини ніколи не будуть розкриті, а злочинці не будуть покарані. Тому людей там вбивають все частіше.

Самі окупанти вже не знають, як зупинити погіршення криміногенної ситуації в ОРДЛО, бо ж ті, хто зчинив злочин, потім їде до росії й продовжує вбивати там. Створивши ОРДЛО та піджививши там люмпен, фактично знявши усі моральні стоп-крани для люмпенізованого радянського населення, росія фактично відкрила ящик Пандори, бо донбасяни роз’їжджаються з ОРДЛО та несуть своє бачення світу по території росії: вбивай, війна все спише.

Наразі в ОРДЛО чергова хвиля вбивств та пограбувань. Під пильний погляд "революціонерів", які усе життя жили гаслом "забрать и поделить" попали пенсіонери, які отримували пенсію в Україні та в ОРДЛО та люди похилого віку, які отримали "гробові" за загиблих мобілізованих чоловіка чи сина, а в ОРДЛО це найбільший прошарок людей.

Молоді вдовиці гроші спускають у ресторанах, то на них там чатує інший контингент. А ось люди похилого віку все частіше стають легкою здобиччю тих, хто отримав розуміння "вбивай – війна все спише".

Що цікаво ж, от батьки загиблих на війні донбасян, вони ж проросійські, їх діти чи чоловіки поклали життя "во имя россии и республики", а їх, тих, хто фактично став у розбудови "республики" та був апологетом "русского миру", грабують та вбивають. В ОРДЛО ці питання не ставлять перед собою. Тут вбивства це буденність. Маленьке гетто досі рай для тих, хто його збудував, бо по іншому жити вони вже не вміють.

Що ще цікаво: раніше в ОРДЛО вбивали "по политическим мотивам", потім "а чего они живут лучше, чем я", а зараз заради того, щоб отримати кошти на втечу з "народной республики, где все для людей". У Краснодоні ( ОРЛО, Сорокине, Луганської області) вбивця застрелив пенсіонерів заради похоронних 110 тисяч рублів та втік до росії.

До злочину колишній шахтар, колишній "ополчененць" готувався довго. Вкрав у знайомого зброю та патрони. Почав шукати жертву. Довідався, де мешкають пенсіонери, від сусідів дізнався, чи мають вони гроші, як живуть. Вночі заліз у їхній будинок через вікно, розстріляв господарів і вкрав усі гроші, які вони збирали на свій похорон. Потім втік із "народної республіки" до росії, бо, сказав, що жити голодним більше не хоче. Його затримали у Пітері передали назад до його улюбленого гетто.

Якщо в ОРДЛО злочин зчиняє громадянин росії, його на росії ніхто не затримує й не засуджує, а ось "граждане народной республики" у росії на особливому обліку, то такі "герої" там не треба, в них свої є. Тому поліція росії швидко реагує на злочинців з ОРДЛО та оперативно відправляє їх назад. В ОРДЛО для цих "героїв" одне покарання: мобілізація на фронт.

Як так сталося, що люди опинилися на дні суспільного життя? Ось цей вбивця він же колишній шахтар, став колишнім, бо його улюблена росія за яку він у 2014-му році дер горло "бамбас-расія", закрила усі шахти, залишивши людей напризволяще. Хочеш зарплатню – воюй. Впевнена, що він не пов’язує свої дії та дії росії зі своїм станом. Бо жодного разу не бачила, щоб мешканці ОРДЛО ставили перед собою такі питання.

От наразі в ОРДЛО "святкують" день шахтаря. Тиждень спостерігаю за підготуванням, "святкуванням", згадую скільки шахтарів підтримали "донбас-росія", "назад в ссср". Більшість з них мертві. Більшість шахт закриті. А саме свято нагадує поминки.

Звісно напишу про усе це. Я вже звикла препарувати війну. Тим більше, що в ОРДЛО після свят завжди багато трупів, злочинів, то буде над чим по розмірковувати.

Важливо: думка редакції може відрізнятися від авторської. Редакція сайту не відповідає за зміст блогів, але прагне публікувати різні погляди. Детальніше про редакційну політику OBOZREVATEL – запосиланням...