Блог | Не війна, а жертвопринесення – і для всіх росіян це нормально
Будьте першими у курсі головного — підпишіться на Новини на OBOZ.UA у Google
Це дуже дивна війна, мабуть, одна з найдивніших, які мені доводилося вивчати або які доводилося бачити.
Я можу з ходу назвати з 20 кричущих дивацтв – як щодо України, так і щодо Росії, – які не піддаються жодному адекватному поясненню.
Більшість таких дивацтв дочекаються кінця війни, але одне – про Росію – я все-таки озвучу.
У Росії втрати загиблими наближаються до пів мільйона, а можливо, коли ви читаєте ці рядки, вони вже досягли або навіть перевищили цю позначку.
Втрати часом можуть бути виправдані, якщо вони приносять дивіденди, але це не про сьогоднішню Росію і не про війну, яку вона веде.
Мені категорично незрозуміло, чому після невдалого кавалерійського наскоку на Київ російське керівництво вирішило рік за роком спалювати свою армію в лоб об найзахищеніші й укріплені рубежі України.
Історія рідко бачила подібне, якщо взагалі бачила, коли гігантську армію беруть і методично, рік за роком, розбивають об стіну з мізерними для себе успіхами.
Мені можуть заперечити, мовляв, українці теж у 2023 році наступали лобом прямо на найукріпленіші позиції.
Це так, але тільки після цього українці, отримавши урок, зробили висновки, і далі ми бачимо Курську операцію (тобто зміну напрямку), роботизацію, пошук нових військових рішень.
А до цього були Харківський бліцкриг, оборона Києва, звільнення Херсона шляхом вибивання мостів та ізоляції й багато іншого.
Про Україну дивацтва в інших площинах, але точно не про оперативне мистецтво, тут вони продемонстрували те, що знає будь-який котик: сунув лапу у вогонь – другий раз не треба.
І не треба говорити про совкових генералів – навіть радянські генерали розуміли й уміли не тільки ази військового мистецтва, а й питання вищого рівня.
Але Бог з цими генералами, ще дивнішим виглядає те, чому армія з цим погоджується.
Гаразд, рядові – вони знесилені, змучені й залякані, але офіцери молодшого та середнього ланки – чому?
У них не виникає питань – елементарних, базових питань, – що при фронті й театрі дій довжиною понад 3000 км та напрямках, які або погано захищені, або вразливі, доводиться раз за разом рік за роком театр військових дій і напрямок, який максимально захищений, – це, м’яко кажучи, цілеспрямована стратегія знищення власної армії.
Українці повільно відходили всі ці роки назад, методично створюючи нові рубежі й при цьому знищуючи та перемелюючи російську армію.
Дивлячись на цю половину мільйона вбитих, закрадається та сама думка, про яку пишуть деякі зетники: що це не війна, це жертвопринесення.
Війною в справжньому розумінні це дійсно складно назвати, бо те, що робить Росія, ну, так просто не чинять, навіть коли у вас совки і ви не вмієте воювати.
Адже якщо людина взяла шпагу й почала сама себе нею тикати, проколюючи руки й ноги, ви ж не скажете: ну, мовляв, вона просто фехтувати не вміє – совки, розумієте...
Про це взагалі було сказано багато лірики, а ще більше – всяких розумних аргументів і спроб раціонально пояснити, але це все повз.
Кремль – це сотні людей, якщо зовсім верхівка, і тисячі, якщо решта обслуги, ще й Генштаб, а також старші та молодші офіцери – це десятки тисяч людей.
І нікому не спадало на думку, що не можна армію перетворювати на сміття і спалювати людей сотнями тисяч на лоб, прямо на укріплення ворога?
Єдиний випадок, який ми бачили, коли хтось намагався вирватися з цієї м’ясорубки жертвоприношень, – це Пригожин Женя та його "вагнерівці".
Чим усе це закінчилося – відомо, але незрозуміло, чому іншим із цим усім нормально.
І мова тут не про гуманізм, а про банальний утилітаризм – вам же потрібні армія, економіка та техніка – тим більше, якщо у вас є амбіції.
А у Росії вони є.
Але Росія на повній швидкості мчить у прірву й не збирається зупинятися, і хай там керівництво – дурні, але чому решті з цим все нормально?
Історія знає багато воєн – вдалих і невдалих, виправданих і не дуже, тривалих і кривавих, швидких і коротких, – але війна, яку веде сьогодні Кремль, не просто тупа, безглузда і кривава, вона ще й максимально дивна.
