Відео дня
Наступ на Харківщині: чи може весь кордон з РФ перетворитися на гарячу лінію фронту? Інтерв’ю з військовим експертом Мельником
Просування росіян на Харківщині не стало наступом оперативного рівня, тому говорити про катастрофу не варто. Так, частково ворог виконує свої завдання, але ситуація великою мірою залишається контрольованою, принаймні станом на поточний момент. Важливо також розуміти, що йдеться про ворожий наступ на невеликій ділянці фронту – в селах безпосередньо біля кордону з РФ.
Чи вдасться противнику розширити цю ділянку й перетворити увесь периметр кордону, включно з Чернігівською та Сумською областями, на суцільну гарячу лінію фронту? Незважаючи на великий ресурс країни-агресора, така перспектива навряд чи є реальною. Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA висловив співдиректор програм зовнішньої політики, координатор міжнародних проєктів Центру Разумкова, військовий експерт Олексій Мельник.
– Очільник ГУР Кирило Буданов назвав ситуацію на Харківщині такою, що "на межі", і заявив, що вона "кожної години наближається до критичної". Він також зауважив, що наразі є загроза наступу окупаційної армії на Сумщині. Водночас президент України Володимир Зеленський заявив, що поблизу Сумської та Чернігівської областей спостерігається "ворожа активність". Як ви оцінюєте поточну ситуацію в цих областях?
– Передусім заяви, які виносяться в заголовки, – це традиційна проблема наших ЗМІ. Вони не зовсім відповідають суті того, про що говорив Буданов. Якщо почитати заголовок, можна подумати, що все пропало, це паніка. Але далі в своєму інтерв’ю він говорить про те, що ситуація критична, проте російських сил для розгортання цього наступу на оперативному рівні недостатньо. Принаймні станом на сьогодні.
Звісно, це не є приводом для самозаспокоєння, тому що противник частково досягає поставлених цілей – створення точок напруги вздовж усього російсько-українського кордону, розтягування лінії фронту, відволікання українських резервів – людських, матеріальних, інтелектуальних, уваги військово-політичного керівництва нашої країни.
Але якщо говорити про ті кілька сіл на Харківщині, то це села в безпосередній близькості до кордону, де фізично, з об’єктивних причин, було неможливо збудувати, образно кажучи, оборонну стіну чи інженерно-фортифікаційні споруди, щоби прямо там, на тому рубежі, можна було відразу зупинити ворога.
Отже, ситуація залишається невизначеною, але можлива активна оборона, тобто маневри. Якщо неможливо зупинити ворога без надмірних втрат, командування ухвалює рішення про відхід і зупинку вже на тому рубежі, де нам вигідно. Хоча були повідомлення про те, що, м’яко кажучи, не все йшло за планом. Про це, зокрема, може свідчити термінова зміна командування на цьому напрямі.
Але, незважаючи на драматичні моменти, є сподівання, що ситуація переважно залишається під контролем.
– Зрозуміло, країна-агресор має величезний потенціал, зокрема людський. Але чи не припускаєте ви, що задля відкриття нового фронту на півночі нашої країни противнику довелося перекидати частину сил, наприклад, зі сходу? Чи бачите ви такі ознаки?
– У мене немає достатньої інформації, щоби оцінити, чи резерви перекидалися лише з інших напрямів, чи це були додаткові резерви. Скоріш за все, була комбінація. Були повідомлення про перекидання найбільш боєздатних повітряно-десантних підрозділів, які вважаються елітою. Водночас, за оцінками, Росія має можливість мобілізувати 30 тисяч осіб щомісяця. Отже, очевидно, що це певний мікс із більш досвідчених бійців і новобранців.
Також важливо пам’ятати, що це зосередження російських військ відбувалося на території Росії – саме там, де в України є додаткові обмеження на застосування західної зброї. Навіть якщо українська розвідка бачила концентрацію живої сили і техніки.
– Повертаючись до захисту кордону. Дійсно, є проблема з побудовою тут фортифікаційних споруд, тому що все прострілюється. Чи є якісь доступні, хай і менш ефективні, варіанти побудови фізичної оборони кордону?
– Так, попри об’єктивні причини неможливості створення там інженерно-фортифікаційних споруд, чомусь ці території на загрозливих напрямках не були достатньо заміновані. На це звертають увагу наші військові оглядачі, кореспонденти, блогери. Мабуть, це і є відповідь на ваше запитання.
Мінування, якісь інші перешкоди, які можливо встановити з мінімальним ризиком і які суттєво ускладнили би росіянам виконання задачі.
Росіяни зайшли на відносно невеликій ділянці на Харківщині. Чи зможуть вони робити це вздовж усього кордону? Для цього потрібні зовсім інші сили. Враховуючи, що резерви в них є, але вони не безмежні, я не думаю, що це реальна перспектива – що весь кордон перетвориться на гарячу лінію фронту.
– Хороші новини щодо винищувачів F-16 з Данії. Прем’єрка цієї країни повідомила, що вони "будуть у повітрі над Україною протягом місяця". Чи вважаєте ви, що кілька F-16 допоможуть покращити ситуацію, зокрема, на півночі? Який ваш прогноз?
– Ми знаємо, що кількість цих літаків буде доволі обмежена. Тому, на жаль, це не змінить ситуацію. Це додасть спроможностей у вирішенні тих нагальних проблем, які на сьогодні є. На мій погляд, пріоритетною місією для них буде знищення російських бомбардувальників Су-34, які скидають керовані авіаційні бомби, знищення систем ППО ворога із застосуванням штатного озброєння, ракет "повітря – РЛС".
Але якщо говорити, наскільки цей ефект може бути потужним, то тут є низка нюансів. Я кажу не про індивідуальну підготовку пілотів, а про інтеграцію цих літаків у тактику загалом. Це все потребує часу. Тому розраховувати на негайний масштабний ефект від появи F-16 точно не варто.