"Чоловік з великої літери": на Сумщині попрощалися із воїном ЗСУ, який загинув в боях в Авдіївці. Фото і відео

Захищаючи Авдіївку на Донеччині від російських окупантів, 18 квітня загинув воїн з Сумщини Олександр Литвиненко. Він став на захист рідної країни від російської агресії у перші дні повномасштабного вторгнення РФ.

За понад рік на фронті він встиг побувати у госпіталі, однак повернувся на передову, бо, як казав сам, "Хто, як не ми?". Про Героя та те, як проводжали його в останню путь на малій батьківщині, розповіли журналісти "Суспільного".

Мешканці села Токарі Сумського району 26 квітня попрощалися зі своїм земляком, 36-річним Олександром Литвиненком. Він добровольцем пішов у військкомат на початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну і боронив рідну землю від російських окупантів як навідник першої механізованої роти другого механізованого батальйону ЗСУ.

Свій останній бій Олександр прийняв під Авдіївкою на Донеччині 18 квітня. Вдома на Героя чекали батьки, дружина та донька.

Воїна, що віддав життя за Україну, односельці зустрічали, прихиливши коліно на знак шани.

"Це Чоловік з великої літери. Батькам низький уклін за такого сина. Він був дійсно добрим, щирим. До дівчат завжди був такий ввічливий. Ми вже знаємо одне одного 30 років. Коли я дізналася, що він пішов на війну, ми з ним переписувалися, і він казав: "Хто, як не ми?", – розповіла журналістам його однокласниця Ольга.

"Він з перших днів пішов на війну. Казав, що до кінця буде воювати", – додав однокласник Сергій.

Як і багато хто з мешканців рідного села, Олександр не чекав, поки йому надішлють повістку.

"Він не ждавши повістки, після повномасштабного вторгнення до нас сюди, як вони (війська РФ. – Ред.) по Токарям проїхали колоною, потім вони вийшли з Токарів – і всі ми пішли в добровольчі формування, хто куди. Він буквально неділі три назад біля мене зупинився, побалакали ми, він каже: "Все буде добре, Юра! Все буде Україна! Перемога буде за нами!". І потім прийшла сумна звістка", – розповів однокласник Олександра Юрій.

Знайомі воїна згадують: він був напрочуд доброзичливою та світлою людиною, тож мав чимало друзів.

"Коли привозив побратима ховати, він сам був контужений, лежав у лікарні, ми його провідували. І хоча як у хлопця на душі не тяжко було, він нас стрів у палаті з посмішкою, потиснув руку і сказав, що все буде добре. Він з перших днів пішов добровольцем, і батько Олександра казав дружині, що пишається сином і вважає його героєм. Він не сидів у кущах, а в перших рядах пішов обороняти нашу рідну землю", – поділилася спогадами з журналістами подруга родини Олександра Олена.

Побратими ж Героя називають його природженим воїном.

"Сашко був справжнім воїном. Всі на нього рівнялися. Для мене він був прикладом, тим, яким має бути справжній український воїн. На нього завжди можна було покластися, в любій ситуації. Він ніколи не покидав своїх побратимів, завжди допомагав. Ми місяць тому поховали ще одного нашого побратима, ми вдвох приїжджали. В цей раз, на жаль, я приїхав вже сам", – зазначив друг, односелець та побратим Станіслав Несвіт.

Поховали Героя у Сумах, на Алеї Слави Баранівського кладовища. Він спочиватиме поруч з побратимом Володимиром Куриленком, тіло якого Олександр Литвиненко супроводжував під час останньої поїздки з фронту додому близько місяця тому.

Як наголосили у "Суспільному", мешканці вулиці у Токарях, на якій народився, виріс і жив Олександр, вирішили звернутися з клопотанням перейменувати вулицю на його честь.

Нагадаємо, раніше стало відомо, що воїн із Вінниччини Ігор Руденко під час бою на Донеччині 9 квітня накрив собою сина-захисника на фронті й загинув від поранень. Помираючи, чоловік сказав синові, аби той цінував життя і неодмінно вижив. Наразі Руденко-молодший проходить лікування у Дніпрі, де медики намагаються врятувати йому ногу. З батьком-Героєм же 20 квітня попрощалися на малій батьківщині.

Також повідомлялося, що у боях з окупантами загинув захисник зі Львівщини Василь Гукало. У грудні минулого року він організував евакуацію поранених побратимів з-під Бахмута під безперервними обстрілами окупантів. Навіть отримавши поранення, воїн залишався під ворожим вогнем, аби коригувати вогонь своїх побратимів і не дати росіянам наблизитися до українських позицій.

Тільки перевірена інформація в нас у Telegram-каналі Obozrevatel та у Viber. Не ведіться на фейки!