Відео дня
Чому армія Путіна просувається на "перспективному" напрямку та як її зупинити? Інтерв'ю з генералом Романенком
Російська окупаційна армія веде активні наступальні дії на найбільш перспективному для себе напрямку – Покровському. Ворог загрожує містам Торецьк та Часів Яр, а в районі селища Нью-Йорк готується до створення котла. Одночасно противник промацує ще кілька можливих напрямів удару, зокрема на південь від Куп'янська, плануючи взяти під контроль важливий логістичний хаб.
Чому окупантам вдається просуватися? Чому Сили оборони поки що не здатні стабілізувати фронт? Причин кілька. Наразі українська армія відчуває брак ресурсів, особового складу та озброєнь. Щоб винищувачі F-16 змогли допомагати українській піхоті на полі бою, необхідно створити умови, що також потребує часу. Ворог вміло користується цими обставинами і кидає всі сили для досягнення мети.
Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA висловив ексзаступник начальника Генерального штабу Збройних сил України генерал-лейтенант Ігор Романенко.
– За інформацією начальника міської військової адміністрації Торецька, станом на 5 серпня російські окупаційні війська підійшли до адміністративних кордонів міста. Яким є ваш прогноз? Як розвиватимуться події далі? Чому ворог має успіх на цьому напрямі? У чому причина?
– У тому, що він концентрує свої можливості на цьому напрямі та використовує накатаний та ефективний алгоритм. Це використання керованих авіабомб, артилерії. Це наступ фронтом, якщо не вдається – на фланги. Якщо подивитися на ділянку фронту на південь від Торецька, в районі Нью-Йорка, то там у ворога відкривається цікава перспектива з оперативного охоплення або оточення, яке в народі називають котлом.
Тому з воєнного погляду для ворога це дуже перспективний напрямок.
Чому супротивник просувається вперед? Тому що у нас недостатньо сил, озброєнь, техніки, боєприпасів, якщо казати про допомогу союзників. Крім того, ми пізно взялися за питання мобілізації та укомплектування частин.
Крім того, є проблема фортифікацій. Ми не встигаємо зводити серйозні фортифікації, тому що противник просувається на основних напрямках, де вони були б потрібні як основа системи оборони. Тому як оборонні рубежі фактично ми використовуємо населені пункти. Взяття населеного пункту потребує великих витрат. Міські бої – це тяжке завдання.
Таким чином, у ворога є завдання, є напрацьований інструмент, ресурси, і він це, на жаль, використовує.
– Ви сказали про застосування КАБів. Тобто основна тактика ворога щодо населених пунктів, у яких, як ви сказали, важко вести бойові дії – це де-факто знищення цих сіл чи міст?
– Не обов'язково. Для них головне – захопити. А знищити? Наскільки виходить. Для "випаленої землі" ресурси обмежені. Вони не витрачають своїх сил і засобів на те, щоб випалювати якісь населені пункти. Коли вони так чи інакше взяли селище, вони зосереджуються на просуванні вперед.
Противнику важливо за літо, поки є сприятливі для ведення бойових дій умови і поки рівень допомоги США Україні не досягнув нових показників після піврічної паузи, просунутися вперед. Це можливості для російських збройних сил. Путін це розуміє, ставить перед своєю армією завдання і концентрується на тому, щоб досягти якнайбільшого в цей період.
– Чи вважаєте ви, що ворог може ставити перед собою завдання зрізати виступ між ділянкою на Покровському напрямку та Часовим Яром? При цьому Торецьк де-факто вже виявляється усередині цієї лійки. Чи має противник достатні ресурси для цього?
– Що таке вирівнювання? Це захоплення завдяки діям із флангів. Коли виникає загроза оточення, наші підрозділи змушені відступати, щоб не опинитися у котлі.
Головне питання в тому, як це зупинити. Вважаю, що треба реалізовувати дуже важливий стратегічний принцип: зосередити зусилля на головних напрямках. Зараз головний напрям ведення бойових дій, незважаючи на всю ту стратегію, яку реалізує наш ГУР, СБУ на об'єктах у Росії та в тимчасово окупованому Криму, незважаючи на те, що їм це вдається, це добре, – це все ж таки східний напрямок.
Потрібно використовувати безпілотники та всі інші засоби, які є у ГУР, СБУ та інших структурах, щоб частину з них, якщо не абсолютно все, зосередити на задачі розбивання військ противника та не давати їм просуватися вперед. Нам треба виконати завдання стабілізації фронту, зупинити просування російських військ. І для цього потрібно зосередити всі зусилля.
– В Україну прийшли перші винищувачі F-16. Поки що їх кілька, небагато. Чи можуть вони сприяти виконанню цього завдання – зупинки ворога?
– Поки що несуттєво. Вони діятимуть у комплексі з погляду виконання завдань протиповітряної оборони. Зокрема це авіаційна підтримка, штурми. F-16 універсальний, він може виконувати ці завдання. Але умови для такого їх застосування поки що не сформовані. Якщо зараз кинути F-16 на виконання цих завдань, їх буде швидко знищено.
Поки що завдання адаптувати їх до умов бойових дій. Це означає, що вони братимуть участь у виконанні завдань протиповітряної оборони щодо знищення аеродинамічних цілей противника на території України. До таких належать літаки, вертольоти, крилаті ракети та безпілотні апарати. І це дуже важливо, бо зенітно-ракетних систем, засобів ППО нам не вистачає.
Ми не маємо достатніх можливостей для того, щоб закривати небо над Україною. Зокрема, дуже повільно надходять обіцяні союзниками батареї. З початку року мало прийти сім. Потім Байден заявив, що "потужно допоможе" Україні та зменшив цю кількість до п'яти. Фактично в Україну зайшла лише батарея з Німеччини, а де решта чотири?
Таким чином, пілоти F-16 повинні адаптуватися, має бути адаптована інфраструктура, а також сформована система безпеки, щоб ці винищувачі могли безпечно виконувати бойові завдання. А далі поступово нарощуватиме можливості. До кінця року союзники обіцяють, що буде 20. Тоді може з'явитися можливість за рахунок F-16 надавати допомогу сухопутним військам.
Франція обіцяє Mirage (Mirage-2000 – багатоцільовий винищувач четвертого покоління, – Ред.), але бажано було б підключити ще й шведів із їх Gripen (винищувач четвертого покоління, – Ред.). Потрібно знімати ці заборони. Підключення цих літаків було б дуже важливим. Тоді за сукупністю можна було б створити можливості зміни ситуації.
На сьогодні для нас важливо знайти засіб протидії керованим авіабомбам. Більш високоточні авіаційні засоби можна використовувати по наземних силах супротивника – за рахунок збільшення кількості літальних апаратів у нас на озброєнні.
– Чи припускаєте ви, що ворог може змінити акцент і кинути основні сили на інший напрямок? Наразі ми бачимо, що основні сили російської окупаційної армії зосереджені на Покровському напрямку. І, напевно, це може вказувати на те, що розвинути масштабний наступ на інших ділянках фронту не здатний. Тим не менш, ми бачимо спробу вклинитися в нашу оборону в районі Піщаного на південь від Куп'янська-Вузлового.
– Піщане – це боротьба за Куп'янськ, лише з півдня. Противник уже довгий час намагається наступати з північного сходу, оскільки захоплення Куп'янська та Куп'янська-Вузлового означатиме зменшення логістичного потенціалу Сил оборони.
Але супротивник зосередив угруповання 90 тисяч на Запорізькому напрямку, тобто активізує фронт. Минулого разу ми обговорювали це питання. Я не хотів би давати корисних порад супротивникові, але якщо згадати історію воєн, то розосередження зусиль використовується для того, щоб займати території за всіма напрямками та з сильніших позицій виходити на переговори. Саме тому вони так поводяться.
Але в окупаційної армії недостатньо сил для того, щоби бути ефективною і на східному фронті, і на Харківському, і для того, щоб додатково відкрити фронт на Запоріжжі. Тому я думаю, те, що противник намагається діяти на кількох напрямках, дає нам можливість протидіяти. Але у нас проблеми із резервами, з ресурсами, і в цьому причина, чому нам не вдається стабілізувати ситуацію по фронтах. Користуючись цим, противник намагається наступати на кількох напрямках.