Демонтаж кримського мосту як веління часу

4 хвилини
23,8 т.
Демонтаж кримського мосту як веління часу

На півдні України відбувається контрнаступ української армії, а точніше на правому березі Дніпра знаходиться російське вороже угрупування приблизно в 20 тис. осіб, які зараз мають дуже ускладнений зв'язок з основними силами на лівому березі великої української ріки. Як казали українці в давнину, що потім описав наш земляк Микола Гоголь: "Не кожен птах долетить і до середини Дніпра". Гоголь тоді вимушений був писати російською мовою через заборони царським Петербургом публікацій українською. Це все тривало до Першої буржуазної революції (1905-1907 рр.), яка ледь не знищила монархію Романових і тоді шовіністичний Петербург вимушений був знову дозволити писати і публікувати українською мовою, яку заборонив у 19 ст.  

Відео дня

Головна точка українського наступу – місто Херсон. Усі мости через Дніпро зараз стали метою української артилерії, і вони або знищені, чи пошкоджені, що не дозволяє окупантам переправляти важкі озброєння. Так що російські солдати можуть вийти тільки пішки, залишивши усю важку техніку на правобережжі. Російські намагання збудувати понтонну переправу зазнали також краху, тож чекаємо, чи ворог буде битися до знищення свого останнього бійця, чи спробує бодай частково вийти. Ще деякі резерви Генштаб РФ перекинув до лівого берега Дніпра, але на інший берег не може переправити важкі озброєння. З коротким часом окупанти на правому березі  Дніпра відчують нестачу запасів снарядів, мін та патронів, що зразу має відобразитися на лінії боїв. Росіяни намагаються відволікти українську армію наступом на різних напрямках на Донбасі та усе це поки що безуспішно.

Наступне звільнення Херсону ставить на порядок денний питання продовження українського наступу на південному напрямку, а це значить, що метою стає Кримський півострів. Крим історично завжди був пов'язаний з нижнім Дніпром. Коли в 12-7 ст. до н.е. кочові племена кімерійців володіли усім півднем  сучасної України то, звісно, що панували і в Криму. Їх змінили у 7 ст. до н.е. скіфи, але знову південні степи Придніпров’я були пов’язані з Кримом в одному державному просторі. Ситуація практично залишилися такою ж і з приходом сарматів у 2 ст. до н.е. У 3 ст. вже після Христа до Криму зайшли германські племена готів, що також оволоділи і південними степами сучасної України. Їх змінили агресивні азіатські кочівники гуни, потім послідовно сюди мігрували з Азії племена аварів, болгар, хазарів, половців і територія Криму (за виключенням гірського південного узбережжя) завжди була тісно пов’язана військово, економічно і управлінські з півднем сучасної України. Перша (з 482 р.) і Друга (з 882 р.) Київські держави також були тісно пов’язані з Кримським півостровом. В Криму прийняв учення Христа Великий Київський князь Володимир (988 р.), який відразу похрестив населення Київської держави Русь. Тоді ж Київ заснував невелике Тмутараканське князівство у східному Криму і  дельті Кубані, щоб контролювати стратегічний морський прохід між Чорним та Азовським морем.

РФ почала війну проти України нападом на Крим 20 лютого 2014 р. Щоб поставити жирну крапку на усій російській агресії проти України, що мала подальшою метою захоплення щонайменше 13 незалежних держав – колишніх радянських республік, потрібно повернути Крим його законному власнику – Українській державі. Зараз кожен аеродром та морський порт Криму стають можливою метою для завдання шкоди російським окупантам. Нас цікавлять не тільки мости через Дніпро. Має бути виведений з ладу незаконно збудований Кримський міст. Москва має відчути, що загарбана чужа територія має бути повернена Києву.

Кремль придумав ідеологію російського фашизму – рашизм як прикриття грабунку українських природних ресурсів. Тільки після відновлення української державності в 1991 р. Київ вклав у Кримський півострів більше 100 мільярдів дол. Якщо ви думаєте, що Москва просуває ідеї руSSкого міра виключно для гуманітарного розвитку та пов’язування з росіянами за межами РФ, то ви помиляєтеся. Перед 2014 р. геологи знайшли великі поклади природного газу навколо Кримського півострова (на морському дні) і на півночі Донбасу. І  одразу грою випадку тут як тут російські війська. Один з головних мотивів російської агресії - грабіж українських природних ресурсів. Якби Україна встигла використати розвідані природні поклади Криму та Донбасу, то відразу заробила б величезні кошти, була вільна від необхідності закупівель російських енергоносіїв та й ще з можливістю експорту. У такий спосіб Київ став би повністю незалежним енергетичним гравцем, якому співпраця з РФ не мала б якогось економічного та політичного зиску. Росія зі своєю нафтою і газом стала б повністю нецікавою Україні, тож реалізація євроінтеграційного напрямку ставала б безальтернативною для українських громадян. Тоді Кремль нашвидкоруч підготував напад на Крим та Донбас, щоб прихопити досить великі поклади газу та інших українських ресурсів. Зараз Москва ще замахнулася і на Харківську область, яка також багата газом. Тепер вже менше пам’ятають, що з 1950 до 1975 року Москва та уся значна європейська частина РФ отримували газ виключно з українських родовищ Полтавщини, Харківщини і частково Сумщини.  Тому напрямок російського наступу на сході України також мав за мету окупацію газоносних регіонів, щоб перебрати собі діючі свердловини та відновити за рахунок нових технологій старі.

Український Крим має бути відібраний у російських окупантів, які перетворили його у величезну військову базу. Тому півострів має бути демілітаризований. Панування там російської ідеології фашизму – рашизму має бути виметене, а значить має відбутися денацифікація. Всі 600 тисяч прибулих росіян, головним чином з Уралу та Сибіру, мають повернутися додому, звідки прибули. Кримський міст, незаконно збудований без відповідних екологічних та будівельних міжнародних та українських дозволів, ставши величезною екологічною і логістичною небезпекою, має бути демонтований. Усе це саме по собі не зробиться, якщо українська армія за допомогою своїх західних союзників не вимусить російську сторону залишити незаконно окупований півострів. Звільнення Херсону було б першим кроком у цьому напрямку.

disclaimer_icon
Важливо: думка редакції може відрізнятися від авторської. Редакція сайту не відповідає за зміст блогів, але прагне публікувати різні погляди. Детальніше про редакційну політику OBOZREVATEL – запосиланням...