Дипломат Левченко: Китай де-факто дозволив Путіну почати війну, тепер він має сказати своє слово. Інтерв’ю

4 хвилини
96,2 т.
Дипломат Левченко: Китай де-факто дозволив Путіну почати війну, тепер він має сказати своє слово. Інтерв’ю

З початку широкомасштабної війни Росії проти України Китай демонстрував досить обережну позицію, не засуджуючи агресора. Ба більше, якби не мовчазна згода Пекіна, Кремль навряд чи наважився б на такий крок. Водночас заява глави Китаю Сі Цзіньпіня про підтримку територіальної цілісності Казахстану, на територію якого зазіхає Кремль, фактично є антиросійською.

Відео дня

Китай є однією з країн, яка гарантувала територіальну цілісність нашій країні згідно з Будапештським меморандумом. Він є постійним членом Радбезу ООН та бажає відігравати більшу роль у відновленні стабільності у світі. Так у чому справа? Зараз цю стабільність порушує Росія, а отже, Пекіну варто зробити наступний логічний крок.

Таку думку в ексклюзивному інтерв’ю OBOZREVATEL висловив експосол України у Хорватії, Боснії та Герцеговині Олександр Левченко.

– Глава Китаю зустрівся з Путіним. За підсумками зустрічі прозвучали неоднозначні заяви – про забезпечення стабільності у світі, про збалансовану позицію, про занепокоєння щодо війни в Україні. Водночас ми бачимо, що прямої підтримки Росії Китай не надає. Яка реальна позиція Пекіна, зокрема, після масштабного контрнаступу ЗСУ?

– Зрозуміло, що нас усіх турбує позиція Китаю, оскільки Китай – гарант територіальної цілісності України відповідно до Будапештського меморандуму 1994 року. Проте до цього часу ми не отримали від Пекіна сигналу про засудження російської військової агресії, і це нас турбує.

Звісно, Росія сподівається на Китай. Вона використовує фактор загострення китайсько-американських відносин. Але Китай теж розуміє, що відверто не може підтримати російську агресію. Певні політичні збитки Китай вже має через те, що не висловлював позицію засудження Росії.

Відомо, що 16 так званих країн соціалізму, більшість яких уже є членами Євросоюзу, мали формат співпраці з Китаєм, дуже міцний. Через цей формат Китай просував свої наративи в Європі. Зараз цей формат фактично припинив існування.

Тому Пекіну варто визначитися, чи треба відверто підтримувати Росію в цій війні. Тим паче, що Росія не виграє. Китай веде обережну політику, надто обережну, як на мене. Все-таки Китай – постійний член Ради безпеки ООН і мав би сказати своє слово про те, що вирішення будь-яких питань за допомогою військової сили засуджується Статутом ООН.

Так у чому справа? Сі Цзіньпіном було заявлено, що Китай хоче посилити свою роль як фактору стабільності й відновлення порушених норм міжнародних відносин. І ось ці відносини порушує РФ. Ми маємо розуміти, що, якщо було б засудження Китаєм, Путін не наважився б на цю агресію.

З одного боку, Китай намагається зробити так, щоб світова спільнота не визнала його союзником РФ. З другого боку, ми не бачимо і явного засудження дій Москви. Очевидно, така політика балансування буде продовжена.

– Отже, Пекін намагається пройти між крапельками. А чи можемо ми в Україні принаймні розраховувати на те, що він не надаватиме Росії військової допомоги?

– Сподіваємося. Тому що, якщо Пекін надає військову допомогу Росії, він стає учасником конфлікту на боці країни-агресора. Це передбачає відповідальність не лише перед українським народом, але й перед міжнародним правом, міжнародною спільнотою. Це має бути усвідомлювати Пекін і його офіційна політика.

– За два дні до зустрічі, про яку ми говоримо, відбулася інша зустріч – президента Казахстану Токаєва із Сі Цзіньпіном. На ній було заявлено, що Китай буде підтримувати незалежність і територіальну цілісність Казахстану. Чи можна це вважати опосередковано антиросійським кроком?

– Ми розуміємо, хто загрожує територіальній цілісності Казахстану. Фактично Росія загрожує усім колишнім республікам Радянського Союзу. Не виняток тут і Казахстан. Тому така заява Пекіна явно не в проросійському треку.

Це добре, тому що Казахстан – дуже впливова країна, із серйозними ресурсами. Він також має російську меншину, і цей фактор могла б використати Москва.

Тому така заява Китаю важлива в плані того, що Росії не варто піднімати заколоти на територіях, де російське населення має значні позиції – на півночі і на сході Казахстану – з тим, щоб порушити територіальну цілісність цієї країни. Ми пам’ятаємо, що коли 2014 року Росія захопила Крим і частину Донбасу, президент Назарбаєв сказав, що такі речі неприпустимі. Тоді Путін зауважив, що дивується, що на географічній мапі є така велика держава, як Казахстан. Після цього Казахстан змушений був перевести на більш низький рівень підтримку України та її територіальної цілісності.

Отже, це хороший знак, який дає Пекін.

– І наостанок про не дуже хороший для України сигнал. Дані соцопитування, проведеного у Словаччині, свідчать про те, що для більшості населення бажаною була б перемога Росії, а не України. Як ви пояснюєте цей феномен?

– Я не бачив цього, але це дійсно факт, що дуже насторожує. Це дуже неприємно. Це свідчить про те, що в інформаційному просторі Словаччини Україна працює погано. Передусім відповідальність за це лежить на нашому посольстві, яке не доносить правильні сигнали.

Це катастрофічно та неприпустимо. Це надзвичайно небезпечний сигнал. Член НАТО, член Євросоюзу, сусід України висловлює таку публічну думку. Це означає, що російські наративи абсолютно домінують в інформаційному просторі цієї країни. Це ще один сигнал Києву, МЗС України про те, що інформаційна робота і не лише у Словаччині має бути висунута на перший план перед дипломатичними представництвами.