Російська окупаційна армія де-факто провалила першу фазу весняного наступу в Україні, не виконавши жодної з поставлених цілей. Готуючись до нового етапу, ворог перекидає сили та засоби на певні ділянки фронту, зокрема, під Оріхово, де найближчим часом може бути досить "гаряче". Противник, як і раніше, шукатиме слабкі місця в українській обороні та діятиме вздовж усієї лінії фронту, тож період до кінця літа може бути досить напруженим.

Відео дня

Проте, якщо до кінця літа ворог не досягне поставлених цілей, його ресурси завдяки зусиллям Сил оборони будуть критично вихолощені, а глава Білого дому займеться власними внутрішньополітичними проблемами, Кремль може ухвалити рішення про заморожування війни.

Такий прогноз в ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA озвучив військовий експерт Владислав Селезньов.

– Ворог почав свій весняний наступ раніше, аніж очікувалося. Зокрема, в одному з попередніх інтерв'ю ви припускали, що він розпочнеться наприкінці квітня. За вашими оцінками, чи можна сказати, що перший етап наступу вже програно? Чи припускаєте, що на другому етапі кращі погодні умови та "зеленка" дадуть ворогу певні переваги? Чи можна говорити про те, що протягом найближчих тижнів ворогові вдасться розвинути досить масштабний наступ?

– Частково на своє запитання ви вже відповіли. Так, безумовно, кінець квітня – це стабілізація ґрунтів після весняних дощів, це "зеленка", яка створює відповідні умови для активізації дій супротивника, адже супротивник матиме змогу приховано накопичувати відповідні сили та ресурси на пріоритетних для себе напрямках.

Так, я вважаю, що перший етап російського передчасного весняного наступу для росіян виявився невдалим, усі поставлені цілі росіяни буквально провалили. Проте, говорити, що противник повністю вихолостив свій наступальний потенціал, нелогічно.

Зверніть увагу: останнім часом у моніторингових ресурсах з'являються повідомлення про те, що противник останні кілька тижнів активно перекидає свої сили і засоби через Мелітополь, тобто концентрує свої зусилля, швидше за все, із метою масштабування атак на Оріхівському напрямку. Адже в принципі, це логічно.

Коли донедавна противник намагався атакувати досить серйозними силами по трасі Е-105 у районі Степногірська і Плавнів, рухаючись вузькою смугою уздовж колишнього русла Дніпра, коли ще було Каховське водосховище, то там він заздалегідь заганяв себе в незручне становище. Цей вкрай вузький тунель дозволяв українським Силам оборони у будь-який момент буквально перерізати ударом з флангу весь цей наступальний порив противника.

Противник веде бої тактичного рівня і в районі Плавнів, і в районі Степногірська, здебільшого в південній частині цього населеного пункту, але де-факто концентрує свої зусилля для того, щоб значно посилити тиск на захисників Оріхова. Бої в районі Щербаківки, Малих Щербаків, я думаю, є тим самим підтвердженням.

Плюс противник намагається діяти синхронізовано, атакуючи наших захисників на південний захід від Гуляйполя, прагнучи цими "кліщами" затиснути угруповання українських Сил оборони в районі Оріхового. Думаю, що саме в цьому місці найближчим часом ми будемо бачити серйозну динаміку безпосередньо на полі бою.

Так, безумовно, читаючи зведення Генштабу, ми бачимо, що район Покровська і Мирногорода, як і раніше, залишається зосередженням ворожих зусиль – найбільше бойових зіткнень відбувається саме там. Навіть за підсумками так званого "великоднього перемир'я" кількість бойових зіткнень чимала, й, до речі, у противника чималий рівень втрат. Тобто ворог спробував скористатися військовою хитрістю, щоб значно покращити своє тактичне становище на певних рубежах і позиціях. Але там, де він намагався атакувати, всі ці спроби були відбиті, і противник не домігся нічого нового, окрім збільшення мартирологу їхніх втрат.

Ще одна досить тривожна, як на мене, точка на карті бойових дій – це напрямок на Слов'янськ. З одного боку, я розумію, що після втрати нами контролю над Сіверськом ситуація для нас розвивається в досить негативному ключі, а з іншого – завдяки тому, що на цій ділянці фронту діє потужне з'єднання української армії, гадаю, що ті спроби противника, які він намагався реалізувати, найближчим часом, не отримають серйозного масштабування у частині значного здобуття територій нашої країни.

Щодо інших ділянок фронту, то противник діятиме й далі синхронізовано практично скрізь, намагаючись знайти слабкі місця в нашій обороні. Тому навряд чи ми побачимо де-небудь затишшя на полі бою практично на всіх 1100 км активної частини лінії фронту. Це стосується і Сумської області, і півночі Харківської області.

Знову ж таки противник все ще не полишає намірів і планів у частині просування в північну частину Куп'янська. Бої там тривають неуспішно для росіян, але щоразу несуть серйозні ризики і загрози нашому угрупованню, яке обороняє і Куп'янськ, і Куп'янськ-Вузловий. Причому, на цій ділянці фронту противник діє певною мірою синхронізовано, атакуючи Куп'янськ як з півночі, так і з південного сходу. Тобто ситуація там залишається досить складною.

Говорити про те, що ми десь маємо абсолютно провальну ситуацію на полі бою, я не ризикну. Де-факто березневий наступ противника виявився абсолютно нікчемним, але у нього є ресурси. Тому я залишаюся вірним своїм твердженням у плані того, що кінець весни і літо поточного року будуть досить динамічними у плані спроб ворога силою зброї захопити ті території України, які згідно з новою редакцією російської конституції, включені до складу РФ.

Плюс буферні зони. Буквально днями досить серйозний резонанс в українському інформаційному просторі спричинила заява бригадного генерала Павла Паліси про те, що ворог намагатиметься формувати буферну зону на території Вінницької області, щоб у такий спосіб убезпечити своє угрупування, яке перебуває на території самопроголошеної Придністровської Молдавської республіки. Путін ще в травні позаминулого року поставив завдання створення буферної зони, і це завдання російська армія в міру сил і можливостей намагатиметься реалізувати.

Чи є ці сили і можливості? Певною мірою тут і зараз ці ресурси є. Не йдеться про Вінницьку область, йдеться про інші ділянки фронту. Але ці ресурси у противника мають тенденцію до вихолощення. Тому я вважаю, що все-таки до кінця літа більшу частину військового, так само як і економічного потенціалу РФ, яка забезпечує активність на полі бою, українськими Силами оборони буде вихолощено.

"Санкції імені генерала Василя Малюка" продовжують працювати і приносити нам вельми позитивні результати і негативні наслідки для російської армії, для російської економіки, для РФ загалом.

– Ви сказали про об'єктивні проблеми, з якими сьогодні стикається країна-агресорка, зокрема в плані ресурсів. У цьому контексті президент Зеленський припустив, що Путін може готуватися до закінчення війни. Чому він дійшов такого висновку? Тому що в Росії відключають Telegram та інтернет, що може бути пов'язано з тим, що Кремль планує непопулярні кроки. Наприклад, оголосити про закінчення своєї безславної війни проти України, або ж, навпаки, про оголошення загальної або принаймні масштабної мобілізації. На який із цих варіантів ви робите більшу ставку?

– Я вважаю, що в цьому випадку вище військово-політичне керівництво РФ спрямовує всі свої сили на те, щоб перетворити Росію на свого роду КНДР 2.0 шляхом обрізання від усіх альтернативних джерел інформації. Яким чином далі цими можливостями буде користуватися російське вище військово-політичне керівництво, наразі важко припустити. У принципі, противник не раз мав можливості використати додаткові мобілізаційні ресурси, але й досі цього не було зроблено.

З якої причини? У голову Путіну або Герасимову я не залізу, але очевидно, що є досить вагомі причини, щоб насамперед фінансовими ресурсами спонсорувати або активувати опцію щодо призову додаткових партій російських убивць, які на нашій землі вбивають жінок, людей похилого віку і дітей. Чи можливі варіанти проведення додаткових хвиль мобілізації? З урахуванням серйозної стагнації російської економіки, я вважаю, що ні.

Думаю, що остаточне рішення в плані того, яким чином, за якими сценаріями розвиватиметься російсько-українська війна, Путін і його оточення схвалять ближче до кінця літа. Якщо не буде результатів на полі бою, на які розраховує російський генштаб, якщо російські об'єкти оборонно-промислового комплексу, нафтопереробної промисловості будуть знищуватися і руйнуватися за допомогою ефективних дій українськихСил оборони, ракетами, дронами, якщо загалом тенденції будуть такими, що російська економіка буде буквально йти в круте піке через брак ресурсів і доступу до сучасних технологій, цілком можливо, що ухвалюватиметься рішення про заморожування російсько-української війни.

Чи потрібно для цього Путіну блокувати Telegram та інші соціальні мережі? Не думаю. Російська пропаганда і терористична система, зокрема позасудового переслідування, повністю вихолостила здатність російського суспільства до бунтів і прояву інших актів та акцій непокори. Народний опір у РФ за ці роки серйозно придушений, і лідерів протестного руху я не назву жодного прізвища російських політиків, лідерів громадської думки, які були б готові організувати й очолити протести.

Тому вважаю, що яке б рішення не ухвалили Путін і його оточення, це відбудеться без будь-яких серйозних соціальних потрясінь і протестних акцій.

Я вважаю, що протягом весни-літа ми будемо бачити серйозну динаміку на полі бою. Буде досить непросто, про це говорить і президент Зеленський. Але я думаю, що він каже не тільки в контексті тих процесів, які відбуваються на полі бою, а й у плані політичного тиску з боку наших головних партнерів з-за океану, з Вашингтона.

Пізніше, до вересня Трампу точно буде не до нас, він повністю заглибиться у внутрішню американську політику у зв'язку з проміжними виборами до Конгресу і Сенату. Ну а ми, я думаю, на той час ще прочистимо наступальний потенціал російської армії, позбавивши Путіна і його оточення ілюзій, що вони за допомогою зброї зможуть що-небудь зробити на полі бою.