Є багато способів підтримати Україну та українців – я намагаюся використовувати якомога більше: німецький стиліст вже майже рік виставляє тематичні ліфтолуки
Німецький стиліст, дизайнер і квір-активіст Френк Пітер Уайлд вже майже рік методично підтримує Україну в її боротьбі з російською агресією. Один з найвідоміших засобів – селфі у ліфті в тематичних образах. Чи легко вже 12-й місяць знаходити для них одяг та аксесуари, скільки дублів потрібно зробити, щоб отримати бажаний результат, та як ще берлінець допомагає нашій країні, він розповів "Телеграфу" у бліц-інтерв’ю.
Прийом з "ліфтолуком" Френк Пітер Уайлд, відомий в Німеччині та за її межами стиліст, дизайнер та борець за рівні права, використовував давно. В його стрічці в Instagram безліч таких фото, часом достатньо провокативних і епатажних, але їх "тональність" змінилась 22 лютого – за два дні до початку повномасштабного вторгнення росії в Україну. Цього дня Френк знявся в образі путіна, використавши для цього маску з обличчям російського президента, шкіряний плащ і ніж. Для наступного фото, коли велика війна вже почалася, він обрав синій костюм та взяв в руку букет квітів жовтого кольору.
З того моменту національні українські кольори переважають у його стрічці, також берлінець активно використовує і традиційний український одяг, і сучасні речі та аксесуари. Час від часу присутні в кадрі книжки, картини, іграшки, плакати, створені в Україні.
- Франк, чи були ви колись в Україні, і як вам в голову прийшла ідея саме через яскраві образи підтримувати нашу країну і привертати увагу до війни?
- Я був в Україні один раз в житті. І це було вже близько 12-ти років тому. Щодо цих фото – це не була ідея, яка виникла раптово, і я сказав: "О, давайте зробимо це". Для мене було і залишається цілком природним те, що я вболіваю за Україну. За цим не було жодного плану, клянуся. Просто коли почалося це повномасштабне вторгнення, я сказав собі, що буду на боці України до тих пір, поки це триватиме.
- На жаль, велика війна точиться вже майже рік, а ви щодня в новому образі, чи легко зараз, коли минуло стільки часу, знаходити все нові й нові деталі? Чи продумуєте ви наперед, що одягнете для чергового селфі, чи це виходить спонтанно?
- Сказати, що це легко, було б трохи поверхово. Я отримую інформацію про війну і читаю новини, а також маю багато друзів в Україні, які розповідають, що відбувається. Тому іноді через свій робочий графік я проводжу зйомку заздалегідь. Але більшість фотографій все-таки роблю рано вранці, і вони відображають те, що я вважаю важливим. Іноді я навіть міняю світлини в останню хвилину перед публікацією, коли читаю щось, через що я не можу опублікувати щасливий кадр.
- Завдяки майже щоденній практиці у вас завжди виходить зробити фото так, як ви задумали з першого разу?
– Зазвичай я готуюсь і більш-менш точно знаю, як я хочу, щоб виглядав кінцевий варіант. Звісно, я роблю кілька кадрів, завантажую їх і вибираю той, який, на мою думку, найкраще представляє те, що я хочу сказати цим зображенням. Та мій час у ліфті дуже обмежений, оскільки він не мій приватний, ним користуються і інші люди. Тому я повинен бути швидким, щоб нікому не заважати. Часто, дійсно, мені потрібно лише кілька хвилин, щоб зробити правильний знімок, але іноді процес трошки затягується, перш ніж я стаю задоволений результатом. Знаєте, я сприймаю це дуже серйозно.
- Ви у кадрі з’являєтесь в одязі, аксесуарах як дизайнерських, так і речах "мас-маркету" - ви їх купуєте, чи це подарунки?
- В мене є фото, наприклад, опубліковане на день народження президента України Володимира Зеленського з милим його портретом, прикріпленим до футболки. Його я придбав в поп-магазині в Берліні, це український модельєр BESSARION, роботи якого я люблю і захоплююся ними. Інші сорочки отримую в подарунок від українських дизайнерів, яким подобається те, що я роблю, і вони хочуть зробити свій внесок у серію "Ліфт", бо розуміють: ця серія – це як вікно у світ, яке прославляє українську культуру та моду, а також нагадує всім, що війна росії проти України ще не закінчена.
- А як до вас потрапляють принтовані речі з назвами чи зображеннями українських міст, таких як Маріуполь, Херсон, а нещадавно ви вдягнули футболкою з зображенням центральної площі Мелітополя. Розкажіть її історію.
- Пару таких футболок мені надіслала українка, яка бажає залишитися анонімною. Мелітополь – це її рідне місто, і вона хотіла, щоб я нагадав про нього світу, і про те, що воно потерпає від російської агресії.
- Та ці селфі хоч і дуже потужний, але не єдиний ваш внесок у допомогу Україні…
– Як, бачимо серія "Ліфт" привернула багато уваги до мого Instagram з усіх поважних причин. Тому я використовую це для популяризації української культури, музики, мистецтва, моди тощо. Але я також використовую свій голос, щоб виступати на проукраїнських демонстраціях, ділитися петиціями, а також підтримую благодійні пожертви для України. Є багато способів підтримати Україну та українців – я намагаюся використовувати якомога більше. Зокрема, з червня минуло року я співпрацюю з проєктом United24 (платформа з підтримки України, де відбувається збір коштів – авт.) і офіційно оголошений в його рамках "другом України". У моєму Instagram ви можете побачити, що я використовую їх офіційну сувенірну продукцію, яку ніде не можна купити. Також я створив для них разом з Vitsche Berlin (об'єднання українців, які живуть у Берліні – авт.)різдвяну точку для збору пожертвувань на придбання генераторів для лікарень в Україні.
- Що вас найбільше вражає в українцях, які, скоро як рік продовжують протистояти сильному та підлому ворогу?
- Це важке питання. Чесно кажучи, мене так багато вражає. Перш за все – оптимізм і надія, які зберігають українці. І це любов і терпимість до кожного, які я відчуваю, зустрічаючи їх. І солідарність всередині української громади, яка мене справді вражає. І здатність створювати чудові речі під час війни і ніколи не здаватися. Я так багато чого навчився від усіх чудових українців, яких я зустрів протягом останніх майже 12 місяців. Україна для мене – величезне натхнення на хоробрість і доброту, на любов і солідарність.
