Відео дня
Європа має дякувати нам за захист з ранку до вечора, з вечора до ранку: інтерв'ю з генералом Романенком
Союзники України на Заході, як і раніше, "б'ють по хвостах" – надають військову допомогу Україні не на випередження, а з великим запізненням. Наприклад, терміни постачання винищувачів F-16 постійно відкладаються, причому із суто політичних, а не об'єктивних причин, адже Захід переважно все ще перебуває в ілюзії пацифізму.
Втім ситуація змінюється. Останні агресивні заяви, що лунають з Кремля, і об'єктивна ситуація на українському фронті дедалі більше переконують союзників України, що загроза агресії Росії проти однієї з європейських країн НАТО є цілком реальною. Вони вже відчувають "гіркоту війни". Так, українці повинні постійно дякувати Заходу за військову допомогу. Але так само Захід має дякувати Україні "з ранку до вечора, з вечора до ранку" за те, що щонайменше два роки поспіль вони позбавлені необхідності прямого військового зіткнення з путінською армією. Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA висловив ексзаступник начальника Генерального штабу Збройних сил України, генерал-лейтенант Ігор Романенко.
– Глава МЗС України Дмитро Кулеба повідомив про підготовку до першого удару із застосуванням винищувачів F-16. Зокрема, готуються пілоти, інженери та необхідна інфраструктура. Чи справді може йтися про певну конкретну, знакову, символічну мету для першого застосування F-16?
– На мою думку, така можливість була ще й минулого року. Останні терміни постачання F-16 були перенесені на кінець 2023 року. По суті, постачання може відбутися досить скоро цього року. Все залежить тільки від політичного рішення союзників, а решта – від лукавого.
На Заході виходять зі своєї внутрішньополітичної ситуації, частково глобальної, тому відсувають терміни, незважаючи на те, що у нас важкий стан на фронті, нам цього не вистачає. Уся ця дворічна історія широкомасштабного етапу війни показує, що зброю, яку передавав Захід, здебільшого ми використовували досить ефективно.
У нас не вистачає снарядів, не вистачає артилерії. І загалом за основними показниками росіяни перевершують нас за потенціалом. І за цих умов нам необхідно виконувати бойові завдання. Противник наступає практично з усього фронту, від Харківської області до Херсонської.
Дуже складна інформаційна ситуація у нашої влади, яка змушена пояснювати українцям незрозуміле – чому на Заході не ухвалюються рішення щодо передачі Україні авіації, далекобійних ракет, боєприпасів. Усе б'ється по хвостах замість того, щоб працювати на випередження. Це важлива хронічна помилка, яку США роблять протягом двох років.
Якби нам надали все необхідне, ми впоралися б сьогодні чи завтра. Проте маємо ситуацію, яку маємо. Нашому військово-політичному керівництву доводиться ухвалювати відповідні рішення.
– Ви сказали: "Ми впоралися б сьогодні чи завтра". Що ви маєте на увазі?
– Щойно було б вирішено питання постачання, ми почали б планувати і застосовувати озброєння, і це було б ефективно.
– Напевно, ви звернули увагу на те, що останнім часом у західному інформаційному просторі дуже активізувалася тема того, що Путін не зупиниться в Україні, що він піде далі. Багато політичних діячів на Заході усвідомили цю загрозу. Чи вважаєте ви, що на цій хвилі сьогодні може суттєво посилитись і, головне, прискоритися процес надання Україні західних озброєнь? Що нам швидше дадуть F-16, далекобійні ATACMS, що США швидше розблокують фінансову допомогу нашій країні?
– США у тих умовах, які мають місце, навряд чи щось зможуть зробити швидше. Терміни лише відсуваються. Знову биття по хвостах. Активізується Європа, європейське керівництво, тому що вони відчувають, що це зовсім поряд, що це віддає гіркотою війни, яка до них наближається.
Росія в потенціалі може здійснювати агресивні дії щодо країн НАТО і загалом європейських держав. Цей потенціал реально був до вторгнення в Україну. Не говорячи про ядерну зброю, потенціал збройних сил РФ для ведення конвенційної війни перевищував потенціал країн НАТО в Європі навіть з урахуванням розміщених у Європі американських військ та озброєнь.
Так, Росія має можливість застосовувати своє озброєння стосовно країн НАТО, а поки що вони зробили підношення до ненатовських держав, Грузії, Молдови, України. Але зараз ймовірність агресії Росії щодо країн НАТО дещо знижена, оскільки вони витратили і продовжують витрачати великий ресурс на Україну.
Союзники закликають нас з ранку до вечора, з вечора до ранку дякувати їм за допомогу. І ми це робимо. Але думаю, що цей процес має бути взаємним. Ці держави, насамперед європейські, особливо східні, мають з ранку до вечора, з вечора до ранку дякувати Україні за те, що ми подарували їм два роки на те, щоб вони відкинули свої пацифістські ілюзії та зайнялися підвищенням обороноздатності та безпеки своїх держав. Ми продовжуємо це робити і зараз.
Якби наші союзники мали більш реалістичний погляд на ситуацію, вони збільшували б наші можливості воювати з окупаційною армією. А те, що ми вміємо воювати наданою ними зброєю, за останні два роки ми переконливо довели.
– Уточніть, будь ласка. Ви вважаєте, що Путін спочатку має вирішити "українське питання" і лише потім рухатися далі в Європу?
– Так. Зараз додати до війни проти України ще одну, навіть невелику війну проти будь-якої країни Балтії, гадаю, Путін не ризикне. Він максимально використовуватиме можливості ескалації, що він і робить, а також буде шантажувати застосуванням зброї масового ураження.
На жаль, він бачить, як виявляють побоювання окремі політичні діячі низки держав, зокрема європейських, як вони поводяться, як б'ють по хвостах вже протягом двох років, і значно довше. Адже за їхньої мовчазної згоди росіяни здійснювали акти агресії проти Грузії. Ці держави навіть потурали таким агресивним діям.
На жаль, це не зжито досі. Будь-який хоч трохи західний фахівець у військовій галузі, в галузі безпеки може прорахувати ці ризики, змоделювати можливі варіанти розвитку подій та показати, як можна організувати ефективні дії, щоб зупинити Росію. Для цього потрібний ресурс, який вони своєчасно та якісно Україні досі не надають.