Філатов – Шмигалю: війну треба виграти, а не прикривати свій чиновницький зад зайвим папірцем

Мери низки найбільших міст України вже понад місяць намагаються переконати уряд та його бюрократичну машину не перешкоджати швидким закупівлям для підрозділів ЗСУ. Реакція – прямо протилежна: в умовах війни прем'єр-міністр Денис Шмигаль провів через Кабмін рішення проводити закупівлі для потреб армії через систему ProZorro, що не тільки відкриває доступ до секретної інформації ворогові (оскільки ProZorro як прозорий майданчик передбачає публічне розголошення всієї інформації), а й затягує у часі забезпечення потреб ЗСУ. Але це далеко не єдина перешкода, яка заважає місцевій владі надавати допомогу захисникам Вітчизни. Все це змусило Асоціацію міст України винести проблему в публічну площину.

Відео дня

Чи намагалися мери достукатися до Кабміну і чому прем'єр Денис Шмигаль зайняв таку позицію, OBOZREVATEL в ексклюзивному інтерв'ю поспілкувався з міським головою Дніпра Борисом Філатовим.

– Скажіть, будь ласка, чому мери міст публічно виступили проти прем'єр-міністра Дениса Шмигаля та його ідеї проводити закупівлі на користь ЗСУ через ProZorro?

– Тому що ми вичерпали всі способи непублічного впливу. Ба більше, зараз буде флешмоб мерів, які запишуть до нього відеозвернення. Саме цим наразі займається Асоціація міст України.

– З початком бойових дій усі закупівлі, які йшли в інтересах армії, зміцнення оборони міст, не проходили через систему ProZorro? А буквально недавно правила змінилися?

– Це рішення з'явилося зовсім недавно, кілька днів тому.

– Яка мотивація глави уряду?

– Найцікавіше, що мотивацію ми зрозуміти не можемо, тому що з нами немає комунікації.

Я висловлю свою думку. Мотивації немає. Хочеться бути розумними, красивими і для всіх хорошими, зокрема показувати прозорість та інше. Але хтось забув, що ми живемо у період воєнного часу.

Я розмовляв із Нефьодовим, який є провайдером всієї цієї системи закупівель. Я зателефонував йому і кажу: "Дивися, ти розумієш, що сама логіка ProZorro полягає в тому, що це публічні закупівлі?" Це ідіотизм.

– Це частина проблеми. Інша полягає в тому, що торги легко зриваються. Умовно: виставляєш "лівих" двох учасників…

– Двох учасників, пишеш скарги в суди до Антимонопольного комітету, плюс кожному учаснику потрібно зібрати купу якихось божевільних довідок, плюс є регламент за часом. Підготовка і самі торги затягуються. Армії все потрібно на вчора, але тепер ми робитимемо це тижнями та місяцями.

Це абсурд. Це помилка.

Скажімо так, ProZorro – це остання крапля у чаші терпіння. До цього ми довго не могли налагодити з прем'єр-міністром комунікацію з передоплати.

Грубо кажучи, ситуація дуже проста. У зв'язку з тим, що зараз Кабінет міністрів постановою 590 заборонив нам будь-яке капітальне будівництво та реконструкцію, муніципалітети мають гроші. І ми готові ці гроші витратити на потреби ЗСУ.

Щодня до нас звертаються військові частини, ТРО – дайте пікапи, дрони. Щоб це все придбати, у нас має бути можливість передоплати, а у нас цієї можливості немає. Кілька місяців ми просимо про це прем'єр-міністра. Відбулося п'ять засідань Кабміну, але його голова зловмисно, спеціально не виносить це питання до порядку денного.

Поясню, навіщо він це робить. Я як людина, яка теж формує порядок денний у себе в міськраді, розумію, що це найкращий бюрократичний механізм занапастити завдання. Тому якщо я виношу якесь питання на розгляд, воно підлягає обговоренню, хтось за, хтось проти, голосували, не голосували ... А якщо я його не виношу, то його ніби не існує.

Тому Шмигаль зловмисно, розуміючи, що це питання на Кабміні підтримає низка міністрів, просто поклав пакет документів під сукно.

– Чому? Війна у країні. І це ж ви не особисто собі …

– Я не можу за нього говорити, тому що він з нами не спілкується. Є дві версії, які передають через третіх осіб різні товариші, до яких ми бігаємо, а бігаємо скрізь.

Перша версія – він каже, що це федералізація та сепаратизм, тому що у такий спосіб мери будуть підкуповувати військових і купувати все необхідне типу для "своїх" ТРО. Начебто "наші" ТРО не воюють на фронті, і наші бригади не воюють на фронті.

Друга версія – якщо мерам дати можливість купувати безперешкодно скрізь і всюди, як виглядатиме центральна виконавча влада в очах суспільства? Мовляв, а навіщо тоді ми тут сидимо, отже, ми не допрацьовуємо.

Причому в інформаційному просторі люди майже не звернули уваги на те, що вже була публічна заява Асоціації міст України. У пресі ця заява була, але пройшла непомітно, бо щодня погані новини.

Ми вже звернулися до Конгресу регіональної влади. Є доручення Конгресу прем'єру вирішити це питання, але він його просто саботує. Ми написали листа голові офісу президента Андрію Єрмаку.

Тому я говорю, що ми вичерпали будь-які непублічні методи впливу. Людина просто зловмисно вдає, що цього питання не існує.

– А Офіс ніяк не відреагував?

– А з Офісом ситуація така. Я все пояснив на Конгресі. Є запис. Це питання підтримав заступник глави офісу Кирило Тимошенко. Але він не командує прем'єр-міністром.

Наразі ми офіційно – я, голова асоціації Олександр Слобожан, житомирський міський голова Сергій Сухомлин та львівський голова Андрій Садовий – звернулися вже до Єрмака. Причому не як до керівника Офісу президента, а як до керівника Конгресу регіональної влади:

"Шановний Андрію Борисовичу, як керівник Конгресу допоможіть нам вирішити це питання".

Але це лише два питання – ProZorro та передоплата. А скільки у нас проблем із валютним контролем, з подвійним оподаткуванням, питання з митницею. Про це можна розповідати годинами. Від цієї бюрократії скоро можна буде повіситись. Тижнями, місяцями ми не можемо вирішити будь-яке завдання.

Начебто рештою другорядних питань Шмигаль і не управляє, але при цьому в його відомстві всі втомилися ходити по колу. Ми пишемо, дзвонимо, надсилаємо повідомлення, якісь рішення правління, "врятуйте-допоможіть". Нещасний Слобожан цілодобово бігає між міністерствами, нас скрізь футболять.

Причому ми не просимо нічого для себе. Ми говоримо: можна просто відчепитися від закупівель для армії? Якщо хтось говоритиме, що на цьому заробляють чи є якісь зловживання, нехай приходять, перевіряють, ми дамо всі документи. Ми ж розуміємо ступінь відповідальності.

Нам війну треба виграти, а не сидіти і чекати, поки хтось десь прикриватиме свій чиновницький зад зайвим папірцем.