У переддень зустрічі президента США Дональда Трампа з російським диктатором Володимиром Путіним на Алясці 15 серпня повідомляється, що Кремль на переговорах вимагатиме, аби Україна віддала Росії всю територію Донецької області. Цю вимогу Москва висуває як передумову для припинення вогню, про жодні безпекові гарантії не йдеться взагалі.

Для України Донеччина з її укріпленими оборонними позиціями та фортечним поясом з чотирьох великих міст є стратегічно важливою. До яких наслідків призвела би окупація Росією всього регіону, проаналізували в Інституті вивчення війни (ISW).

Чого насправді вимагає Путін

З повідомлень, що просочилися у ЗМІ перед зустріччю на Алясці, відомо, що Кремль вимагає, аби Україна без бою віддала Росії усю Донеччину, що є для Києва стратегічно важливою територією. На інших напрямках фронту Україна, за версією Москви, має "заморозити" бойові дії. При цьому ці вимоги не є частиною потенційної "мирної угоди": їх Кремль висуває виключно як передумову для припинення вогню – без жодних гарантій невідновлення бойових дій.

Аналітики наголошують, що фактично Кремль хоче, аби Україна добровільно відмовилася від свого "поясу фортець" – критично важливої лінії оборони, яка вибудовувалася з 2014 року і яку росіяни не здатні ані швидко охопити, ані прорвати. В ISW підкреслили, що зробити це Києву пропонується в обмін на "нічого".

Наскільки відповідають ці вимоги позиції Путіна, яку той висловив на зустрічі зі спецпредставником Трампа Стівом Віткоффом 9 серпня – досі невідомо: відтоді представники Білого дому включно з самим Віткоффом озвучили чотири різні варіації "умов" Кремля.

Що являє собою "фортечний пояс" на Донеччині

Лінія української оборони у Донецькій області складається з чотирьох великих міст та кількох містечок і селищ, що простягаються з півночі на південь вздовж автомагістралі H-20 Костянтинівка-Слов'янськ, із загальним довоєнним населенням понад 380 537 осіб. Пояс має довжину близько 50 кілометрів.

Упродовж останніх 11 років Україна вкладала час, гроші та зусилля у зміцнення цієї лінії оборони та створення значної оборонної промислової та оборонної інфраструктури в цих містах та навколо них.

Слов'янськ і Краматорськ утворюють північну половину фортечного поясу та слугують важливими логістичними центрами для українських військ, що обороняються в Донецькій області. У південній частині фортечного поясу лежать Дружківка, Олексієво-Дружківка та Костянтинівка.

Оборонні позиції у згаданих містах та довкола них українські війська розпочали створювати ще з 2014 року – щойно вибили з них російські гібридні війська. І зусилля не минули марно: у 2022 році Росія так і не змогла захопити Слов'янськ, натомість уже кілька років безуспішно намагається охопити фортечний пояс, що, підкреслюють аналітики, засвідчує успіх довгострокових зусиль України щодо зміцнення цієї лінії оборони.

Нині росіяни намагаються обійти фортечний пояс на Донеччині з південного заходу і захопити його. Однак на це, вважають в ISW, Росії знадобиться щонайменше кілька років.

До чого призвів би вихід України з Донецької області

Аналітики наголосили, що відмова України від неокупованої частини Донецької області призведе до того, що російські війська опиняться на кордонах цього регіону, а нові українські позиції будуть значно менш захищеними, ніж поточна лінія оборони.

За такого розвитку подій українським силам необхідно буде терміново створювати масивні оборонні укріплення вздовж прикордонних районів Харківської та Дніпропетровської областей, де місцевість погано підходить для створення оборонної лінії.

Потенційні українські оборонні лінії в цьому районі проходитимуть через відкриті поля, а природні перешкоди, такі як річки Оскіл та Сіверський Донець, знаходяться занадто далеко на сході, щоб служити оборонними позиціями для українських військ, що захищатимуть кордон Донецької області.

Окрім того, зазначили в ISW, потенційне встановлення нової лінії фронту вздовж кордону Донецької області також вимагатиме масштабних інвестицій в інфраструктуру, сумісну з масштабною довгостроковою місією з моніторингу дотримання режиму припинення вогню.

Ще одна дуже суттєва загроза полягає в тому, що росіяни, зайнявши позиції вздовж прикордонних районів між Донеччиною та Харківщиною і Донеччиною та Дніпропетровщиною, забезпечили би для себе значно вигідніші позиції для подальшого наступу на Харківську та Дніпропетровську області, ніж вони мають зараз.

Примус України віддати Росії західну частину Донецької області перемістив би російські війська на 82 кілометри далі на захід вглиб території України.

Перехід під контроль агресора міста Лиман створив би сприятливі умови для росіян, щоб атакувати українські позиції в Харківській області на східному березі річки Оскіл у разі відновлення боїв. Російські війська могли б тоді спробувати повторити зусилля 2022 року та використати Слов'янськ і подальше просування вздовж траси E-40 Харків-Новошахтинськ для атаки на Ізюм на Харківщині з півдня, розмістивши російські війська приблизно за 20 кілометрів від цього міста.

Щодо Дніпропетровщини, то нині росіяни утримують на адмінкордоні з цією областю обмежені позиції на південний захід від Покровська, але якщо вони займуть всю Донеччину – російські сили зможуть припинити свої поточні зусилля з обходу Покровська і Мирнограда, що коштують їм шалених втрат. Зникне у них також необхідність пробивати найзахіднішу оборонну лінію України Добропілля-Білозерське-Новодонецьке-Олександрівка, яка також простягається з півночі на південь, подібно до фортечного поясу.

Натомість у росіян з'являться значно вигідніші позиції для наступу на Дніпропетровську область.

Плутанина з повідомленнями щодо вимог Путіна

Аналітики наголосили, що всі раніше озвучені вимоги Кремля лише підкреслюють безкомпромісність Путіна у питанні капітуляції України, а також те, що диктатор геть не зацікавлений у добросовісних переговорах.

Так, 1 серпня Путін заявив, що умови, викладені в його промові в червні 2024 року, "безумовно", залишаються незмінними. У тій промові диктатор вимагав, щоб будь-яка мирна угода була спрямована на усунення "корінних причин" війни та передбачала "демілітаризацію", "денацифікацію" та нейтралітет України. Путін фактично вимагав усунення чинної легітимної влади України та створення проросійського маріонеткового уряду в Києві.

"Відтоді Путін послідовно вимагає від України поступитися всім Донбасом та "Новоросією", посилаючись на окуповані та неокуповані частини Донецької, Луганської, Херсонської та Запорізької областей як передумову для будь-яких переговорів з Україною", – зазначили в ISW.

Що російський диктатор запропонував Віткоффу під час останньої зустрічі – досі не зрозуміло: надто різні варіанти озвучували в адміністрації Трампа.

Відомо, що офіційні особи США неодноразово заявляли, що Путін пропонував вивести війська із Запорізької та Херсонської областей в обмін на решту Донецької області, а потім виправили цю заяву, сказавши, що Путін пропонував лише заморозити лінії фронту на Запоріжжі та Херсонщині.

Також повідомлялося, що офіційні особи США заявили, що Путін запропонував вивести війська з Сумської та Харківської областей.

В усіх цих версіях "пропозицій" Кремля спільним залишається лише одне: він вимагає, щоб Україна вивела війська з усієї Донецької області, забезпечивши цим послаблення своєї оборони та подарувавши ворогу неабиякі переваги.

Раніше OBOZ.UA повідомляв, що в ISW сумніваються у здатності армії РФ утримати позиції на північний схід від Добропілля. Про прорив російськими військами оборони українських сил на цій ділянці фронту стало відомо днями. Причиною ж для сумнівів аналітиків в успішності російського "прориву" є те, що окупанти "використовують обмежені ДРГ".

Тільки перевірена інформація в нас у Telegram-каналі OBOZ.UA та у Viber. Не ведіться на фейки!