Генерал Маломуж: армію Путіна треба добивати, поки вона не оговталася. Інтерв'ю

5 хвилин
88,6 т.
Генерал Маломуж: армію Путіна треба добивати, поки вона не оговталася. Інтерв'ю

Армія країни-терориста Росії конче потребує поповнення резервів – резервів людських і ракетних. У РФ пустили в хід запаси боєприпасів радянських часів, намагаються налагодити власне виробництво і купувати їх у третіх країнах, але агресору необхідно щонайменше два-три місяці, щоб "оговтатися" і бути в змозі вдарити по Україні з новою силою.

Відео дня

Цей час українська армія має використати максимально ефективно. За умови успішних наступальних операцій є можливість відтіснити ворога не лише на пріоритетному для нього Бахмутському напрямку, а й звільнити Донецьку та Луганську області й наблизити визволення Криму. Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю OBOZREVATEL висловив керівник Служби зовнішньої розвідки України у 2005–2010 роках, генерал армії Микола Маломуж.

– Британська військова розвідка дійшла висновку, що актуальною метою армії країни-окупанта є повне захоплення чотирьох областей України – Луганської, Донецької, Запорізької та Херсонської. Чи припускаєте ви, що в ситуації невдачі у війні Кремль не ставитиме перед собою інших цілей?

– Частково я згоден із цими висновками щодо того, що зараз Росія зміцнюватиме ці пріоритетні напрямки. Особливо важливим для них є захоплення Бахмута. Бо це вже не лише реалізація військової стратегії із захоплення Донецької області, а й питання особистого престижу Путіна.

Він неодноразово ставив завдання захопити Бахмут і Донецьку область загалом, але цей план не реалізується, незважаючи на перекидання туди нових частин, "вагнерівців", спецназу, повітрянодесантних підрозділів тощо.

Тому зараз усі додаткові сили, зокрема й нову російську техніку, яка виготовляється на військових заводах у РФ, кидають на Донбас. Він додатково концентрує тут танки Т-90, нові БТР і ракетні системи.

У цьому регіоні Путін має намір реалізувати свої амбіції, показуючи російському суспільству, що він досягає мети війни. На Новий рік ставиться завдання захопити Донбас. Але українська армія потужно протидіє реалізації цих планів, тому, на мою думку, перспективи захоплення всього Донбасу немає.

Другий стратегічний напрямок – це південь. Противник намагається перешкоджати наступу української армії на всіх напрямках, його завдання зараз – не так наступати, як обороняти свої позиції.

Через Кримський міст у Крим перекидаються нові частини, частково перекидання здійснюється на Донбас та Запоріжжя, створюються укріпрайони. Я не вважаю їх достатньо ефективними, але вони копають у Мелітополі, Бердянську, Новій Каховці.

Південь є важливим стратегічним напрямом для нас, адже, звільняючи його, ми повністю перекриваємо всю південну комунікацію ворога в Крим і, відповідно, створюємо перспективи наступу на Крим.

– Яким є ваш прогноз? Як розвиватимуться події на цих ділянках фронту в найближчі тижні та місяці?

– Гадаю, протягом найближчих двох місяців дії ворога будуть обмеженими, оскільки він іще не підтягнув усі резерви. Але десь із лютого-березня, коли буде підготовлено мобілізованих у кількості 150-200 тис., це вже буде істотна сила.

До того ж часу вони можуть підтягнути техніку, озброєння, здійснити реконструкцію, виготовити нові системи – ракетні й артилерійські. Нині цих засобів і боєприпасів до них бракує. Їх намагаються купувати в Ірану та Північної Кореї, повертати деякі боєприпаси з африканських країн, які вони туди продавали.

На підготовку резервів та стягування вогневих засобів у напрямку півдня та сходу України знадобиться близько двох-трьох місяців.

Отже, наприкінці зими – на початку весни загроза може посилитися. Але, гадаю, за цей час Україна має здійснити дуже активний наступ, незважаючи на зиму – на сході, зокрема. Це можуть бути дуже несподівані стратегічні операції, які дадуть перспективу не лише зупинити ворога, наприклад, на Бахмутському напрямі, а й звільнити території Луганської та Донецької областей.

І, звісно, необхідно планувати контрнаступальну операцію на півдні та на лівобережжі Херсонської області, у Запорізькій області, у Мелітополі, у Бердянську. Гадаю, такі плани має вище військове командування. Особливо важливою є нейтралізація всіх сил і засобів противника, які вони підтягують, а потім проведення комплексної операції в різних точках, щоб противник не зміг зорієнтуватися.

Це дасть змогу не лише порушити фронт, а й почати розвивати наступальні операції по всьому півдню, можливо, до Криму.

Але все це необхідно робити якнайшвидше, поки Росія не оговтається, не накопичить сили, не підтягне вогневі засоби та додаткові боєприпаси, а також ракетні системи балістичного типу, виробництво яких налагоджується в РФ.

– Про які саме ракети може йтися?

– Вони домовилися з Іраном про постачання ракет обмеженої дії, дальністю до 300 км, оскільки Іран не хоче отримати найболючіші санкції. Крім того, в Росії також виробляють ракети. Ми припускаємо, що за місяць вони можуть виробляти кілька сотень ракет. Наприклад, кілька десятків ракет Х-101, кілька десятків "Іскандерів", кілька десятків "Калібрів".

– Представник міноборони США заявив, що Росія сьогодні використовує боєприпаси 40-річної давнини, оскільки інтенсивно спалює свої запаси на полі бою. І самостійно в Росії снаряди закінчаться вже до початку 2023 року. Як я вас розумію, незважаючи на це, до весни Росія все ж таки зможе відновити свій потенціал, зокрема ракетний?

– Насамперед уточню щодо радянських боєприпасів і ракетних систем. Вони ще є у великій кількості. Є навіть ті, які свого часу були переміщені з України – ми передали ракети та системи в межах Будапештського меморандуму.

На складах у РФ просто неба знаходиться велика кількість снарядів, ракет, які за сорок років не надто добре зберігалися, не перевірялися, не реабілітувалися. Їх також перекидатимуть на фронт, незважаючи на те, що вони можуть неефективно використовуватися. Так, нам відомі приклади, коли ракети, запущені в Україну, падали на територію Росії або не долітали до цілі в Україні. Але це теж боєприпаси, також загрози, і це теж проблема.

Противник змушений використовувати такі неякісні й неефективні боєприпаси, але паралельно він поповнюватиме запаси почасти завдяки власному виробництву, почасти – купівлі у союзників ракет і комплектуючих до них, зокрема китайської електроніки. Вони закуповують електроніку й у третіх країнах, які її перепродують. Так, до Росії потрапляє американська та європейська електроніка. Це не буде масово, але це будуть десятки та сотні ракет, які теж поповнюватимуть резерви.

Але ще раз наголошу: нам зараз важливо не чекати на нові накопичення, а проводити ефективні операції в нашому форматі, які швидко знекровлять противника. У такому разі ці втрати йому буде вкрай складно компенсувати, навіть з урахуванням допомоги партнерів – країн-ізгоїв – і власного ВПК.

А коли російська армія зазнаватиме великих втрат, коли в її лавах почнеться паніка та зневіра в керівництві країни, коли впаде моральний дух окупантів, може настати і дестабілізація в самій Росії та в оточенні Путіна – як наслідок великих "успіхів".