Генерал Маломуж: ЗСУ можуть проломити південний коридор Путіна, він готує новорічний наступ. Інтерв'ю

Наразі армія країни-терориста Росії зосередилася на зміцненні оборони. Наступати вона не в змозі. Ворогу необхідно утриматися на зайнятих позиціях до надходження нових резервів близько – 200 тисяч мобілізованих. До Нового року окупант може готувати черговий етап наступальної операції, в якому візьмуть участь не лише "мобіки", а й вагнерівці та кадировці.

Водночас українські Сили оборони після звільнення Херсона отримають можливість просування на Херсонському і Запорізькому напрямках та перерізання південного коридору ворога, розташованого між цими двома областями. Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю OBOZREVATEL висловив керівник Служби зовнішньої розвідки України у 2005-2010 роках генерал армії Микола Маломуж.

– У британській розвідці повідомили, що російські окупаційні війська зміцнюють оборону по всій лінії фронту. Що це за знак для нас? Чи можна говорити, що війна перейшла у нову фазу, що ворог уже не готується до наступу?

– Насамперед російському агресору потрібно утримати позиції якнайдовше, щоб надійшли нові резерви. За 2-3 місяці вони передбачають підтягнути близько 200 тисяч мобілізованих, які пройшли підготовку в навчальних центрах. Вони не мали можливості проводити наступальні операції на Херсонському напрямку, куди вони підтягнули нові сили, озброєння та техніку, оскільки українські Сили оборони успішно їх знищують.

Так само успішно знищуються склади та командні пункти окупанта в Запорізькій області, що послаблює позиції противника. І, звісно, ми продовжуємо наступальну операцію в районі Сватового та Кремінної, потужно перемелюємо ворога.

Тому невеликі резерви, які підтягує Росія, не відіграють вирішальної ролі для просування вперед. Хоча Путін особисто наказав захопити Донецьку область, особливо Бахмут, а в перспективі весь регіон.

Окрім Донецька, вони зараз не планують наступальних операцій, бо немає великих сил та засобів. Загроза відступу для них дуже велика. Насамперед після відступу з правого берега Дніпра вони намагатимуться зміцнити позиції на лівому березі та в Запорізькій області.

Тому що ворог припускає, що надалі ми можемо завдавати ударів по лівому березі Дніпра, де рівнина і ми маємо можливість застосовувати дуже потужні ракетні засоби, наприклад HIMARS, M270, іншу артилерію та самохідні установки. Ми отримуємо нові танки, нові САУ, що б'ють до 80 км. На рівнинних територіях Херсонської та Запорізької областей це дуже потужна зброя.

Тому ворог створює три лінії оборони, зокрема у Мелітополі. Там створюється військова база та третя лінія оборони, тому що припускають, що ми можемо вдарити не просто по лівобережному напрямку Херсонщини після звільнення міста Херсон, а й далі на Запорізькому напрямку та фактично повністю перерізати шлях між Донецькою та Херсонською областями, тобто перерізати південний коридор . Тому зараз усі сили кинуті на оборону.

– Яким може бути план ворога після того, як йому вдасться підтягнути резерви?

– З Нового року вони передбачають проводити наступальні операції у різних операційних напрямках. Тобто продовжувати рух із захоплення Донецької області, утримувати позиції у Запорізькій області, на лівобережжі Херсонщини. Якщо підтягнуться великі резерви, тим паче групи, які готуються на базі вагнерівців та кадировців, будуть зміцнювати вирішальні напрямки. Наприклад, Донецький, Запорізький, лівобережжя Херсонського напрямку.

Для цього будуть використані як підготовлені мобілізовані військові, так і добровольчі загони, які мають більш високий рівень підготовки, які жорстко контролюватимуть мобілізованих, відіграватимуть роль загородзагонів, а також будуть залучені на проривних напрямках.

– Зараз ми фактично маємо два фронти: Донбаський та південний. Як ви вважаєте, де українська армія може мати більший успіх протягом найближчого місяця?

– Ми не можемо розкривати задум командування, тому що це дуже важлива складова для майбутніх успіхів. Але якщо говорити загалом, то звільнення Херсона та Херсонської області – це не лише військовий успіх, а й морально-політичний успіх. Це практично провал стратегії Путіна щодо захоплення південних регіонів. Адже єдиний обласний центр, який вони контролюють, було звільнено. Це ще більше підніме бойовий дух нашої армії та наших союзників.

Це дасть перспективи надалі рухатися і Херсонським, і Запорізьким напрямками. Південний коридор буде проломлений нами та звільнений. Це і рух до Криму, тож цей блок дуже важливий.

Другий напрямок – Луганський, де ми маємо певні успіхи. Проходячи далі, Сватове, Кремінна – це перспектива звільнення Лисичанська і Сєвєродонецька та далі Луганської області, а також перспектива удару з флангів по донецькому угрупованню.

– В останні дні знову актуалізувалася тема мирних переговорів України та Росії. Президент Франції Макрон зробив тематичну заяву про те, що в певний момент доведеться сісти за стіл переговорів, але їхню умову та час визначатиме Україна. Чи є тут натяк на те, що Захід може м'яко, але тиснути на Україну, щоб вона таки погодилася на переговори?

– Ми бачимо, що не лише Макрон, а й Джейк Салліван фактично визнав, що веде переговори з Росією, щоб не допустити радикальних сценаріїв, зокрема застосування ядерної бомби тактичного рівня по Україні, можливо, з перспективою виходу на переговори.

Так, вони зацікавлені у переговорах – і Європа, Туреччина та інші партнери, які працюють з нами. Але всі вони розуміють, що переговорів не буде доти, доки не буде звільнено території і Росія не погодиться вийти. Тому будь-який тиск не має перспектив.

Хоча я думаю, що вони відчувають і економічні, і соціальні проблеми, які давлять на Захід, особливо напередодні зими. Думаю, цей тиск наростатиме. Але у будь-якому випадку всі чудово розуміють та підтримують формулу: переговори лише після звільнення територій.

Чому про переговори почали говорити? Тому що передбачається, що звільнення Херсона – це перспектива наступальних операцій. Це ще більше ослаблення Путіна у військовому, військово-політичному та стратегічному форматах. Ну і, звісно, в очах російських еліт. І тоді приховані опозиційні сили з його оточення гратимуть уже не на Путіна, а на захист своїх інтересів та своїх перспектив. Можливо, зміни Путіна та заняття лідируючих позицій.

Тому для Заходу дуже важливо, щоб ми зберегли можливість переговорного процесу, а не зайняли позицію, як в указі президента: ми не спілкуватимемося з Путіним. Тобто на етапі успіху наступальних операцій ми були готові до переговорів – за умови, що Росія виводить свої війська.

Далі формується нова модель світу, яка передбачає гарантії безпеки України, репарації, компенсації тощо.

Але різні країни розглядають по-різному, на якому етапі виходити на мирні переговори, – чи на етапі перших успіхів після Херсона, але ще до звільнення всіх територій, чи все-таки, коли ми матимемо стратегічний успіх з повного звільнення хоча б Херсонської, Запорізької, частково Луганської та Донецької областей.

Ми підтримуємо другий формат – визволення фактично всіх територій у перспективі визволення Криму. Думаю, істина буде десь посередині. На якомусь етапі ми погоджуватимемося на переговори, але за умови виведення всіх військ. Можливо, по Криму буде окрема тема, де ми виходитимемо на параметри укладання угоди про мир.

Можливо, на першому етапі переговорів будуть посередники, наприклад, Ердоган. Неофіційно, можливо, США, Макрон та Шольц. Десь своє слово скаже Сі Цзіньпін, який казав, що вони готові бути посередниками переговорів про мир, але в межах недопущення ядерних загроз.

Я думаю, такий комплексний підхід за нашої активної позиції дозволить вийти на модель звільнення територій. З одного боку, під тиском наших військ, з іншого боку, під тиском усіх партнерів.