УкраїнськаУКР
EnglishENG
PolskiPOL
русскийРУС

Генерал Романенко: Путін особисто побував на Херсонщині? Як ворог готується до наступу ЗСУ. Інтерв'ю

4 хвилини
268,4 т.
Генерал Романенко: Путін особисто побував на Херсонщині? Як ворог готується до наступу ЗСУ. Інтерв'ю

У ЗМІ країни-терориста Росії з'явилося повідомлення про те, що нібито глава Кремля Володимир Путін особисто побував на окупованій території Херсонської області. На відео диктатор цікавився поточною ситуацією на Херсонському та Запорізькому напрямках. Незалежно від того, чи був такий візит насправді, очевидно, що окупаційна армія активно готується до контрнаступу українських Сил оборони, зокрема, намагається визначити напрямок головного та другорядного ударів.

Окупант готує резерв – до 200 тис. мобілізованих різного ступеня підготовки та забезпечення. Насамперед ці сили необхідні йому для оборони. Щодо термінів контрнаступу, то вони багато в чому залежать від погоди. Він може початися приблизно в середині травня. Водночас напрямок головного удару буде визначено Генштабом за тиждень до старту. Про це в ексклюзивному інтерв'ю OBOZREVATEL розповів ексзаступник начальника Генерального штабу Збройних сил України генерал-лейтенант Ігор Романенко.

– Керівник ГУР генерал Буданов повторив свій минулорічний прогноз про те, що українська армія увійде до Криму до кінця весни. Як ви оцінюєте таку перспективу? У чому головна передумова такого розвитку подій?

– До реалізації цього прогнозу генерала Буданова лишається півтора місяця. Це чималий термін. Є підстави припускати, що за цей час Сили оборони набагато просунуться вперед щодо підготовки до контрнаступальних дій.

Погода на сході щойно почала налагоджуватися. Потрібно ще кілька тижнів сухої погоди, щоб дороги прийшли в нормальний стан, щоб стало сухо. На півдні ще продовжуються дощі. Тож потрібно кілька тижнів, щоб прийшла тепла погода, і ще кілька тижнів, щоб підсохли дороги, щоб вони змогли витримувати важкі базові танки НАТО вагою 70 тонн і більше.

За цей час необхідно завершити стратегічну оборонну операцію на сході, тобто зупинити просування противника, змусити його перейти до оборони та знищити якнайбільше його живої сили та техніки. Потрібно завершити підготовку наших наступальних сил. Наш стратегічний резерв може становити до 60 тис. Потрібен навчений особовий склад, техніка та логістичне забезпечення.

Ворог серйозно готується до нашого контрнаступу, зводить оборонні споруди, мінує тощо. Недарма Путін чи не Путін побував на цих напрямках. Це свідчить, що військово-політичне керівництво Росії щонайменше вивчає їх. Вони готують свої резерви. За різними оцінками, у резерві може бути близько 150-200 тис. військовослужбовців різного ступеня навченості та забезпеченості озброєннями та технікою.

Вважаю, що зараз противник навряд чи використовуватиме цей резерв для наступу – найімовірніше, для оборони. Можливо, згодом вони планують і якісь наступальні дії.

– Ви згадали про поїздку Путіна до Херсонської області. Незалежно від того, це був Путін або його двійник, чи була взагалі така поїздка, як ви розцінюєте сам цей пропагандистський меседж? Чи може він вказувати на те, що саме Херсонський напрямок ворог може обрати як пріоритетний найближчим часом?

– Раніше Херсонський напрямок справді був перспективним. Але тепер ворог значно зміцнив оборону. Усі говорять про цей напрямок, називають його пріоритетним і таке інше. Тому, можливо, треба знайти якісь інші варіанти головного удару та другорядних ударів. Якщо на якомусь напрямку добре піде, то можна зробити його головним.

У Росії вивчають кілька можливих напрямків нашого контрнаступу. Путін побував у кількох областях, які у Кремлі вважають найвірогіднішими. Так, різні варіанти розглядають і в окупаційних військах, і в українських Силах оборони.

Якщо ми говоримо про період приблизно місяць, то це чималий термін для того, щоб зосередити резерви і буквально за тиждень до початку ухвалити остаточне рішення про спрямування головного та другорядного ударів.

Але також не варто забувати, що зараз на сході йдуть кровопролитні бої, на це також потрібні певні сили. В окупаційних військах закінчуються "вагнерівці", вони посилюють позиції своїми елітними повітрянодесантними військами. Туди заводять інші приватні військові компанії, а вплив "Вагнера" потроху зменшують та обнулюють.

Як бачите, ворог перекидає сили з Бахмута на Авдіївку, потім переходить на Мар'їнку і ніде не досягає успіху. Я вже не говорю про вихід на адміністративні кордони Луганської та Донецької областей.

– Ви згадали про ПВК "Вагнер". У цьому контексті Інститут вивчення війни дійшов висновку про те, що зараз ця ПВК знову вербує найманців по всій Росії, це дозволено Пригожину. Ймовірно, з тієї причини, про яку ви сказали: у ворога не вистачає сил та засобів для вирішення завдань навіть локального рівня. За вашими оцінками, яка роль "Вагнера" у цій історії?

– Вона потихеньку зменшується через всі ці обставини. Пригожину заборонили вербувати карних злочинців. Цим займається ПВК "Патріот" Шойгу та інші. Втрати "Вагнера" дуже великі, і він не відновить свої сили. На мій погляд, вплив Пригожина у військовому та політичному сенсі зменшується.

– Генерал Буданов заявив, що українські БПЛА мають досить велику дальність польоту. Зокрема, за його словами, вони "долітають до Москви і далі". Він також зазначив, що норми безпеки в РФ часто порушуються. Водночас американський журналіст Фред Каплан назвав найпростіший спосіб припинення війни – фізична ліквідація Путіна. Чи можуть наші БПЛА впоратися з таким завданням?

– Наші можливості завдавання ударів по території Росії зростають. Хто та як це робить? Буданов є офіційною особою, він озвучує офіційну позицію. Я можу сказати, що наше "бавовнятко" працює і за допомогою безпілотних апаратів, і різних сил на землі.

Наприкінці минулого року, на початку цього року західні безпілотники та БПЛА українського виробництва бралися на озброєння.

Щодо ліквідації Путіна, то, звичайно, дуже важливо прибрати його з політичної арени. Але якщо на зміну йому прийде, наприклад, Патрушев чи його син, не зрозуміло, що ми отримаємо. Адже Патрушев належить до реакційного крила оточення Путіна. Тому питання набагато ширше – це питання усунення путінського режиму та недопущення встановлення в Росії режиму, подібного до путінського. Тоді справді може йтися про якісь демократичні зміни в Росії.

Наразі нам необхідно сподіватися насамперед на наші Збройні сили. Можливо, також замислитись і про усунення Путіна.