Генерал Романенко: у Генштабу залишився всього тиждень, ворог готує теракти до наступу ЗСУ. Інтерв'ю

Росія використовує теракти в Україні, переслідуючи відразу кілька цілей. Йдеться не лише про терор мирного населення, а й про способи зупинення контрнаступу Сил оборони України. Зокрема, це була одна з цілей підриву греблі Каховської ГЕС. Так ворог відстрочив наступальні дії ЗСУ на цьому напрямі щонайменше на місяць.

Сьогодні актуальною є небезпека теракту на кримському заводі "Титан". Якщо окупант вчинить це, то Кримський перешийок також стане непрохідним щонайменше на тиждень. Літній час – найбільш сприятливий період для наступу ЗСУ, і Генштаб має вже у найближчі 7-10 днів ухвалити рішення про направлення головного удару, перекинувши туди резерви. Настав час активних дій. Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю OBOZREVATEL висловив ексзаступник начальника Генерального штабу Збройних сил України, генерал-лейтенант Ігор Романенко.

– Удар по піцерії у Краматорську, внаслідок якого загинули люди, у тому числі троє дітей, – чи був він запланованим? Чи йшлося про не надто "високоточне" озброєння окупанта, який міг цілитися в інший об'єкт? З'явилася інформація, що місто було атаковане двома ракетами "Калібр".

– "Калібри" – це ракети морського базування, які ворог запускає з півдня. Нібито Краматорськ атакували "Іскандери". Це також досить точні ракети.

Я вважаю, що росіяни, ґрунтуючись на даних своєї розвідки, мали на меті знищити якихось фахівців, які були пов'язані з нашими спеціалістами з безпеки і в цей час перебували в цій піцерії. Російські окупанти – циніки, і гадаю, вони не звертали особливої уваги на те, що там були діти.

Терористична держава здійснила черговий терористичний акт. Ви ж знаєте, що окупанти крадуть наших дітей, щодня вбивають цивільних тощо.

– Нехай це прозвучить цинічно, але ракета "Іскандер" – дороге задоволення. Запускати її, щоб убити двох людей?

– Ні, вони не вважали, що лише двох. Безпека в будь-якій країні, в Європі та у світі, коштує дуже дорого. Але якщо вони вважали, що їхня мета – фахівці з безпеки, вони оцінили її високо та застосували дорогу ракету.

– Ви могли б уточнити, про яких "фахівців" йдеться?

– Ні, цього я не можу сказати.

– З'явилася інформація про те, що російські окупанти замінували кримський завод "Титан". Ми пам'ятаємо, що підрив дамби Каховської ГЕС свого часу міг мати на меті перешкодити контрнаступу наших Сил оборони. Яка може бути суто військова мета ворога у випадку з "Титаном"?

– Безумовно, наш Генеральний штаб займається прорахуванням такого варіанту. Підрив дамби Каховської ГЕС, окрім чергового злочину, екологічної катастрофи, мав і військовий аспект – щонайменше на місяць вони сповільнили наші наступальні дії на Херсонському напрямку. Ця територія не готова для того, щоб на ній можна було проводити бойові дії, особливо із застосуванням важкої бронетехніки. У цьому сенсі вони досягли своєї мети.

Зверніть увагу на те, що після вчинення цього теракту росіяни перекинули війська, що вивільнилися, на Запорізький і Донецький напрямок, на свої проблемні ділянки.

Щодо можливого теракту на "Титані", то він може відстрочити наш наступ на цьому напрямі на 7-10 днів. Він призведе до хімічного зараження території, ураження людей і тварин. Заходити на територію, де знаходяться отруйні речовини, дуже складно. Тому тут, безумовно, також є військовий аспект.

– Запорізька АЕС – чи має суто військове значення її підрив?

– Військовий аспект є і тут. Я не думаю, що окупанти доведуть АЕС до того, щоб на ній стався ядерний вибух. Але, швидше за все, вони можуть планувати організувати стаціонарну брудну бомбу, коли буде заражено декілька областей. Вони готують проведення такої операції під чужим прапором. Це означає, що хочуть звинуватити у всьому українську армію.

Тут є різні аспекти – і політичні, і економічні, і соціальні. Але у всіх цих трьох випадках – Каховська ГЕС, "Титан", ЗАЕС – є і військовий аспект: призупинити наступ Сил оборони України.

Літо – найбільш сприятливий період ведення бойових дій. Ворог це розуміє та робить усе, щоб зривати ці терміни.

Тим більше нагадаю, що ще восени минулого року ми просили у союзників озброєння, яке нам знадобиться на початок літа. Якби ми отримали його восени, ми б воювали взимку, доки противник не встиг створити потужну оборонну систему. Нині вона є.

При цьому Україні надається військова допомога в обсягах, достатніх для звільнення територій, окупованих з 24 лютого 2022 року. Потрібно чітко уявляти, що цього недостатньо для звільнення територій на 1991 рік.

– Тим не менш держсекретар США Ентоні Блінкен заявив про те, що контрнаступ української армії перебуває на початковому етапі. Основні події відбуватимуться у найближчі тижні та місяці. При цьому він переконаний, що ЗСУ мають все необхідне для звільнення всіх окупованих територій.

– У кінцевій фразі я з ним не згоден. Раніше генерали Залужний і Забродський писали про те, що цієї допомоги достатньо лише для звільнення територій, захоплених після лютого 2022 року.

– Але той же Блінкен наголосив, що у США анонсували новий пакет допомоги. "У них є все, що потрібне для успіху", – запевнив він.

– Я все розумію, але восени розрахунки на систему оборони противника були одні, а зараз вона вже зовсім інша. Ми мали проблеми на правобережжі Херсона, ми взяли лише першу лінію, а потім били ворога на далеких відстанях. А зараз їхня оборона стала набагато потужнішою. Щоб звільнити територію Донбасу та територію Криму, озброєння має бути більшим.

Нехай Блінкен звернеться до Міллі, він йому розповість, що потрібні ракети дальньої дії типу ATACMS, що потрібна перевага, про яку говорить військова доктрина США та НАТО у разі підготовленої оборони супротивника.

Нам потрібна й перевага у повітрі, але якраз навпаки – перевага у ворога. І не лише авіаційна, а й ракетна, артилерійська, у боєприпасах та особовому складі. У них у доктрині не передбачено, що за таких умов війська можуть не лише тримати оборону, а ще й наступати.

– Ви сказали, що окупант намагається відтягнути контрнаступ України і що літо – найсприятливіший період. Яким є ваш прогноз?

– Які завдання зараз виконують наші Сили оборони? Оскільки фронт розширився, ми розтягуємо зусилля ворога. У ворога не так багато резервів, але й наші резерви обмежені. Наше просування на тактичному рівні потрібне і важливе, але в багатьох місцях і на всьому протязі фронту.

Стратегічною помилкою росіян на початку широкомасштабного вторгнення було те, що вони намагалися просуватися на багатьох напрямках і не досягли результату. Їхня стратегічна операція цього року, яку вони вели з січня, також не дала результатів, оскільки вони не мали достатньо резервів.

Зараз для нас настає час, коли необхідно ухвалювати рішення, де завдавати головного удару. Дивіться, дії "Вагнера" показали, що на території противника, у Ростові-на-Дону, немає серйозної оборони, але наші союзники не дають змоги діяти на території РФ. Ми могли б зайти в тил та діяти асиметрично.

Події з іншого флангу – Херсон, південь країни. Але там затоплення, є небезпека теракту на "Титані" та Запорізькій АЕС. Або потужніше зосередитися на інших ділянках, завдавати ударів та вводити резерви.

Так чи інакше, є тиждень чи днів десять, коли треба буде визначатися з напрямками головних ударів та запровадженням туди резервів, оскільки літній час не такий уже тривалий, а стратегічні можливості ми вже накопичили. Діяти лише на тактичному рівні для нас нераціонально.